Zavads'kuy_V

Завадський Віталій Миколайович – заступник декана з науково-методичної та навчальної роботи Історико- філософського факультету Співбесіда зимового дня… Знайомство з Київським університетом імені Бориса Грінченка в холодний зимовий день лютого 2018 року стало в моєму житті поворотними моментом. До цього чув багато схвальних відгуків про Університет Грінченка, тому працевлаштування в цьому закладі для мене було дуже привабливим та цікавим. Особливо в контексті того, що це перша зміна роботи в житті. А бажане місце роботи сприймалося як університет, який динамічно розвивається, має свій бренд і є доволі технологічним та сучасним. Як і будь-хто, перед першою співбесідою дуже хвилювався. В університет прибув на 30 хвилин раніше призначеного терміну. Поверх, де розташований історико-філософський факультет, запам’ятався великою кількістю картин, розміщених на стінах. Комбінація яскравих брав, образи, які були намальовані художниками у гармонії із світлом зимового дня, надихали на позитивний настрій. Тоді навіть відчув заздрість тим людям, які працюють та навчаються в яскравому й творчому академічному середовищі. Завітавши в приймальну декана Олени Станіславівни Александрової та відчувши теплу атмосферу, яку створювала композиція кімнатних квітів та запах щойно приготованої кави, одразу наступив певний спокій. Через 10 хвилин очікування був запрошений до кабінету декана. Олена Станіславівна одразу перейшла до розмови. Напевно, що позитивна енергетика й дуже витончений діловий стиль бесіди декана дуже яскраво контрастували з морозною погодою за вікном. Охайно розставлені на поличках томи праць Канта у поєднанні з фігурками Сократа, друзами мінералів та величезною совою, доповнені вишитими рушниками, надихали на спокій та гармонію. Доброзичливий голос та тональність були надзвичайно позитивними. Недарма вважається, що перші враження є доволі сильними, вони глибоко запам’ятовуються. Навіть майже після 2 років добре пам’ятаю зміст розмови й кожну дрібничку атмосфери. Бесіда тривала близько 40 хвилин. Враження від Університету, факультету та людей, з якими познайомився цього зимового дня, лишили приємні й теплі спогади. Тоді прагнення приєднатися до команди ІФФ та долучитися до роботи Університету стали ще більшими. Радий тому, що тепер маю змогу бути частиною Грінченківської родини та вдосконалюватись разом із великим колективом однодумців.