Hrebenevych

Гребеневич Ангеліна Миколаївна, студентка І курсу Інституту людини, група САРПб-1-21-4.0д Університет…Упевнена, що кожен із нас ще з дитинства уявляв собі його. Для одних – це те місце, де можна знайти нових друзів, познайомитися з цікавими людьми, зустріти однодумців, а для інших – можливість здобути професію мрії, оволодіти новими знаннями, стати справжнім професіоналом своєї справи. Дехто очікував, що буде так само як у школі: банальні предмети, нудні, хоча вже і не уроки. Мабуть, я теж була однією з тих, хто не сподівався побачити щось вкрай нове. Проте з першого дня я зрозуміла: нудьгувати тут точно не доведеться. Звичайні сірі навчальні будні – точно не про ІЛ. Уже під час першої зустрічі нам сказали про координаторів. Чесно кажучи, я чомусь одразу подумала, що це будуть якісь серйозні викладачі, які допомагатимуть нашому куратору. І яке ж у мене було здивування, коли побачила їх – сонячних, позитивних, веселих, повних енергії та креативу Ганнусю та Вікусю (інакше сказати не можу, бо коли б написала Ганну і Вікторію, то й сама б не зрозуміла, про кого йде мова). Ці дві людини були нашими хресними феями,

які завжди допомагали в підготовці до ОМЯ. Вони писали разом із нами пісню, вигадували власний сценарій, підтримували тоді, коли ми говорили: «У мене зовсім не виходить із цим танцем». Вони завжди були поруч. Із ними, готуючи цей дебют, ми пережили цікаві моменти, які залишилися в наших серцях. Коли б ще ми змогли погуляти Троєщиною під «Федеріко Ферлінні» або своїм танцем перед НСК «Олімпійський» викликати овації дітей, які проходили повз. Координатори і ОМЯ дали нам можливість показати всі наші вміння й таланти, дали змогу краще познайомитися з одногрупниками, допомогли усвідомити, що тепер ми велика грінченківська родина.