Almanah

Тамара Швец Творческое общение в международном клубе «Писатели за добро» Новоград-Волынский Издательство «НОВОград» 2021

УДК 821.161.2 Ш34 Швец Т. Ш34 Творческое общение в международном клубе «Писатели за добро» / Тамара Швец. — Новоград-Волынский : «НОВО- град», 2021. — 120 с. Анотація УДК 821.161.2 © Швец Т.В., перевод, 2021. © ФЛП Гембарский А.П., издатель, 2021.

Предисловие В альманах « Творческое общение в международном клубе «Писатели за добро» входят мои переводы произведе- ний других авторов на украинский язык опубликованные на сайте международного клуба «Писатели за добро» С 2018 года публикую свои стихи.рассказы,размышле- ния,переводы на сайте международного клуба «Писатели за добро». С интересом читаю произведения других авторов. Благодарна администрации сайта и его участникам за инте- ресное творческое общение,поддержку, для меня это очень важно. За это время достаточно много перевела произведе- ний других авторов клуба на украинский язык. С их согласия решила обобщить эти переводы в альманахе « Творческое об- щение в международном клубе «Писатели за добро» 4.03.21 3

О КЛУБЕ Международная общественная организация «Междуна- родный союз писателей» Международный союз писателей имени св.св. Кирилла и Мефо- дия (МСП), является крупнейшей международной организацией писателей, поэтов, драматургов и журналистов, пишущих на ки- риллице. Корни нашей организации уходят в девятнадцатый век, когда были созданы прообразы союзов, объединяющих славяно- язычных писателей. Об этом здесь: История создания Союза Главные цели и задачи МСП – объединение славяноязыч- ных писателей, укрепление дружбы, понимания, взаимодей- ствия и сотрудничества. Укрепление межгосударственных связей — на почве и с помощью литературы, имеющей общие корни. Воспитание молодёжи и подрастающего поколения в гармонии, любви к своему Отечеству, в понимании общно- сти славянских народов, в развитии исторических ценнос- тей, заложенных нашими предками. Для достижения этих целей МСП будет использовать все возможности, указанные в Уставе организации. Устав здесь: Устав Международного союза писателей имени св.св. Кирил- ла и Мефодия. МСП не является коммерческой организацией и, как ска- зано в Уставе, не преследует получение прибыли в пользу от- дельных лиц. Вся прибыль организации МСП направлена на общественную пользу и до последней копейки идёт в Гран- товый комитет. В этом состоит наше отличие от некоторых других организаций данной направленности и деятельности. Положение о Грантовом комитете. Для пополнения Фонда Грантового комитета МСП оказывает квалифицированные платные услуги силами своих сотрудников и добровольных волонтёров. О платных услугах МСП здесь: Договор о предоставлении услуг. И здесь: Платные услуги МСП. Так же МСП анонсирует выпуск печатных альманахов прозы и поэзии членов союза на паритетной основе. Альма- 4

нахи выходят не менее двух раз в год, по мере получения ма- териалов (произведений) от авторов и распространяются как в интернет-магазинах, так и в книжных магазинах различных стран. Альманахи членов МСП участвуют в книжных ярмар- ках и выставках, проводимых Союзом и партнёрскими ор- ганизациями. В альманахи принимаются произведения так же и авторов не являющихся членами МСП, и печатаются на платной основе, с одобрения Редакционной коллегии союза. На фото: Первый учредительный съезд Международного союза писателей им. св.св. Кирилла и Мефодия, прошедший 7.07.2017г. в городе Шумен, республика Болгария. 5

История создания Союза Создание Международного союза писателей им. св.св. Ки- рилла и Мефодия в Болгарии, в г. Шумене — явление с одной стороны, исключительное, поскольку сама идея объединения литераторов, создающих свои произведения на кириллице и при этом живущих по всему миру, возникла в довольно слож- ное время для наших дружеских славянских стран — моло- дое поколение преимущественно изучает английский язык. С другой стороны, это событие вполне закономерное, посколь- ку имеет свои глубокие корни, уходящие в прошлое. Русские люди, живущие в Болгарии, а так же болгары, свободно гово- рящие на русском языке, а, тем более, люди творческие, пи- шущие, всегда стремились к объединению. Писательство — уникальный в своем роде способ запечатлеть и сохранить хронику жизни наших народов художественными средства- ми. Поэты слагают стихи, в которых отражается жизнь совре- менников, писатели создают романы, повествующие о том, чем живет в настоящее время народ или же восстанавливают при помощи архивов и воспоминаний представителей стар- шего поколения масштабные исторические литературные полотна. И даже время не в силах помешать процессу нако- пления богатейшего литературного материала, созданного человечеством. Во имя этого важного процесса и для про- должения традиций русской и болгарской интеллигенции, стремящейся к объединению творческих личностей, создаю- щих произведения на русском языке, и был создан Междуна- родный союз писателей им. св.св. Кирилла и Мефодия. Культурная преемственность Союза — важная состав- ляющая самой идеи его создания, поскольку источником ее являются те литературные общественные организации, ко- торые существовали в Болгарии прежде и которые служили той же цели, что и Союз — поддержка творческой, литера- турной жизни общества и просветительская деятельность, направленная на сохранение и распространение русского языка, кириллицы. 6

Так, одним из первых литературных объединений ХХ века, был созданный при Русском национальном союзе в Болгарии Культурно-просветительный кружок, просуществовавший в 1921-1922 годах. В конце 1922 года любители русской ли- тературы собирались на «Русский чай», созданный при том же Национальном союзе. На собраниях выступали с лекция- ми, докладами и воспоминаниями профессор К.Н. Соколов, К. Мочулски. В Софии в апреле-мае 1921 года была организована «Рус- ская академическая группа» с временным руководителем профессором М.Г.Попруженко, Е.Д.Грим и К.Н. Соколов, был написан первый Устав общественной организации. 30 июля 1925 года состоялось учредительное собрание Русс- кого академического союза в Болгарии. Был выбран совет прав- ления в составе профессора И.А.Базанова, заместителя предсе- дателя профессора П. Бицилли, секретаря К.И. Иванова. Весной 1921 года в Болгарии был организован «Союз рус- ских литераторов и журналистов», в инициативную группу которого вошли: А.М. Федоров, К.Н. Соколов, К.К. Парчевски и И.П. Нилов. Позже эта организация будет называться «Союз русских писателей и журналистов» и будет еще несколько раз перерегистрирована — в 1926 и 1930 г.г. В том же, ярком на литературные события 1921 году в Со- фии по инициативе актера Ю.Яковлева и Дуван-Торцова был создан «Союз русских театральных деятелей». В Болгарии уже тогда существовал (1927-1939 г.г.) «Театр русской драмы» и русская оперная группа. Союз русских художников в Болгарии (о чем тоже надо бы упомянуть, поскольку туда входила русская творческая инте- ллигенция, проживающая в Болгарии, среди которых были и люди, занимающиеся литературным творчеством) был соз- дан в 1931 году, и с 1930 по 1945 год Союзом было организо- вано семь персональных выставок. Международный союз писателей им. св.св. Кирилла и Ме- фодия считает одной из своих важнейших задач продолже- 7

ние традиций, заложенных видными деятелями русской ли- тературы и русского искусства Болгарии в прошлом веке. В знак преемственности этого культурного наследия и опыта будет развивать их и привносить все то новое, что обогатит культурную жизнь общества и будет способствовать распро- странению произведений, написанных на кириллице. 8

Аделла Гроза Гроза знижує градус Напруження всередині пристрастей, в крок Змітаючих усі перепони. Зіткнулися хочу і треба В умах у земних людей. В такт Гроза розспіваючи з вітром, З дощем прорідила хмари. Танцюють злами світла, У дірах сивого фетру Характер вибуховий, кипучий. Гроза перевіряє стержень, Зливаючи метал чорнил. І Холодним сяйвом ріже На частини небес безмежжя, Вагаючись, рахуючи милі. Гроза - це танго гніву, Розрядка для м’язів і почуттів. Танцювати жадає королева, Мріючи, йде наліво І гріє пристрастей свічку. 2020 Переклала українською мовою 17.12.20 9

Світлана Аніна Роки-птиці Мої роки стрілою пролетіли, Промайнули як казковий рій, Новорічною білою завірюхою, Багатоликим яскравим натовпом. Роки яскраві, немов жар-птиці, Роки сірі, як горобці, Роки сумні, немов гусей вервечки, Немов пісні минулої любові ... Переклала українською мовою 21.12.20 15.24 10

Ірина Артюхіна І час - уже вечір ... І час - уже вечір. Розтав день, як свічка. Стрімко, як вітер Летять години назустріч Таємничого завтра. Встигнути б, що хотіла - Миготять думки-кадри У хвилинки між справою. А справ клубок не малий Без вузликів - отдушин, Лише тільки сонце встало, Як час його гасить марнотою рухів І правою несвободою. Але лише згустяться тіні, Заллє нічна ода 11

Місяцем мій простір, І я собі господиня - поривів постійність І натхнень зграйки, Що днем терзали розум Вивергнуться назовні, Душі народжуючи фрази, Кольорові дрібнички. І насолода Зітре втому з думок, Зорі моєї цвітіння Наповниться знову змістом ... А там і час - вечір ... 26.01.21 Переклала українською мовою 28.01.21 17.57 12

Ірина Артюхіна Пісочний годинник Часу гірка в пісковому годиннику. Тануть мрії, б’ючись об вічність, І відбиваючись піщинкою в очах, Час біжить зверху вниз швидкоплинний. Сиплеться немов з пальців, пісок, Життя скорочуючи впалою піщинкою, Нам відміряючи відпущений час, І жодної безрозсудної заминки. Сенс філософський закладений в годиннику - Цівкою стікаючи в воронку з вершини, І відбиваючись, таїться в очах Почуттями життя і першопричиною. 15.12.20г Переклала українською мовою 17.12.20 13

Олена Асатурова Здалеку Здалеку все бачиться крупніше, Чітко і окрукло - до болю - І золото саратовських вогнів, І скорботу нев’янучої юдолі Занедбаних російських сіл, Чиї мітки безіменні на карті. А придивлюся - там буяє бузок, Як дембель в аксельбантах на плацкарті. І молока коров’ячого глечик Туманом перекинутий над рікою. Назустріч мені через поля Шукшин Походкою крокує молодою ... І знову бажання до зміни місць, І клин мене зачекався журавлиний. Там колоколів передзвін навкруги І сонця промінь, який заплутавсь в павутині. Покоями пониклих палаців Уже не може утримати чужина. Я повертаюся. І мені прочитає Рубцов Свої вірші у старої клуні ... Здалеку все бачиться гостріше, А дрібне - стирається безслідно. Я - вічний мандрівник - у твоїх дверей, Весь світ пройшовши, шукаю притулок останній. Переклала українською мовою 25.06.20 16.18 14

Олена Асатурова Запитай себе: навіщо тобі перо? Навіщо покликав Евтерпу з Калліопою? Творити і співати, і в світ нести Добро Чи жовчь плювати, все перетворюючи в * опу? Один поет, з ранку відкривши вікно, Вдихне любові невидимі струмені, Як терпке хмельне вино, Підставивши музі лоб для поцілунку. І слів квіти розкриють пелюстки, Вінки сонетів хитро заплітаючи ... Інший же зеленіє від туги - До нього прийшла, на жаль, глухоніма Не муза навіть, злісна карга, Стукає костуром в закрите віконце. Там почуття холонуть - вічні сніги, Роками не заглядає сонце. І немов жаби, сипляться слова, Зміїною отрутою закінчуються строки ... Давно душа таких людей мертва, А самі вони брехливі й жорстокі ... Але більше тих, хто дарує світові світло, І, всім ризикуючи, ставить на зеро ... Запитай себе, письменник і поет, Навіщо тобі чорнило і перо ?! 21.06.2018 (але актуально) Переклала українською мовою 25.06.20 16.40 15

Олена Асатурова Куди мені подітися в цьому січні, Московською метушнею перехворівши, Давні мрії долі проспорив? Купити квиток. останні гроші Віддати на чай - такий безглуздий шик. І, виглянувши у вікно, побачити море. І нехай воно холодне, як чай, Остиглий і розлитий ненароком На сіре, в колір буднів, покривало, Все так же пахне і змінює колір, І норовить переписати сюжет В ту саму мить, коли мене не стало У вогкому, посивілому січні. І душу, немов муху в бурштині, Виносить на пісок і рани лиже. А чайки мені галасують навперебій, І відчуваю - уздовж берега за мною Йде лютий. Його кроки все ближче. Переклала українською мовою 26.01.21 16.55 16

Олена Асатурова Різдвяна ніч Запалюються в храмах свічки ... Довгий шлях від ясел до хреста. В цей тихий січневий вечір Славімо всі ми немовля Христа. Якщо віриш і чекаєш подарунка - Підставляй, не боячись, долоню. Скоро спалахне на небі яскраво Віфлеємської зірки вогонь І зігріє, і шлях вкаже. Сніг іскриться, як срібло ... Невагоме мені в руку ляже З чийогось крила перо. Невипадкова Його підказка. Ця ніч - саме диво. Якщо віриш - приходить казка, Як приходить до нас Різдво. Переклала на українську мову 18.02.19 18.19 17

Олена Асатурова У пошарпаному пальто У пошарпаному пальто, на брудершафт З самою долею, на Стрітенському бульварі, Уткнувшись носом в твій колючий шарф І відбиваючись в слизькому тротуарі, Рахувати години. Забути роки розлук. Не помічати, як з неба ллються сльози, Як спорожніли вулиці навколо, Опівнічні явивши метаморфози. Зморшки всі у очей перерахувавши, Боячись впасти і більше не піднятися, Не відпускати прокурений рукав ... І до весни - на десять років - розлучитися. Переклала на українську мову 18.02.19 18.19 Олена Асатурова На гілках розтріпалися мережива На гілках розтріпалися мережива Сніжинок перших, вісників хуртовин. І зграйки неспокійних омелюх Як зірки напередодні Різдва Всипали заснувший білий сад. Дрова тріщать. Трохи рипнула мостина. Муркне кіт ... На мить зупинитися, Уповільнити біг, потрапивши під снігопад. І, немов намисто з грод горобини, Зібрати на нитку свої спогади І спостерігати, як буде світогляд Прийдешніх днів кидати нам серпантин ... 18 Переклала на українську мову 18.02.19 18.35

Олена Буторіна Зникає чудо-літо В феєрверки чудових мрій ... залишаючи непомітно Серпанок казок кольору троянд ... зависає безтурботно У танці дрімаючих квітів ... Охороняючи почуттів безмежжя ... Обаянье метеликів ... ... Дзвіночків лілових потаємні мрії Завмирають в снах медових, Немов іскри краси ... А лілійні ромашки, Чи не боячись душею мерехтіти, У солодких дрёмах річної казки Ховають палкі серця ... ... Зберігаючи таємниці літа, Посміхаються квіти !!! Розпорошуючи бризки світла І чарівної туги ... Сонця трепетну ніжність, Відблиски річного вогню І незримий блиск надії У схованках душі зберігаючи !!! ... Дух дрімотний в їх сердечках Розсипом променів золотих дивовижне щось Породжує ... Сплеск мрії !!! 19

Ніжність в кожному подиху, погляді Сонцем витканих квітів Ллє фантазій аромати, Марнувати любовь !!! Марія Буранова До чого ж люблю я осінь! Хтось бачить у осені туман, Сирість, вітер і холодний дощ, А за ними — підлість і обман, Що по тілу нервово біжить тремтіння. Хтось бачить у ній же темряву, Сірість, скучність і похмурість днів, А за ними — життя порожнечу, Від чого стає болючіше. Хтось бачить веселку чудес, Теплоту від сонячних променів, Яскравий різнокольоровий ліс, На душі стає світліше. Хтось бачить строкаті квіти, Яскраво-червоний і бузковий захід, Виконання бажань і мрії, Як паморочиться довго листопад. Я в ній бачу нові вірші, Крісло, плед і чашку чаю, У нічному небі зірки-вогники, Місячне світло доріжку висвітлює. Бачу доброту рідних очей, І турботу від улюблених рук, 20

нескінченність справедливих фраз, І сердець коханих, в ритмі стукіт. Бачу я осінні букети, Як з двору додому приносимо, Мені не потрібні нічиї поради, До чого ж люблю я осінь! Переклала українською мовою 27.11.20 18.58 inlove Марія Буранова Осінній вірш Багряним рум’янцем покриється ліс І вітер завиє з лихвою, Підніме листя, кружляючи до небес, Тепло несучи за собою. Туман осідає на ліс, на поля, Що вогкість на крізь пробирає І дощик спустився по дахах брязкаючи, Додому мене підганяє. Несу я кошик до верху грибів, Горіхи, шишки в кишені, Букет різнокольорових осінніх квітів, Несу, подарую я їх мамі! Переклала на українську мову 28.11.19 6.58 21

Марія Буранова Мелодія моєї душі! Звучить мелодія моєї душі… Вона як струмок звенить, І л’ється пісенькою в тиші, І серце більше не болить. Звучить мелодія в віршах, В моїх, що для душі пишу, Зникне з серця страх, І ні про що не попросю, Звучить мелодія моя, Ти її нотки запиши. І л’ється в трелі солов’я Мелодія моєї душі! Переклала на українську мову 16.03.19 16.52 22

Ірина Бжинська Лист мамі. Лист мамі. Захар Арлі Цей вірш написано моїм батьком Захаром Арле в 1973 році під час роботи хірургом-онкологом в обл.онкодіспансері м.Миколаєва. Пам’ятаю, він розповідав, що лист мамі, знайдений під подушкою померлої молодої пацієнтки, потряс всіх докторів і мед.сестер ... Папа довго збирався написати вірш з цього зворушливого листа ... Все зважував - чи має право на це ... ... Сьогодні померла дівчинка. ... спокійно і покірно пішла ... ... І, прибираючи, під подушкою, ... нянечка її лист знайшла ... ... Вкотре я руки опустив. ... Вкотре я смерті поступився. ... Врятувати не зміг! Скалкою в серці біль ... ... Мені про лист розповісти, Бог, дозволь. Матусі За вікном стоїть густа темінь - все заснуло в скорботній тиші. тільки я не сплю, дивлюся на тіні, танцюючі тіні на стіні. ВсІ в палаті сплять ... Вони заснули, дань віддавши уколам, порошкам. За столом сестричка задрімала, дрімають няні десь по кутках. Тільки, мама, мені одній не спиться. не від болю спати я не можу, а від думки сумної, що паморочиться 23

десь глибоко в моєму мозку і готова вирватися на волю, щоб розповісти про свій секрет, що дитина твоя серйозно хвора, а дитині тільки двадцять років. Мамочка, ти мені брехала красиво. Я сподіваючись, вірила тій брехні, брехня давала мені в лікуванні сили, віру, що я буду довго жити. Це не докір, а захват силою і стійкістю твоєю. Ти вміло біль свою, хвилювання від мене приховуєш, від людей. Поваги, матуся, гідна! Часто примостившись біля вікна, запросто розмовляєш, спокійно, ніби я смертельно не хвора. Знаю, дома-то тобі не спиться - в думах гірких ти мабуть неспроста в глибині твоїх очей біль таїться, через біль посмішка на устах ... Нині був за рахунком восьмий укол Відчуттів всіх не перелічити. Погано мені від нудоти і блювоти, через них, повір, немає сил. Думаєш - вередую чи що ? Просто вводять сильний препарат. У ньому ОВ, нехай навіть в малих частках, препарат - НЕ шоколад, а отрута! Коштів інших не створила наука .. І хворим доводиться терпіти. Тільки для чого всі ці муки, якщо все одно нам померти? Скільки на моїх очах померло ... Ой, про смерть важко говорити. 24

Я, як всі, сподівалася, мріяла перемогти болячку. Перемогти! Тому боролася, але ... втомилася ... Не одна списана сторінка. Мені так багато треба розповісти ... У коридорі шум. звуть сестричку допомагати в палату номер п’ять. Хтось помер? Або просто погано? І кому там треба допомагати? Серце застукало ... Ось дурепа ... Краще б за все не знати. Не знати! Начебто я зовсім не з боягузливих. Смерті тут я бачила не раз. Але переносити вже не в силах, якщо хтось із хворих згас. Все втомилася, завтра допишу ... ... Прочитала лист, що я вчора писала, бачиш, що ще живу, дихаю, це для мене, повір, чимало. Так, а вночі помер дядько Ваня. Тиша. Хворі примовкли, в коридорі хтось плаче на дивані, хто в палаті плаче нишком. Думаєш, вони про нього ридають? Про себе вони тепер сумують, про свою долю прекрасно знають. пережити таке - не дрібниця. Не буду я в подробиці вдаватися, вони тобі, напевно, видніше. Втомилася я жахливого боятися. Живу в роздумах багато, багато днів. У столі моєму, мамуля, є зошит з обкладинки з перкалю. Вірші моі.Іх почала писати 25

під час відпочинку на Чорному морі. Писати їх почала вперше, приховувала від усіх і від тебе. Хороші вони чи погані, душа писала, життя навколо люблячи. мамуля, знай, що я любила дуже! Як можна перше кохання любити! Зошит, який прочитаєш, мені вночі, з коханим допомагав говорити. Як добре, що згадала я до речі - продати ти речі можеш чи роздати. Але збережи моє електрик-плаття, яке любила одягати В театр чи в інститут на вечір. всі говорили - в ньому я хороша! У ньому йшла до коханого на зустрічі, і співала від любові моя душа ... Мамуся, ти молода, розумна, красива, і попереду - чималий життя шлях. Ти зможеш, мама, знову стати щасливою. Так будь щасливою, чуєш, мама, БУДЬ !!! ... Яка сила духу у дівчинки! ... Я зрозумів - не можу не розповісти ... про знайдений під зім’ятою подушкою ... лист ... Переклала українською мовою 28.01.21 19.05 26

Ірина Бжинська Зелені фарби «Намалюй мені, намалюй жовтий лист або багряний ... » Анатолій Агуріцев. Малювати, так малювати яскравим словом, ніби пензлем. Не погода - благодать! Літо ... Зеленіють листя ... Зелень трав будь-яких тонів розплескалася на галявинах ... І зелені кущів кучері вітер гойдає завзято ... І зелені шатра крон, що вітру б’ють поклони в стані гри. Літо ... І невгамовні птиці в зелені гілок, щось шепочуть один одному ... Роль граючи добрих фей, прикрашаючи годину дозвілля, в’ються метелики легко в зелені, квітів торкаючись ... Піна білих хмар ... І малюю, посміхаючись, захоплення повна. Літо ... зелень ... тиша ... Переклала українською мовою 28.06.20 11.38 27

Ірина Бжинська В зелені покинутого саду ... З старого зошита В зелені покинутого саду, ніби в гриві старого коня, сплутана травами огорожа сховалася надійно від мене. Заскрипіла жалібно хвіртка - іржавих петель приглушений стогін ... Блідою зношеною ниткою пролягла доріжка під ухил, де її так дбайливо прикрили великі долоні лопуха. Мабуть давно по ній ходили ... Розправляючи легкі -міха, в сад за мною кинувся вітер, обігнав. Як самий частий гість, здивувався, що кого-то зустрів і роси грайливо кинув жменю. Запах м’яти і трави-материнки ... Шепіт яблунь, груш над головою ... Десь високо щебечуть птахи на горизонті тіні з синявою. Сонця промінь протиснувся несміливо крізь хитросплетіння гілок ... Зайнятий повсякденною справою, по руці піднімався мураха ... Переклала українською мовою 28.06.20 11.48 28

Vita_Lina Жінка-осінь За листям опалим нечутно йшла жінка-осінь. Озера очі і, як чайки злетіли, брови. Вона все чекала, що ось-ось її хто-небудь запитає. Побачить в душі листопад і негайно зупинить. Йшла жінка-осінь і кутала мерзлякуваті плечі В манто з срібних ниток дощу і туману. Шепотів їй на вушко вірші замріяний вечір, А вітер-пустун підсовував листя в кишені. Йшла жінка-осінь, ловлячи скороминущі погляди На обличчях утомлених, які поспішають скоріше відвернутися. Вона посміхалася і знала, що ти вже поруч, Ідеш їй назустріч. Ось тільки б не розминутися ... Переклала на українську мову 31.03.19 20.30 29

Vita_Lina Про пробачення «Тоді Петро приступив та запитав Його: Господи скільки разів прощати брату моєму може згрішившому проти мене? до семи чи раз? Ісус каже до нього: Не кажу тобі до семи раз, але аж до семидесяти раз. » від Матвія 18: 21-22 Заклятий друг, немає у мене вірніше Ворога, ніж ти, і відданіше немає. Ну, хто нагадає мені, що я старію? Хто скаже, що навіжений я поет? Хто промахи мої і невдачі Детально знає всі наперелік? Співчуває, зі мною над ними плаче, А після всім знайомим рознесе, Як ображає життя мене, бідолаху. «Ну, треба ж, невдаха вона. Чоловік покинув. Ясно - без підтримки тяжко. Спробуй сина вирости одна ». Під маскою співчуття і участі Приховуєш заздрість і злорадний сміх. А кажеш, що мені бажаєш щастя, Що про мене печёшься більше всіх. Але, якщо я все це розумію, То чому тебе не вижену? Такий урок - сестер не вибирають. Знову прощу. Адже я тебе люблю ... Переклала на українську мову 2.04.19 7.30 30

Олена Вишнева ( Гусева) Синові Ти вимовляєш слово «Мама» з десятьма інтонаціями! .. Ти унікальний, і так дивно, що ми схожі! Ти ненавидиш заборони і нотації, Вмієш весело дражнитися і корчити обличчя! .Ростеш так швидко і стрімко, що лякаюся: Пройде зовсім небагато часу - здрастуй, школо! І так не хочеться впливу чужого, каюсь, Що я боюся, не обійдеться без валідолу, .А може, разом з корвалолом ще, на додачу, Полохливий матусі народ! .. (Буває - занадто), Ну, а поки кидаю карти я, на удачу, І перед сном тобі читаю кольорові книжки! .Я знаю, ти ж і не згадаєш, як ми спілкувалися, Поки тобі не стукне роки три - чотири! .. Але все хвилинки на двох в душі залишилися, І на просторах щоденника, і в рядках лірики. 31

.Коли-небудь ти прочитаєш їх, з хвилюванням Перегорнувши сторінки всіх моїх зошитів. І ти зрозумієш, ти усвідомиш, без сумніву, Що материнська любов - любов у квадраті. (1.12.20) Переклала українською мовою 21.12.20 16.38 32

Сергій Волков АВТОБІОГРАФІЯ. Я йшов через життя на пролом Не дивлячись і не лякаючись. Не знаючи вибачення слів, Поганими словами лаючись. Я йшов, невідомо куди. Ні стежок, ні доріг не рахуючи. На небі світила зірка, А що за зірка я не знаю. Не пил, сивина на скронях, Не шрами, зморшки вкрили Мій лоб, а на небі зірка Все так же комусь світила. Я йшов через життя на пролом І ось я в кінці цього життя, Не життя, а долі бурелом Суцільний. Від народження до тризни. Переклала українською мовою 30.12.20 19.45 33

Гордеева Світлана ПЕРШИЙ СНІГ Перший сніг всю ніч кружляв, З неба пушинками летів. Тихо по двору стелився, А до ранку весь двір білів. Вранці рано наше кошеня Стрибнуло на віконце, сіло. І на білий сніг спросоння З подивом подивилося. Що за диво сталося? Хто облив сметаною двір? На землі лежить сметана, І в сметані весь паркан. Тут кошеня облизалося, І на вулицю бігом. Теплим носом в сніг уткнулося І прицмокнуло язиком… З прикрістю обтрусилося: -Це не сметана, ні. Кіт сусідський посміхнувся І нявкнув: це сніг. Переклала українською мовою 4.12.20 17.10 34

Гордеева Світлана Якщо художник малює «Що від серця виходить — до серця повинно привести» Людвіг Ван Бетховен Якщо художник малює, руки його НЕ хваліть. Якщо по раю тужить, просто його підтримайте. Серцем малює художник, душу свою малює. Вашому серцю, може, пісню свою адресує. Та краса, що в серці вічно живе і гніздиться, крізь потаємні дверцята вислизне, втілиться. Переклала українською мовою 4.12.20 17.02 35

Гордеева Світлана День білих лілій День нашої зустрічі я назву Днем Білих лілій. Маками яскравими будуть ті дні, Коли ми любили. білим проліском Стали хвилини, Коли ти був ніжний. Щирість почуття Нагадала знову Конвалії свіжість. Дні ті пройшли і зів’яли квіти У день розлуки. У серці залишився лише холод зими Віконною геранню. Переклала українською мовою 4.12.20 17.16 Гордеева Світлана Ялинки темні під білим снігом Ніби забруднили лапи білим, Ніби вночі на дошці з неба Малювали і писали крейдою. Контури лісів креслили ніби, Лінією, штрихами, крапками. Накреслили білою крейдою літери, Тільки, нерозбірливий цей почерк. Тільки дзвін дзвонів і ранок, І лісів кришталевих торжество! Складуться в слова німі літери - Різдво настало, Різдво! Переклала українською мовою 14.12.20 17.59 36

Гордеева Світлана Черемха біля входу в сад зустрічає і старий клен в коричневій сорочці. Дозвольте, постою тихенько скраю і каву вип’ю з улюбленої чашки. Цвітіння вишень я не потурбую, лише поглядом обійду улюблений сад. І яблуні - в манжетах білих теж, нарциси в білих пачках встали в ряд. Злетіла повітряна пелюстка з гілки і човником паморочиться в чашці з травнем. І сад залитий неймовірним світлом: все в білому, все крутиться і літає. І в цьому вальсі білизни і світла пурхає світ, цвітінням захоплюючи. І я світлію, хоч сама при цьому лише тільки спостерігаю, стоячи з краю. Переклала українською мовою 14.12.20 18.05 Гордеева Світлана У келиху прозорого неба, на денці, мій серпень іскриться, майже золотий. Ще не охололо палюче сонце і серпень не зрілий, зовсім молодий. Але скоро рум’яним налившись плодом до ніг впаде - пожовтіє листя. Прощальною зеленою обіймою природи обійме за плечі, торкнувшись ледь. Подарує дозрілих плодів аромати, на пам’ять про прожите щастя удвох. Можливо, взимку згадаєш серпень коли ти рум’янець побачиш в келиху своєму. Переклала українською мовою 14.12.20 18.11 37

Гордеева Світлана У лісі особливий дух грибний і сухий зовсім хмиз, але ми йдемо своєю стежкою з кошиками, з надією, що не залишать без дарів заповітні стежки і наберемо лісових грибів ми повні кошики. Переклала українською мовою 14.12.20 18.14 Гордеева Світлана Є слова, які не в’януть, Не втрачають ніжноi краси, Як квіти на сонячній галявині, Первозданної краси квіти. Багато слів, які безтурботно Зірванi і зібрані в букет. Він гарний, але в ньому вже, звичайно, Ніякого світла життя немає. Залишаються свіжими в цвітінні Щиро зростаючі слова, Що налиті соком натхнення — Невимовлені ледь. Перевела на украинский язык 3.04.20 10.32 38

Гордеева Світлана В’яжуть зимові візерунки хмари Руки білі злітають, дзвіночки дзвенять: В’яжуть зимові візерунки хмари. Для дерев і галявин - чудовий наряд, Він не зв’язаний до кінця ще поки. Тягнуть білі сніжинки нитку з білих хмар І сплітається повітряних ниток шовк. Ось уже для старої ялини білосніжний плащ готовий І пухнастий плед на схил завмерлий ліг. Для горобини - пелерина, муфта - на руки беріз, А на плечі лип - мереживна шаль. Щоб не страшний був осинкам зимовий північний мороз, Хмарам зовсім себе не шкода. Тануть, бідні, втрачаючи свої пухкі боки, Зігрівають світ, змерзлий від вітрів. Тануть, тануть, зникають непомітно хмари, Прилетілі з наших дитячих снів. Переклала українською мовою 14.12.20 18.25 39

Гордеева Світлана Ми як в мішечку у Бога горох Хтось проклюнувся, хтось засох. Хтось на вологу землю впав, Хтось - на камені, та так і пропав. Ангел мішочок з горохом потряс: Багато у Бога горошин - нас. З шумом і гуркотом в цьому мішку Кожен знаходить містечко собі. Ангелу потрібно горох перебрати, Не переплутати і не втратити. Тільки хороший залишити горох, Той, що для майбутнього життя готовий. Шкода, що так багато негідного насіння, Ось і на цьому горошку вада. Може, залишити горошок, врятувати? Слізно прошу, не губи, а прости! Ось і паросток через кілька днів Вийшов від вологої сльозинки твоєї? Знати не дано нам про нашу долю - Ангел люб’язний, поплачь про мене. Переклала українською мовою 14.12.20 18.27 40

Гордеева Світлана Кошки мишки У мене з ранку в будиночку Ось такі ось справи: То наллю сметанки кішці, То - мишеня просить крихти. Чому ж їх, друзі, Разом запросити не можна? Я сказав мишеняті Гриші: - Посидь но тихіше миші, Чекаю я в гості кішку Дашу, Наварив молочної каші. А потім прошу я кішку: - Погуляй, піди трішки! Ось така ось завжди У нашому будинку чехарда. Я так більше, дітлахи, Не граю в кішки-мишки. Їх, подумав я, можливо, Подружити не так вже й складно, Просто кішку з мишкою потрібно Дружно запросити на вечерю. З молоком налив я чаю, Кішку в гості запрошую. Для мишеняти частування Є - вівсяне печиво. І таке ось буває: Мишка чаю підливає, Кішка весело базікає - Всі один одного розуміють. Їх давно вже треба було Посадити за чаєм поруч! Переклала українською мовою 14.12.20 18.36 41

Гордеева Світлана Мені досить неба для щастя І вистачає участья для сліз. Щоб душа розривалася на частини - Нескінченності танучих зірок. Для надії - природи дихання, Непідробної її чистоти. Для чого ж мені потрібен був ти? Скоріш за все, для страждання. Переклала українською мовою 14.12.20 18.40 Гордеева Світлана Передноворічне Інакше з віком зустрічаєш свято: Ось настає чарівний Новий рік, А мені не хочеться зовсім подарунків різних, І торжества не радує прихід. Мені хочеться уютненько в будиночку Сидіти собі, не відаючи клопотів, Пити каву, гортаючи книжки, Не думати про божевільний Новий рік. А він прийде вогнями через стікло І терпким запахом великих ялинових лап ... Ну, нехай зайдуть Снігурка, що змерзла І Дід Мороз, що так в лісі змерз. Але тільки хоровод водити не будемо, Ти послухай мій вірш, втомлений дід. І ви йдіть в гості до добрих людей, А мені залиште кави, книги, плед. Переклала українською мовою 14.12.20 18.40 42

Ігорь Губерман Ти до неї звик, вона тебе любила. Подарунки не дарував їй і квітів, Чи не говорив їй, як вона красива, І що на все заради неї готовий. Ти був весь час зайнятий. дратувався, Коли вона дбала, люблячи. І навіть ти жодного разу не намагався Дізнатися про що кричить її душа. Вона хотіла стати неповторною, Стати найголовнішою в житті для тебе, Але знову, засинаючи, бачить спину, А їй так хочеться поглянути в твої очі. А їй так хочеться тепла і розуміння, Трохи ласки і простий зовсім турботи, Щоб приділяв їй трішки уваги, Хоча б у неділю і суботу. Адже вона за тобою хоч навіть в безодню, І в біди не зрадить, і буде поруч. Їй хочеться бути для тебе корисною, Зустрічати з роботи вечерею і чаєм. Не цінуєш ти її, зовсім не цінуєш. І не боїшся зовсім втратити. Ах, якщо б знав ти, скільком відмовила, Щоб з тобою їй поруч засипати ... Переклала українською мовою 12.06.18 10.40 43

Сергій Грошев Моя драбинка Вгору по драбині піднімусь на небосхил, І коли ближче будуть хмари, На одне з них запригну, як на пліт, Відштовхнуся, і попливу, бувай-бувай! Я недовго, політаю — і повернуся, Просто неба так приваблює синєва! Розставання з землею — теж смуток, Шум листя, сяйво сонечка, трава… Подивлюся на землю зверху, з висоти, Добре, напевно, птахом літати, Але внизу там без мене залишилася ти, І пора назад сходи шукати. Можливо, я випаду дощем, Легким, літнім, як тоді, на острівці, Вкривалися ми удвох одним плащем, Милувалися мовчки брижами на річці… Дощик скінчився, лише все змочив злегка, Від сирої трави — п’янкий аромат, Коромислом в небі веселка-дуга, Часи-годинки, повернути б все назад… *** За вікном — дерева голі стоять, А в очах — знову те літо, як в бреду… Чудо-драбинка, поверни мене в той сад, Або, ладно… я по веселці зійду… 05.12.2020. Переклала українською мовою17.12.20 44

Костянтин Єланців Весняна пісня Не поспішає весна, тяганина, У талих водах струмочки в засіках, А по вулицях гуляє метелиця, Заносячи до самих віконниць будинку. Але просів вже замет у хмизу, Час мчить і поспішає по прямій. Починається весна не з проліска, А з твоєї посмішки пізньої взимку. До чого ж мені обійняти тебе хочеться, І, притиснувши, щоб не відпускати ніколи, Покуражиться заметіль і закінчиться, А потім піде із зимою в нікуди. І весняне порушивши мовчання Раптом прокинувшийся струмок зажурчить, З далеких місць, покривши відстані, Неодмінно повернуться граки. А поки іскриться сніг на призьбі, Нарешті знову зустрілися ми. Починається весна не з проталинків, А з посмішки на кінець зими. Переклала на українську мову 21.02.19 19.04 45

Тетяна Жихарева Діалог на небесах Бог, - Ангел дивився благально, - не роби цього. Ти ж зна- єш, які випробування її чекають на новому місці. -Вона просила мене або просто дуже хоче? Ангел м’яв в руках лист з бажаннями своєї підопічної. - Просила тебе ... - тихо відповів Ангел. Ну ось. Як я можу не реагувати на звернення громадян Землі? - посміхнувся Бог. - Ось минулого разу: вона мене благала допомогти переїхати в іншу країну. Головне - жити у моря і влаштуватися на роботу. Я допоміг. А як вона жила? Майже впроголодь ... перший час ... Але вона на мене не нарікала! Вона була щаслива, що живе біля моря і працює! Так, - схвильовано сказав Ангел, - але її подушка часто була мокрою від сліз. А ще приходили думки: втопитися в цьому самому морі. Ну, голубе, це були витівки Лукавого, - посміхнувся Бог. - Як же без нього? Але мене-то вона дякувала, навіть свіч- ку в церкві поставила. Що просила, то і отримала. А коли їй дійшло, що треба вимолювати хорошу роботу (знаю, ти її на- поумив, ну на то ти і Ангел), ось тоді все стало на свої місця. І на додачу я їй дав хороших колег і друзів. Так би мовити, винагорода за терпіння і просвітлення. До речі, - втрутився в розмову Святий, - вона до моїх мо- щам прикладалася: просила зцілення рідним. А потім спало їй на думку ще попросити переїзд, хорошу роботу, друзів, любов ... Хоча я не по цих справах ... - Святий зам’явся під поглядом Ангела. Ну, що крила-то опустив, голубчику? Людина сама про- сить. Та й просить вже трошки з розумом, - Бог примружив- ся. - І не можу ж я підвести Святого. Але ж у неї зараз все добре! І вона щаслива, хоча не зовсім це розуміє ... Їй просто хочеться якихось змін. Може, давай 46

просто відправимо в тривале відрядження або на курси під- вищення кваліфікації? - Ангел дивився з надією. Ти від мене нічого не приховуєш? - Бог пильно вдивлявся в очі Ангела. Той опустив очі: Хіба від Тебе можна щось приховати? Ти ж і сам знаєш ... Знаю, але хотів почути від тебе. Ну да, гадала на рунах. В інтернеті. Ну ти глянь! Лукавий-то - просунутий: у нього свої мережі навіть в Інтернеті! Чого це я віршами раптом заговорив? І що ж їй пообіцяли руни? Що з переїздом в іншу країну у неї кардинально зміниться вся життя в кращу сторону, - Ангел схилив голову ще нижче. Повірила? Повірила ... Ну що ж, кардинальні зміни я гарантую. А далі подиви- мося ... Іди, - звернувся Бог до Ангела, - і наведи порядок в її голові. Ох вже ці жінки, - Він подивився на переминається з ноги на ногу Святого, - самі не знають, чого хочуть. Ангел віддалявся і думав, що уві сні їй треба нашептати, щоб нічого конкретного у Господа більше не просила, а про- сто сподівалася на хороший і молилася, покладаючись тільки на Нього: Богу-то видніше, що їй насправді треба. Він зле- тів, розганяючи хмари, і спустився до своєї підопічної, щоб у важку хвилину підставити своє крило. Переклала на українську мову 20.02.19 19.18 47

Тетяна Жихарева Шлейф літа Йшло літо з ранковим туманом, Йшло літо з криком журавлів, Прикриваючи плечі трав’яним кафтаном, Шаллю павутинною кутаючись тепліше. Тікало літо, захопивши зірниці, Випивши на прощання луговий нектар, Уступивши дорогу яскравій колісниці, Подивившись сумно на бурштиновий жар. Втекло літо по траві прим’ятій. Ну куди ти сховалося, де твій жаркий запал? Тільки шлейф залишився з квітів і м’яти, Слід босого літа клен листям укрив. Переклала на українську мову 17.02.19 13.26 48

Зуєв Констянтин Місто надії --- --- Місто надії --- Помилуйтеся зверху на Чіту З пташиного польоту, та в простори ... Чуттєво зрозумійте красу: Місто, річки, ліс дрімучий, гори. Ваша раптом від радості душа, Від хвилювання яскраво закрутиться. Трепетно і з ніжністю дихаючи, Можна з краєм цим подружитися. Сонячного зайчика промені, У зимовий день студені метілі- Все стихає ласкаво до ночі, Коли помітити це ви встигли. І будь-яка, в загальному - то, пора Відгукнеться життєвим польотом. Навіть крикнути хочеться «ура» Місто всієї надії поруч, ось воно. Переклала українською мовою 17.12.20 49

Зуєв Констянтин Треба просто вірити ... романс Треба просто вірити ... романс Потрібно вірити, що життя дорожче, Всього, що нас чекає попереду. В свій спокій увірувавши теж, Ти колишню любов залиш позаду ... Не вір, що світ в слізному сумі, Це від твоєї любові гаснуть вуглинки. Зайві страждання тебе дістали, Заманюючи в вири одвічної темряви ... Думай про те, що при житті важливо, Не призводять до добра нічні розваги. Але серце побачить з чим ти згодна, І яка сила роздує таємно вуглинки ... Сумніви будуть і вони не марні, Але в суперечці з ними ти знайдеш себе. Почуття прокинуться, стануть прекрасні, І чисте кохання легко знайде тебе ... Для любові не придумано покаяння, А її треба ніжно, як життя любити. Тут не повинно бути іншої думки, Але вона для тих, хто хоче з нею жити ... Переклала українською мовою 21.12.20 15.03 50