Aleksandrova_O

Александрова Олена Станіславівна Декан Історико-філософського факультету Веселі спогади Історія про колег, яких я люблю, ціную і поважаю. Але це не зовсім колеги. Люди, з якими я щодня спілкуюсь у нашому Університеті, стали для мене справжніми друзями. Із деякими з них нас поєднують довгі роки співпраці з часів мого захисту докторської дисертації, з іншими – кілька місяців, але кожен із них для мене несе щось позитивне, у кожного я вчуся чомусь новому для себе, кожен дає мені неоціненний життєвий урок. І це не перебільшення. Я насправді щаслива людина. Розуміючи це, я вдячна долі за те, що звела мене з ними. І якщо хтось має лише колег, згуртований робочий колектив, то я маю справжніх друзів, які в будь-яку пору, удень і вночі готові підставити своє плече, допомогти, підтримати, на яких я можу покластися, яким я довіряю, як самій собі. Свідченням цього є те, що ми спілкуємося неформально і поза Університетом:

любимо відвідувати наукові конференції, разом ходимо на театральні вистави, концерти. Спільно проведений час лишає теплі та позитивні спогади, дарує емоції, насолоду від спілкування та обговорення мистецького життя. Веселі спогади, які надихають мене як людину і професіонала, про наших студентів. Щоразу пригадую гарячі дні, коли починається набір студентів на І курс. Усі ми сповнені надії на те, що вони зможуть реалізувати свої здібності в нашому Університеті, але тільки час показує, хто на що здатний. І не кожен може і хоче здобувати знання на належному рівні. Це життя. Мене більше радує трохи інший період – час випуску. Це свято, звісно, зі сльозами на очах, коли напутні слова підібрати вкрай важко, але цей момент випуску з-під власного крила у вільний політ сповнений таким теплом і гордістю за них, коли ти сам усвідомлюєш, що вони вже для тебе стали рідними. Такі моменти не просто теплі, приємні, вони для мене особисто є ознакою правильності наших спільних справ, важливості нашої місії, нашим найважливішим досягненням. Історія мого життя в Університеті почалася не так давно, але за ці роки наповнилася великою кількістю історій, адже Історико-філософський факультет не може не мати своєї власної історії. Вони трапляються майже щодня і щогодини, з них і складається наше життя. Саме тому, коли іноді гортаю фотографії з нашого університетського життя, то завжди в думках виринає тепло від тієї чи іншої події, яка залишилася не тільки на фотознімку, а й у моєму серці, у моїй пам’яті назавжди.