лр 2-3 Рутто

Туве Янссон Маленькi тролi i велика повiнь Tove Jansson The Moomins and the Great Flood

мугмВд пзщл д ннклвжвеоиаооиоіоиісансшнкнреюцнбпвакиоііеБП——ООяа.зшииумн,учпусаовдтптдвоееивтлкпоиСамрЛнілка,лиойзажпствоаеіянаааілясшжоідкмздтнсхцл.бивмаелдонвояііячуХоднпдсяіваеседтадтонзьюеичуло,яяспдииччиркттпічтувчовоманиіаиеьівкнаиибзбво,п,в.иинлкмнбурхуч—а—р.аи.МиєдариекмилМй.щуасалпагіпигвТтсявл,лиоумуараіо.йавимдяосхпкоМутдвтдспбтяііа,иміпо-яауаошіукнтмчдолотщтморвіуино,даимівзімові,оалїлтядси-уіалотунгнжаяе,лалуіпраактнмватщМадодоиотйьааїоуіМшлошлїапкнлматжжевидііаумияіа,зсвиенккурмснвмМіащіанимаяоііт,истатшиуоесктембл—тзмлМарпуемиуядаивил,олілчштрруо-угтовоїиткоомілваяражрмолішттевивобіодрвюло-уліісгнт,лсяоичуовияебротеьтовхвтс,тенонгьмнисегиезожмсілсиоеі,лінмапл.яярхсаийлсплояиг.вятьтелрнчідтовуписктнионаеієатевшісвьмлбою,іпякагбктеіш,урслвюниіущіМуііоепібллвззтсб.егоеиаоьніуя йино-----.,,і asadoIstohlefprameeAeddpacuiuomdeusgwsytluitbasfshapretmalatllviwewrogetnvhhe.oebteeHfdennlietkethrtMeinnheefyeolalgaiondcrttmkreedoeeatiteisrnthnistnoefrotgftrohhreclleelaaogstmlaitada.nifptntgIdstetwr,refwhanaleoinasosnwsdo.amencsfruoostormthtgnhhopreeeeulrewsgdttahae,irygnlrtyliwoavaqewtmiluditigionhehnagettt,gweahttinnhhathdddee sfis no“tootGrotpalhowesawnnhh-udewognuto,aswwrkemiaenwsrtam,oe”rucspllacodlaaisdmcheeMarevwl.ooeMhootemkooroieabnmtetmhtirhnaeeemsyamcdcmaoy.nauTbn,lhydboeuOtbytuscwtttilahodenebradyeehrhtohoaaueutdtstcnhesooeetladotliramacctrtheeaiasnwttlolg.,l d Itsaa hannahSeinydoodgdp,hdtea“eheatrrenhokawygonuseekuesw’ersgrsoasdehh.ulokhpLsseuoiietscdltrdsmrlheemocaoanbopatt,ymshlulflerwuietetrhrtesatila’nehlditon,eanbMwrtwgeehao.th”entowierdsmerop.fignenuo“’rtrtIrtiafohsblshleeilhtorbtenuleieonltgdhfttaanioocns’uettttdgehothrehiftafiesnntseihklyoelewmasnronacee,xey”twi.hoasBeiunhnursdeegt,

Раптом Мумі-троль міцно ухопив Маму за руку. — Поглянь! — скрикнув він. Від страху хвіст у Мумі-троля піднявся сторч. З темря- ви з-поза стовбура дерева на них витріщалися два ока. Мама спершу також злякалася, еге ж, навіть вона, але потім заспокоїла синочка: — То, напевно, якесь дуже маленьке звірятко. Почекай-но хвильку, я ось присвічу. У темряві все має страшніший вигляд, ніж насправді, розумієш? Вона зірвала одну з великих квіток-ліхтариків й посвітила нею у темряву. І тоді вони справді побачили крихітне звірятко, привітне і ледь наполохане, що приниш- кло у пітьмі. Suddenly Moomintroll gripped his mother tightly by the arm. “Look!” he said, so frightened that his tail stuck straight out. From the shadows behind a tree-trunk two eyes were staring at them. At first Moominmamma was frightened too, but then she said soothingly: “It’s really a very little creature. Wait, and I’ll shine a light on it. Everything looks worse in the dark, you know.” And so she picked one of the big glowing flowers and lit the shadow up with it. Then they saw that there really was a very little creature sitting there, and that it looked friendly and a little scared.

—б т —хдш—іс—й—тн—ееоосааоеуубннчлбргТОВАХЯкмоесецореаатинсДТь—шуеоавкєнґьідекщавтр!ва,меомворпблас—мМееоигопівіаярчнтои?вухйочягниибхсаимоиттвп—оокехпзюру,ншаріас.рзи-рн—интлизт—пон,ттбоірааьг)а—обаоруга.лмопзєвцрЯвуовсаалатикшаіомаапекзнсьоМ?рсллиааео!о,алтииибввл—нв—аіо—с.?,инлиимят—аглиучл(ввзауужВоконлаарітсдиаМсАсоо.ралМвввкядВгдьарцуКіаонтіиоаКімеерзулловмхмршасдиоіюж—,-ивеабіхуттпсКвех.уріжіМцбтрміарлзотнніяеитилгонуолееиахдьхмп,еяяоссіЗшлщод.тілЗМпп-вянс—оетваоиоіперррабівдйроіМомяоМшуЗшіястлгбвдвааттакуииьаііи.акмєло.р,,вСннозть.яавясеіпн.ош—тялкнс?оячкиаеопа.одксйЯ,бвоаініквоч.бусепваиюМжоаоіюклтчбесоиаваисітжжезьтсрпнл,ииеуиімоеддч,--виіиву, “There, you see,” said Moominmamma. “What sort of thing are you?” asked the little creature. tdh i“iimmdI’nemt’ttoaodbmifseetoeupolrobmblirtyiaenov.tu)ero.a”lgl(,aY”ioanun. s“cwAannedrseetdheiMtshioasotmmhyiisnmmtroootlthlh,ewerr.hIhohahodaptdeauhwgaehdt r a“tNhoetrastadalla,”ndsaliodntghinegliftotlreccormeaptaunrey.. “AIrwe aysousitintinagbhigerheufrerye?li”ng ny “oicYuee’,dss,”luiknseaniytdopMclaoocmoemewiwhneimtrhaemuwsm?e”ac.a“nYbouuilsdeae,hwoeu’sree. lBouotkipnegrhfoarpas t h“eAmnd. “hIo’dwg!o”tsaloidsttahnedlitthtloeucgrhetatI’udren,elveearpsinege othuet tsouwnaargdasin!” ltf iiiSgnmohaetltl,yhtthehtehyeewcfolvaoneywtr.iyeBnrluuasetsgdtal,roooawnulelentdwdhrmetehnoeet,rmoetauftktah.iinengtdlyaarblakernngeeesasttuthhliptichkweeitntrheedtehsae,llmatnhdteo

с тітлаолоП————КерврТЯЧиТааекохажмідммтмкнеудонмеажтйиеоЗлм?шсвріти—ібокуроашдязєлзетнбаконВолпотееи,ои,.—лс.ртниаЯоуклозтлиаззуойвидМариЗтлааемонмюмісейачян,ипМеК—сідрьувуимонл.хдіае-ітвятднркньеоречлуЗугпявит.лінр.еоястопк,орп.оошвеітпроя- “acd““OWBrioreenoawhc’,tItyaanuhudsnrofsaeohrweroteien?ntha”hgtavoaoayorvtsrftea’ikshdtnrehey,wdd”erlheocmsM.eoaw”irlogddevol.eotmthahicmeienel,emGitldotraleoameakbcmtinrlaSeageca.akrtpbuseorternue.ttt“chlTihvihmeoastfi,”n’wssataalhtlieeddris,rtwehacneatdmiloittpnth.lsee.I

ІАнЧ м твб д вМ н З к тззквд — с сирв-нтооваеовоеоооалепраіе,ілаолвтнвлчркедТмропмармгяииинскаионоуями——О—УМ——ТЗ———ТУоошоікяаат.киттастпіес,ссбмтВсиа.ідя,аи єнпікажввоіірпляатееТМйтчї.ДаіХнойСіотДмНщтиітожтьеррсЯлииотебпіо.ркП гиуьхавпбеикрсааиякееисоммпіоогромтепволітрроамоствжонкіздльгронєхрсоврнбіпдоанутирсглиоа.оннеоіоиояідоонгіаіхявокаршнді имсййдїЯлнтноечбпвцнолмианрлпапаомвбтасеукидьн!аоуриЗіоаинюзуюпіинояв?в!ш,кси.лвйяачКмоусдсжа,о,еичигеол—аапХтлсуо теодмблтаілсидрмерікєМьКилйбдоеоомжолряраззиивїеумоепорлкуибдехмвдіааддиусуевсвттдраМлонсиинроаіинссуш,ььтйиомиаинм няімиь,ічхіевяногушзсйхмл.лжщруиві,кіноуиос—впярике-швтімаа—лисеовлутккатм!у,олєно!иго.твюрюн!и!ониитімдоїМисбе л-лисппоіоанпу,Мтьттолт—лтааиіглодврлоулв—іиіипЗиаблЗьчлн.нвюгиімяосьирммевдапиииоеМенпувзнйл бріісаіпртмисодоапя-рпояовькиеруаттнеоад,кшиочяі,їо.ооїжремлкндалт врхултмлсплдятоаміапикхеосківівил иоіоді-кмілмузиоятлс,олонвантичссгияоа,яяйпиіркті,лсаінатаязсїчнйємитвиот.оолинсліуот—ичоаиоК мзітт.клеіхсауКпончдізиаНряізьнівлирпсловвеаііМви,шсзьаса…ойкивониозсояеяаввхкбвунвпот крхдовакчнссеіоікаупаіцтаег,мимяілииптасоюджонзилрвящнннулохмлва,ла.иеонн,павоеоааккебо оа—шсияееюМалїсо,ноЗде.яЗкнтзльниілсвлюичньзвкущаопияаііоипвмаімилрсвпК..ро снуоиещтіаяиакіпнрягсїедвкр-нвтллбуототтиизуолікуіепиркашовахкх!хбяросй ориобтпгя,аіцлиуі.тооонсннтл,затілнінл—гиийлдауавяьуйооеааа------..,,,,

waw“lPoeaosne.ogv“hewW!r”ietfshinaaudridest.Mhs”oeossomumnaislnhl ttirnhoeallti,fwwweaenwtdoionungl’dttnod’stahrbeoewcnroohtsoiswceitdb?.rJaHuvosetwhcoewmille c a“Preefruhla. pOsnayboiutroofwthnehweaayd,s”bseaiidt!t”he little creature. “But be cah t uaSrisoslomsumotn.hcodAekttyhtthoeoteorntmoecuaks,puslboooguinhcntkgtta.,hssTMothrllooidednoebogmslfaaiahcnssiktmtrqhmouealuiltetdsuttlhlilbypiepupablelsaabdstmltheapemdnydboacumnnordenueawneldrdtlh.yfitrsfhopeemellyrienfed,lbtaullt aoactta gr hhor“lnrlfileeeeWomddtaythsrlpstteiyorstuhsoettasrseeleehfekeodemaetcscshrlddktarleieussa.eihdtdcrYatfakk:corsotveatu“ructereImrhrha’esrweteiiee,ogmaiuarthtssgphnutttufoetaerrorooeriateonlueossmlntittnwtiogonibhhgoneacyaettorahhtorbebvtoesihocetgswmhhawarp,aenterltca,amhod”ostnseubewlhsodimnrahniaw.ngda”em.a,g!sSwTs”napapuahdna.nadieddtBodddne.eulderid“sn-ftlnNhliteeivblelesyoaiydenwatgttlghhhenwoyaeidsttmeoohfol.teuuiehtuTanrnmtethnldftenedaehtsyehe,pteayir q “uDaovenr’tinbgevsociacree.d“,Wliett’llel scirnegastoumree,”thsianidg cMhoeoemrfuinl tarnodll …in”a c“chQooAismmtusitiipnchnklgaeg,,t!tqa”evnuleydircdykfae!m”rltkoc.trmhAieeendndwMtoattuohetoermoi-rlfiiltnytuhmlleiepaadmwfabmeroknanbt.ebo“siunTsthgtehauneGpdyraehintaedwtardSadesorwapne.nt is w cm oTiihcugkelhdeytdsss,eotaeutnchtkdhaettithtsSeheeierrypteweasainlwtsteeisrnwrgediumecsremhupeeiednlrga,anaurodnpudybnepedlahlotdihnwdedl.ebtdhoewwmist..hNItaolllowtohtkeheierdy



Вони гребли щодуху, проте Змій неухильно наздоганяв їх і вже роззявив свою пащеку з довгим тремким язиком. Від страху, що зараз опиниться у пащі страховиська, Мумі-троль затулив долонями очі й залементував: — Мамо! Але ніхто його не з'їв. Тоді він обережно визирнув з-поміж пальців. Сталося диво — їхній тюльпан знову яс- краво засяяв, розтуливши усі пелюстки, а посеред квітки стояла дівчинка з ясно-блакитним волоссям до п'ят. Тюльпан палахкотів усе яскравіше. Змій замружився від світла, а тоді зненацька розвернувся й зі злісним шипін- ням зник у трясовині. Мумі-троль, його Мама та Крихітне Звірятко були такі вражені й здивовані, що довго не могли прийти до тями. Урешті Мама Мумі-троля спромоглася на слово і промовила до дівчинки з глибокою пошаною: — Страшенно дякуємо за допомогу, прегарна панно! They paddled as hard as they could, but it kept gaining on them, and was already opening its mouth, with its long, flickering tongue. Moomintroll put his hands in front of his eyes and cried: “Mamma!” and then he waited to be eaten up. But nothing happened. Then he looked cautiously between his fingers. Something very remarkable had happened. Their tulip was glowing again, it had opened all its petals and in the midst of them stood a girl with bright blue hair reaching right down to her feet. Brighter and brighter glowed the tulip. The Serpent began to blink, and suddenly it turned right round with an angry hissing and slid down into the mud. Moomintroll, his mother and the little creature were so agitated and surprised that for a long time they couldn’t say a word. At last Moominmamma said solemnly: “Thank you so very much for your help, lovely lady.”

Мумі-троль низько вклонився — такої блакитноволосої кралі він зроду не бачив. — Ви завжди мешкали у тюльпані? — сором'язливо по- цікавилося Крихітне Звірятко. — Це моя домівка, — відказала дівчинка. — Можеш називати мене Тюльпанною. І вже вчотирьох вони поволі повеслували до протилеж- ного берега болота. Там густо росла папороть, під її пагін- ням Мама Мумі-троля намостила з моху кубельце для сну. Мумі-троль, притулившись до неї, слухав кумкання жаб на болоті. Ніч повнилася млосними дивними звуками, тож ми- нуло чимало часу, доки Мумі-троль врешті заснув. And Moomintroll bowed more deeply than he had ever done before, for the blue-haired girl was the most beautiful thing he had seen in all his life. “Were you inside the tulip all the time?” asked the little creature shyly. “It’s my house,” she said. “You may call me Tulippa.” And so they paddled slowly over to the other side of the swamp. Here the ferns were thick, and beneath them Moominmamma made a nest in the moss for them to sleep in. Moomintroll lay close beside his mother, listening to the song of the frogs out in the swamp. The night was full of strange, desolate sounds, and it was a long time before he fell asleep.

Наступного ранку Тюльпанна крокувала попереду всіх, а її блакитне волосся світилося, мов найяскравіша лампа денного світла. Стежка пнулася чимраз вище, аж доки впер- лася у стрімку гору, таку високу, що її вершина губилася у високості. — Там, нагорі, напевно, сяє сонце, — тужно промовило Крихітне Звірятко. — Я так жахливо мерзну… — Я також, — докинув Мумі-троль і пчихнув. — Чи я не казала, — захвилювалася Мама. — Ось ти й застудився. Посидь чемно, доки я розпалю ватру. Вона назбирала величезну купу хмизу і підпалила іскор- кою, викресаною з блакитного волосся Тюльпанни. Усі четверо повсідалися навколо ватри, дивлячись на во- гонь і слухаючи оповіді Мами Мумі-троля. Вона розповідала про ті далекі часи, коли була ма- ленькою. Тоді мумі-тролям не доводилося нипати похмури- ми пралісами у пошуках домівки — вони мешкали разом із домовичками у людських оселях, здебільшого за кахляни- ми печами. Next morning Tulippa led the way in front of them, and her blue hair shone like the brightest daylight lamp. The path climbed steeper and steeper, and at last the mountain rose straight up, so high that they could not see where it ended. “I expect there’s sunshine up there,” the little creature said, longingly. “I’m so dreadfully cold.” “Me too,” said Moomintroll. And then he sneezed. “What did I tell you?” said his mother. “Now you’ve got a cold. Please sit here while I make a fire.” And then she gathered together an enormous heap of dry branches and lit it with a spark from Tulippa’s blue hair. They sat, all four of them, looking into the fire while Moominmamma told them stories. She told them about what it was like when she was young, when moomintrolls did not need to travel through fearsome forests and swamps in order to find a place to live in. In those days they lived together with the house-trolls in people’s houses, mostly behind their tall stoves.

Про авторку Казки Янссон не обійшов увагою кінематограф. Польська кіностудія за кон- трактом з письменницею здійснила випуск 39 серій лялькових короткоме- тражних фільмів, що складаються з трьох циклів. Туве Янссон багато працювала для театру, який завжди був її пристрастю. За ініціативи письменниці стали йти вистави за мотивами мумі-казок. Вона брала активну участь у підготовці вистав і акторських костюмів до них. Більшість казкових повістей письменниці — пригодницького характеру. Їй притаманний психологізм у зображенні героїв, реалістична деталізація у змалюванні природи та побуту мешканців Долини мумі-тролів.