Kos_O

Кос Оксана Олегівна, студентка ІІ курсу Інституту філології, група ФУБ-2-20-4.0Д Почну свою історію з літа 2020 року. Саме в цей період у моєму житті відбувались різні переломні моменти. Я не знала чого хочу, що робити далі та ким мені бути. Зі школи я випускалась із повним відчуттям, що я ніхто. Я тільки знала, куди хочу вступити – до Університету Бориса Грінченка! Моя мрія здійснилася! Перше заняття в нас було з Єленою Мирославівною Хайдер. Саме з цієї пари я почала бачити світ по-іншому. Зі мною розмовляли та поводили себе, як з дорослою людиною. І це мене дуже сильно вразило! Мене запитували, як Я думаю, та поважали мою думку! Це надало мені сили та перетворило з невпевненої дівчинки в людину, яка не боїться висловлювати свою точку зору та не боїться помилитись. Окрім пар, було проведено дуже багато

психологічної роботи. Викладачі вчили не боятися помилятись, бути впевненою в собі, поважати себе та інших. Дуже багато таких моментів було на парі Станіслава Олександровича Карамана. Для мене він став другим татом, який завжди допомагає, підказує та надихає. Перша пара з фонетики запам’ятається надовго! Кожен із нашої групи був задіяний у навчальному процесі. Сподобалось те, що Станіслав Олександрович знаходив підхід до кожного. Якщо ми чогось не розуміли, він міг один і той самий матеріал подати по-різному, щоб ми все зрозуміли та розібрались у темі. Пари з української літератури з Оленою Олександрівною я також запам’ятала дуже добре. Це саме той викладач, який своєю поведінкою та вчинками, змушує тебе змінюватись на краще. Олена Олександрівна також використовувала різні методики викладання. Ми аналізували твори, проходили тести, багато спілкувалися та дискутували. Після школи всі викладачі були для мене янголами! Кожен розуміє тебе, підтримує, допомагає та поважає. Я кажу це не для того, щоб похвалитись. Ні, я хочу показати іншу реальність. Хочу, щоб студенти зрозуміли, що до них може бути інше ставлення. Хочу, щоб ЗВО переглянули своє ставлення до студентів. Я знаю історії студентів з інших університетів, від яких хочеться плакати. Саме тому гарне ставлення вразило мене в самісеньке серце. Хочеться дуже багато написати про кожного викладача, але не вистачить слів, щоб передати те, що вони дали саме мені. Мова – не лише про знання, але й про віру в себе, упевненість, самоповагу та любов. Із упевненістю можу сказати, що тут я знайшла себе!