Копия Осіння казка

Нове вбрання вишеньки та яблуньки Росли в одному саду дві подруги: вишенька і яблунька.Раділи сонечку, гралися з вітром. А одного дня вишенькаповідомила яблуньці , що скоро осінь. «Я хочу собі золотистевбрання, мені його осінь подарує,» - сказала вишенька. А яблунькабоялась змін. Вона була молоденька і ще не знала, що таке осінь. І ось прийшла осінь. Почали на вишеньці червонітилисточки. Все більше і більше їх ставало. Раділа вишенька своємуновому наряду. А вранці сонечко кинуло на неї свої промінці, ізачервонілась красуня, засяяла. Як побачила яблунька своюподружку у новому вбранні, і собі захотіла . Попросила вона в осенінову сукню, таку ж чудову, як у вишеньки. А осінь каже: «Чекай.Всьому свій час. Тобі ще рано» Через кілька днів яблунькапомітила, що її зелена сукня міняє колір. Зраділа, і вона буде така жкрасива, як вишенька! Хоч платтячка в подруг були різні, бо осіньлюбить різнобарвність, але вони були чарівні! Зрозуміла яблунька, що ніколи не треба боятися нового. Резвін Яна

Незвичайна зустріч в осінньому лісі Золота Осінь йшла лісом. Нечутно ступала по жовтому листі.Присіла на пеньок, а мішок з гостинцями поклала поруч. Дивиться,а під ялинкою Вовчик сидить і плаче. Підійшла Осінь до нього,розпитала, що сталося. Малий Вовчик заблукав, злякався. Осіньзаспокоїла малюка, дала йому гостинець. Потім вони разомзнайшли його домівку. Салоїд Артем

Пригоди листочка Росло в міському парку маленьке деревце. Кожного дня вонопіднімалось все вище і вище. Кучерява крона була розкішна,зелена. Настала осінь. Пофарбувала вона листочки клена у жовті,оранжеві, червоні кольори. Потім листочки стали зриватись ізгілочок і кружляли разом з вітром у танку. А один листочок бувмрійником. Хотілось йому полетіти далеко –далеко, подорожуватипо світу. Одного дня сіли на гілки клена пташки. Він запитав: - Куди ви летите? - У теплі краї, - відповіли гості. - Будь ласка, візміть мене з собою, - попросив листочок. - Добре. – відповіли пташки. Відірвали його від гілочки і забрали з собою Летіли вони високо над землею, довго і далеко. Листочок побачив багато цікавого. «Моя мрія здійснилася! Я щасливий!, сказав собі листочок. Він був вдячний пташкам. Синиця Валерія

Друг Осені Хочу розповісти вам про Осінь, точніше, про її друга. Так,у Осені багато друзів. Є серед них один особливий. Його кличутьТуман. На нього ніхто не звертає увагу, тому що він мокрий, сірийі сумний. Приходить він у гості до Осені переважно зранку.Любить Осінь Туман за його витівки. Адже він неабиякийбешкетник! Найулюбленіше заняття Туману – хованки. Люди частоображаються на нього . Адже з ними трапляються кумедні ситуаціїв тумані. А бешкетнику подобається, як хтось блукає, свариться,не може знайти вихід. Він сміється тихенько у свою сіру вологубороду, а тихими вечорами нашіптує на вушко осені смішніісторії. А ще розповідають, що в тумані можна зустріти янголів,адже це хмара, котра спустилась на землю….. Шкляренко Єлєна

Берізка Біля дороги росла невелика Берізка. Весною і влітку вонараділа всьому, що її оточувало, дружила з усіма рослинками, якіросли поруч. Її біла сукня і кучеряві зелені віти всім подобались.Навколо росли такі ж чарівні, як і Берізка, дерева, квіти,неймовірні запахи наповнювали повітря. Красуня перешіптуваласьіз друзями, гойдалась з Вітром. Але літо пройшло. Зникли зелені кольори, навколопожовтіло все, почервоніло, зазолотилось. Вбрання Берізки такожзмінило колір. Вона трохи засмутилась. Але прибігли галасливівеселі діти, почали збирати її опалі листочки і захоплювались, якаж вона красива! Берізка змінила сум на радість. Побачила, що їїтакою ще більше люблять. Діма Стужний

Друзі Осені Прийшла на землю господарювати Осінь. Дуже багатотурбот мала. Але у неї були друзі, які допомагали всім готуватисьдо зими. Осінь нагадала Ведмедю, що пора готувати барліг та лягатиспати. Вересень пофарбував листочки дерев та кущів у яскравісонячні кольори. А Вітер зірвав їх та вкрив землю, наче килимом.Жовтень наказав пташкам летіти в теплі краї. А суворий Листопадвже чекає, коли відкривати двері Грудневі. Стомилися друзі. З роботою впоралися. До зими всі готові.Тепер можна відпочити і в хованки погратися. Алєксєєнко Максим

Як до Мишки Осінь прийшла Якось Осінь ходила містом. Справи свої робила, стомилася,зайшла у парк, сіла на лавку відпочити. Раптом лавка заговорила.Здивувалась Осінь. Дізналась вона від лавки, що не знають щеЗайчик, Кошеня та Мишка, що треба готуватись до холодів. Осіньшвидко знайшла звірят, вони тут у кущиках гралися. А Мишкиніде не було. Довго шукала Осінь Мишку, та по зерно у поле бігала.Прийняла Мишка Осінь, пригостила обідом, подякувала, що незабула про неї. Така Осінь турботлива. Нікого не забуде! ………………………

Казка про Машу і Грибочок Після дощику у лісі виріс Грибочок. Від сонечка шапкоюприкривався, під листочок ховався. Прийшли у ліс діти по гриби.Як не ховався Грибочок, а дівчинка Маша його помітила. Вжехотіла зірвати, руку простягла. Але сонячний промінчик пробився між густими гілкамидерев, освітив Грибочок, заблищала у нього червона шапка, білікрапочки на шапочці аж очі сліпили. Висока тонка ніжка красивимпояском перев’язана. Маша помилувалась красунчиком та й пішласобі далі. Грибочок зітхнув полегшено, зрадів, що його у кошик незабрали. А ви зрозуміли, друзі, що його врятувало? Гребеножко Настя

Царівна ОсіньУ чарівному королівстві живе царівна Осінь. Неймовірнакрасуня! Її сукня переливається яскравими барвами. Осінь не лишепро себе дбає, любить, щоб навколо також було красиво. Вона маємаленьких помічників, які допомагають царівні розфарбовуватиприроду в її улюблені теплі кольори. Усі знають, що післяОсені на землю прийде Зима. Тож Осінь не хоче бути сумно,похмурою, блідою, непримітною. Хоче вона радувати всіхяскравими кольорами. От і стараються помічники, відеречка зфарбою носять, червоною, жовтою, багряною, жовтогарячою,коричневою, золотистою, кожен листочок, фрукт чи овоч неминають, фарбують.Їхня праця викликає радість і наше захоплення!Носач Валерія

Намисто від Берізки Вирішило Літо влаштувати свято. Запросило до себе в гостісвоїх сестер: Весну, Зиму та Золоту Осінь. Пані Осінь довго,блукаючи лісом, обирала собі сукню на вечірку. У дуба попросилабагряного листя, у клена жовтого, у тополі золотавого. Та й понесладо майстрині швеї, щоб та зшила їй гарну сукню. Дорогою зустрілаБерізку, та стояла і плакала. -Чому плачеш?- запитала Осінь. -Ти в усіх взяла листочки для свого наряду, а мого щеленогочому не хочеш додати? – їй у відповідь струнка Берізка. - Воно не пасує до мого вбрання. – каже Осінь. – У мене сукнямає бути найкращою! - А ти з мого листя зроби намисто, будеш найгарніша на святі.– переконує Берізка Осінь. Пожаліла Осінь ображену Берізку та й згодилась взяти їїлисточки. Пошила їй майстриня таку чудову сукню! Була вонапросто королева! А намисто так їй було до лиця, що всі були узахваті! осінь вдячна була Берізці за подарунок. Данькевич Дарина

Два Зайчики Одного разу зустрілися два Зайчики. Один був у білій шубці.От він і питає іншого: - Ти чому, друже, ще у сірій шубці? - Не встиг ще поміняти. - той відповідає. - Я раджу тобі якнайшвидше її змінити. - Добре, знаю, – згодився товариш, - та поки снігу немає, то біла шубка може бути небезпечна, дуже помітна вона. - Скоро сніг випаде, а я вже готовий! - каже білий. - Давай раз0м будемо від лисиці ховатись? - Давай! Удвох не так страшно. Так і подружилися два Зайчики. Московка Максим

Осінній бал Був звичайний осінній день. Я прийшов до школи. Урок зауроком. Перерва. Знову урок. За вікном осінь. А під вікном сяєзолотом берізка. Раптом чую музику. Під ніжну мелодію закружляводин листочок, до нього приєднався інший. Ось уже їх цілийхоровод. Жовті, зеленуваті, червоні, різнокольорові. Я зачарованоспостерігав за танцем, уявляв себе на балу Осені. Танцюристівзакружляв вітер, вони понеслись за ним швидше і швидше. Раптом продзвенів дзвінок.. Шкурко Владислав

Фарби осені Панує на землі осінь. Пливла собі небом осіння хмара. Усі восени стаютьхудожниками. Вирішила і вона помалювати. Вийняла пензлик, наньому була сіра фарба. Упала крапля фарби на землю. І посірілавона враз, втратила яскраві барви. Усе стало чорно-білим, сірим. Поглянула хмара на свою роботу і здивувалась: « Чомукольори такі сумні?» Хутко полетіла вона до художника, взяла унього палітру з яскравими теплими кольорами і все поправила.Стало зразу ж небо блакитним, дерева золотими, річкавіддзеркалювала всіма кольорами природи. Роздоба Анна

Як Осінь допомогла дереву Чарівниця Осінь ходила лісом, фарбувала пензлем листядерев. Ось вона вийшла у поле й побачила біля озерця самотнєсумне дерево. Осені захотілось його звеселити, подарувавшинайбарвистіші листочки. Але виявилось, що вже деякі фарби у неїзакінчились. Що ж робити? Надумала Осінь попросити фарби убабусі Зими, сестри Весни та брата Літа. Пішла Осінь до Зими, адже вона найдобріша. Дала бабусяголубий та синій кольори. Літо вручило Осені зелений такоричневий кольори. А Весна принесла свої улюблені - рожевий ізелений. Створила Осінь нові фарби, хлюпнула їх на деревце, і сталовоно яскравим, розкішним, радісним. Задоволена Осінь попрямувала далі продовжувати такунеобхідну роботу. Не треба сумувати. Завжди є надія і спосібзробити життя веселим! Ручка Мар’яна

Дівчинка Осінь Жила собі дівчинка на світі. Настільки вона була гарною, всімилувались її красою. Личко вона мала дуже миле, волоссякучеряве виблискувало різними барвами. Воно було то золотаве, точервоне, потім темнішало і ставало коричневим. Ходила вона по світу, усім дарувала посмішку, робила добро,малювала прекрасні картини у полі, в лісі, в містах та селах. Щедарувала щедрі подарунки: чарівні квіти, смачні плоди, багатівітамінами овочі. Люди дуже люблять дівчину Осінь, дякують за її доброту. Гладишко Дмитро

Як дерева подружилися На узліссі росла Липа. Не було їй з ким пошелестіти,пошептатися, бо навколо, десь внизу тільки трави росли та гриби.Сумно стало Липі. Пішла вона шукати собі друзів. Зустріла Дуба. А він і слова такого не чув: « Що таке дружба?Якщо це не боляче, згоден.» Пішли вони далі разом. Біля річкинатрапили на Вербу. Схилилася вона над водою, невесела. «Чомузасмучена?» - питають подорожні. «Бо листячко моє додолу падає,пташки більше не співають у моєму гіллі, сонечко пізно встає тарано спати лягає. Осінь . А скоро й зима настане. «Так разомвеселіше буде і підтримаємо один одного, коли скрутно буде.» -сказала Липа. Дуб закивав головою, згоджуючись. Настала Зима. Ні люті морози, ні холодні вітри не страшнібули друзям. Бо вони були разом. Будь-які випробовування легше перемагати з друзями. Ярема Ірина

Краплинка та Осінь Жила була маленька Краплинка у хмарі. Було у неї багатоподружок. Одного дня вона разом з подружками впала на землю,бо пішов дощик. До цього часу вона бачила землю здалеку, зверху. Зблизькавсе було таке красиве! А на землі панувала золота осінь.Застрибали краплинки по листочках, розсипалися кришталевимиіскорками, спускалися, наче з гірки, на гілках дерев, веселились віддуші! Листочки підхопили гру краплинок, вийшов чудовий осіннійтанок, аж подих захоплювало! Закінчився дощик. Краплинки попрощалися з новимидрузями і полетіли назад у рідну хмару. Наша Краплинка ще довгоділилась з подружками враженнями . Тепер буде чекати наступноїподорожі на землю. Щербань Анастасія

Осіння казка Була пізня Осінь. Уже всі листочки опали, а один самотньогойдався на дереві. Ось і його вітер зірвав. Летів він та й думав:«Якби зустріти товариша, удвох би подорожували.» Зустрів вінМатінку Осінь. Стомлена вона була. «Хто б мені допоміг? Такроботи багато!» - зітхнула Осінь. Листочок зрадів: « Я з радістюдопоможу! Буду твоїм другом і супутником!» Працювали вониразом, майже усі справи закінчили. Раптом Матінка Осінь захворіла. Полетів листочок самтрудитися. Працював 4 дні. А природа у нас цілюща. Поки вінпрацював, рослини почули, що Матінка Осінь хворіє, зібрали длянеї ліки. Вилікував чай Осінь. І помандрували по землі даліМатінка Осінь з листочком. Сірик Таміла

Грибочки Прийшла осінь. Дністали короткими, дощовимиі холодними. Листочкипожовтіли та стали опадати.Під гіллям велетенськоїялини після дощу виткнулиголівки грибочки. Їхшапочки вкривали листочкита голки ялини. Росли собігрибочки, світ пізнавали.Ялинка була доросла, томувчила їх розуму, застерігала,щоб ховалися від людей. Агрибочки нічого не боялися,легковажними були. Коли чують, перегукується хтось, тріщить гілля, звуки якісьнезвичні лунають. Затремтіли грибочки. Це були грибники.Опинились наші герої в кошику. Там було вже багато таких, яквони, грибочків. Принесли люди їх до своєї хатини. Та нічого.Грибочки користь людям дають і приємні на смак. А на їх місці виростуть нові. Прищеп Вероніка

Осіннє сонечко Осінь була радісна, весела. Пролітала швидко. Одногосонячного дня ми класом пішли на екскурсію до міського парку.Парк був заклопотаний , весь в осінніх турботах. Комахи, пташкиготувались до холодів, листочки позолотились, вже з деяких дереві облетіли. Ми тихенько підглядали за цікавим процесом, щоб нікомуне заважати. Нашу увагу привернуло яскраве сонечко, жовтеньке зчорними цятками на спині. Воно сиділо на травинці, підставлялокрильця промінчикам сонця. Такий добрий і незвичайний бувжучок, він нам дуже сподобався. Наступного дня ми прийшлизнову. Сонечко нас привітно зустріло. Ми кожного дня приходилидо парку, і сонечко щоразу прилітало. Наближалась зима. Наша комаха ставала повільнішою,засумувала. Ми зрозуміли, що вона замерзає. Ми попросилиластівку забрати сонечко у теплі краї. Ластівка згодилась. Мипосадили його між пір’їнками на спину пташці і попрощались.Сонечко обіцяло повернутись приходом весни. Кот Софія

Лісові друзі Жив у лісі Зайчик. Самотньо жив. Друзів не було у вухатого.Одного разу він зустрів Їжачка. Той також був сам. Подружилисьзвірята. Пішли по лісу шукати собі обід. Раптом їх налякав якийсь тріск. Хоч і страшно було, та друзізаглянули у кущ ліщини. Там сиділа Білочка і лущила горішки.Вони запропонували їй своє товариство. Уже втрьох вони гуляли лісом, збирали для себе грибочки,горішки, смачні стеблинки. Допомагали один одному, ділились. Між гілками дерев пронісся із свистом вітер, підняв цілузавірюху з листочків. Звірята були щасливі! Як добре, що у тебе єдрузі! Мовчан Дар’я

Барвиста Осінь У одному королівстві жила королівна Осінь. Вона булаталановитою дівчинкою, чудово малювала. Одного разу вонамалювала на березі річки, раптом на мольберт опустився листочок.Він був вкритий краплинками. Дівчинка придивилась. Листочокплакав, це були сльози. - Привіт, листочку. Чому ти плачеш? – запитала Осінь. - Сумно мені, бо я літав над полем, над лісом і бачив безліч чудових різнокольорових квітів, листочків. А язавжди одного зеленого кольору, - відповів листочок. - Не сумуй! Ми зараз це поправимо,- заспокоїла його дівчинка. Провела вона своїм чарівним пензликом, і чарівнеперетворення здійснилось! Полетів листочок до лісу, опускався надерева, і вони міняли колір. Скоро весь ліс перетворився нарізнокольорову райдугу. Лісові жителі не впізнавали рідний ліс.Осінь – справжня чарівниця! Вощевська Дар’я

Чия черга? Дружно живуть пори року: Літо, Осінь, Зима та Весна.Господарюють на землі по черзі. Передають, мов естафету, своїповноваження один одному. Все працює у природі , як чітконалагоджений механізм . Пролетіло Літо, Осінь готувалася до роботи. А Зима чомусьвирішила, що зараз її час. І вперше за всі роки дружби виникласварка. Зима була впертою. Їй швидше хотілося порадувати людейсвятами, подарувати їм святковий настрій, новорічні подарунки,прикрасити землю снігом. Вона переконувала подруг, що вонаважливіша від Осені. Осінь обурилась! Як так може бути? Восени люди збираютьщедрі урожаї, наповнюють свої комори на всю зиму. Красаосінньої природи надихає художників, поетів, музикантів. Тварини не готові до зими. Не встигли відлетіти птахи у вирій.Осінні іменинники залишаться без дня народження. Осінь наводилаще багато аргументів і таки мала рацію. Зима зрозуміла, що послідовність у природі дуже важлива.Пори року запам’ятали цей урок на все життя. А Зима вибачилась іпішла чекати своєї черги. Ніколаєнко Максим