American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7)

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) ISSN 2474-9397 АВТОБІОГРАФІЯ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА 1929 РОКУ: СПРОБА ПСИХОБІОГРАФІЧНОГО ПРОЧИТАННЯ Мірошник Ольга кандидат філологічних наук, доцент Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького Україна [email protected] У статті зроблено спробу психобіографічного дослідження автобіографії В. Стефаника 1929 року. Головною дослідницькою настановою була теза про важливість вивчення життя письменника крізь призму аналізу емоційно- духовного становлення його особистості. З цього погляду вкрай вартісною є автобіографічна творчість В. Стефаника, адже вона дає змогу виявити етапні моменти, що визначили його долю як людини і як митця, стали вирішальними на його життєвому шляху. Ця автобіографія дала змогу дослідити риси вдачі, душевні стани митця, їхню зумовленість і вияви, простежити їхню внутрішню динаміку. На початку автор прагне структурувати власне життя за головни- ми датами й подіями. Відтак, як і в автобіографії 9 лютого 1926 р., В. Стефаник занурюється у спогад про власний страх, що травмує його ще від часів дитинства, перед агресивним і жорстоким зовнішнім світом, що для нього набув конкретного образу школи/гімназії – середовища, де він уперше зазнав принижень і знущань. Знову постає болісний спогад про прощання з батьківським домом і про материну вкрай емоційну реакцію, що травматично закарбовується в синовій пам’яті. Загалом, автобіографія В. Стефаника 1929 р. містить менше спогадів і фактів, аніж його попередня автобіографія 9 лютого 1926 р., але їх змальовано детальніше, з новими подробицями, яких немає в тій попередній. Тож автобіографія В. Стефаника дає змогу прочитати епізоди й етапи його життєвої драми, пізнати витоки його трагічного світогляду, що має виразу художню проекцію у творчості митця. Ключові слова: психобіографія, автобіографія, внутрішня хронологія, письменник, особистість, страх, соціум, маргінальне коло, фіксація на травмі, жертва, творча проекція. In this ar cle an a empt was made to a psycho-biographical study of V. Stefanyk’s autobiography in 1929. The main guide of the researcher was the thesis about the importance of studying the life of the writer through the prism of the analysis of emo o- nal and spiritual forma on of his personality. From this point of view, V. Stefanyk’s autobiographical work is extremely valuable, as it enables to reveal the milestones that have determined his fate as a man and as an ar st, have become decisive in his life’s way. This autobiography made it possible to explore the features of temper, the states of the ar st’s sen ments, their condi onality and expressions, and to trace their internal dynamics. At the beginning, the author strives to structure his own life according to the main dates and events. Then, as in the autobiography of February 9, 1926, V. Stefanik immersed in the memory of his own fear, which injured him from the me of his childhood, before the aggressive and cruel external world, which for him acquired a specifi c image of a school / gymnasium, an environment where he fi rst suff ered humilia on and mockery. Again V. Stefanyk painfully remembers the farewell to the parent’s house and the mother’s extremely emo onal reac on, which remains as a trauma in son’s memory. In general, the autobiography of V. Stefanyk in 1929 contains fewer memories and facts than his previous autobiography on February 9, 1926, but these facts and memoirs are depicted in more detail, with new details, which are not in the previous autobiography. Thus V. Stefanyk’s autobiography allows to read episodes and stages of his life drama, to fi nd out the origins of his tragic outlook, which has a dis nct ar s c projec on in the work of the ar st. Key words: psychobiography, autobiography, internal chronology, writer, personality, fear, socium, marginal circle, fi xa on on trauma, vic m, crea ve projec on. Постановка проблеми. Вкрай важливо, вивчаючи життя і творчість митця, враховувати життя його душі – емоції, душевні стани, духовне становлення. З цього погляду пильної уваги варта його автобіо- графічна творчість, де митець розповідає сам про себе, про власні душевні падіння і злети – справжню, найважливішу історію свого життя. Творчий доробок В. Стефаника має значну автобіографічну частку, яка дуже надається до глибинного осягнення його життя саме в тому сенсі, що його вкладав у це поняття Ж. Дільтей, зазначаючи: «Написати життя людини – це не значить оповісти його факти і вчинки, лише 49

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) віднайти її душу [1, с. 654]». Саме таку історію свого життя В. Стефаник оповідає цілою своєю творчістю, особливо виразно вона постає в автобіографічних творах, надто ж у трьох автобіографіях, де письменник, цілком зосередившись на власному житті, оповідає про ті факти й події, що справили на нього найбільші враження і вплив, стали вирішальними, допомогли чи перешкодили, назагал стали важливими й визна- чальними на життєвому шляху. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Свого часу першу спробу прочитати біографію В. Стефа- ника крізь призму психоаналізу зробив С. Процюк [2], написавши художню психобіографію митця і згодом зауваживши: «…я навіть не намагався скрупульозно відтворити всі віхи життя свого героя. Мене цікавила передовсім його психобіографія, оті таємниці його довгого мовчання, витоки його експресіоністичного трагізму [3, с. 116]». Цей роман породив певний дискурс – дослідження самого роману [4; 5; 6]. Загалом же, психобіографічне дослідження життя В. Стефаника є наразі питанням відкритим, що дає великий про- стір для наукових досліджень життя і творчості митця через застосування психобіографічного методу. Друга Стефаникова автобіографія, написана 1929 р., є предметом цього дослідження. Мета статті. Здійснити психобіографічне дослідження автобіографії В. Стефаника 1929 р. Виклад основного матеріалу. Другу автобіографію В. Стефаник розпочинає так само стримано й раціонально, цього разу не концентруючись на втратах, а намагаючись структуровано змалювати власне життя, його зовнішні події за головними датами й етапами, з-поміж них виокремлюючи: дату й місце свого народження, імена, походження й соціальну належність батьків. А також – послідовно всі заклади, де навчався (школа в селі Русові, народна школа в дальшому селі Снятині, польська гімназія в Коломиї, гімназія в Дрогобичі, університет у Кракові [7, с. 232 – 233]). Але схоже на те, що спогад про роки навчання є таким травматичним, що викликає знову ж спон- танну й докорінну зміну емоційного стану автора; це відразу проектується на дальший стиль його авто- біографічного життєпису. Відтак, як і в попередній автобіографії, В. Стефаник занурюється у спогад про власний страх, що травмує його ще від дитинства: «Ще тепер, по 50-х роках мойого життя, хоча рідко, але в сні ввижається мені, що я сиджу в школі. Безконечний жах викидає мене з постелі, і я мушу такий сон нервово перехорувати» [7, с. 233]. Вочевидь, що фіксація на травмі є вкрай міцна, задавнена й неподола- на – аж за 50 років від тих подій та реальність повертається як жахливі сновиддя й не відпускає, травмує аж до нервового розладу. Тож, якщо в першій автобіографії В. Стефаник через дитячі спогади вияскравлює два свої пережиті в дитинстві страхи – перед зовнішнім світом і перед нечистою силою, змальовуючи їх докладно і рельєфно, то тепер він зосереджується на, як видно, головному страхові свого життя – страхові перед агресивним і жорстоким зовнішнім світом, що для нього набув конкретного образу школи / гімназії, середовища, де він уперше зазнав принижень і знущань, що так фатально вплинули на все його дальше життя, сформувавши непевність і страх перед соціумом, почуття причетності до маргінальний соціальних кіл, занижене поцінування власної особистості й таланту. А далі розгортається картина того давно минулого життя, що так болісно відлунює в теперішній Сте- фаниковій душі. Слід зазначити, що є багато спільного в текстах цих двох автобіографій, надто в епізодах, присвячених шкільному навчанню, а саме випадкам знущань і принижень від учителів та учнів. Власне, ці повторення засвідчують внутрішню неподоланість травми і як наслідок цього – фіксацію на травматичних подіях, прокручування в пам’яті й переживання їх знову й знов. Душевна замкненість на тих давніх подіях, нездатність їх пропрацювати й відпустити породжують довічні й болісні Стефаникові ходіння внутрішнім замкненим колом – уві сні й наяву. Задавнена рана болить і не дає сприймати всієї життєвої повноти, перепиняє шлях до гармонійного існування тут і тепер упродовж усього дорослого життя: «Строїли мене тоді, і та отрута є до сьогодні в мені» [7, с. 234]. Про цю ж «отруєність» від давно пережитих шкільних і гімназійних принижень, що стала фатальним карбом усього його життя, автор пише і в попередній авто- біографії: «…здається мені тепер, що я був би іншим чоловіком, якби той встид мене не отроїв» [8, с. 229]. Отож, знову дуже докладно, ніби вчорашні, В. Стефаник виписує травматичні спогади свого дитинства. Втім, вочевидь, не для того, аби позбутися їх, а задля іншого – вкотре пригадати всі деталі й утвердитися в них, опертися на власну травму і замкнутися на ній до наступного пригадування. Знову, як і в попередній автобіографії, постає Стефаників спогад про матір як його союзницю, котра, втім, програє батькові у протистоянні під час вирішення синової долі: «Моя мати ніколи не хотіла згоди- тися, щоби мене, найстаршого сина, посилати до школи, та це не допомогло» [7, с. 233]. Батькова автори- тарність бере гору, і син мусить коритися його волі – «покинути чотири воли… і… піти додому та мити ноги, та збиратися на завтра до Коломиї до школи» [7, с. 233]. Всю глибинну трагічність цього закруту власної долі В. Стефаник виписує у дальшому своєму спогаді, насиченому аж якимось епічним драматизмом і 50

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) ISSN 2474-9397 неперебутнім відчаєм, що його почував тоді маленький хлопчик і нині – так само глибоко його переживає теперішній автор тих рядків: «Ті ноги ніяка сила з найліпшим милом не годна була обмити, потріскані, боліли страшно, і я плакав, а мати складала на стіл всіляке білля і поливала його сльозами» [7, с. 233]. Це конкретне дійство болісного обмивання ніг набуває ширшого, символічного сенсу – небажаного й бо- лісного розірвання зв’язків з рідним і лагідним світом дитинства, батьків, безповоротного страху й від- чаю супроти чужого й страшного середовища, що зветься школою. Та й материна реакція в цій ситуації, вочевидь, утверджує сина у його страхові та внутрішній безвиході, травматично закарбовується в пам’яті завжди свіжим і незагойним спогадом: «Бодай того пана нічо лихе не минуло, то він намовив, аби хлопця давали до школи», – і лементувала та виряджала мене в дорогу цілу ніч» [7, с. 233]. Той пан – згаданий у попередній автобіографії поміщик Йосиф Теодорович, котрий, власне, і намовив Василевого батька від- дати сина до школи. Цей спогад так болить, аж виливається у трагічну історію про рекрута, котрого виводили з села увечері, перед заходом сонця, а мати голосила за ним, як уже за покійником. Її відчай і горе від цієї роз- луки виливається у голосіння («А ти ж на кого нас покидаєш?», «Воліла бих ті на лаву лагодити!» [9, с. 33], «Той ночі сиділа на подвір’ї стара мама та захриплим голосом заводила: «Відки тебе візирати, де тебе шукати?!» [9, с. 34]), вкрай емоційні реакції («а мама била головою до одвірка» [9, с. 33], «взяла сина за рукави та повела до хати» [9, с. 33], «ймила сина за ноги» [9, с. 33], «мама ймилася руками за колесо» [9, с. 34]), жалісливі та сповнені неймовірного трагізму слова («Ще цу ніч переначуй у мене, синку. Я тебе так гірко пістувала, дула-м на ті, як на рану… Я тебе разом з сонцем вірідю і плакати не буду. Переначуй, переначуй, дитинко!» [9, с. 33], «Синку, озми мене з собов. А ні, то буду полем бічи направці тай тебе здогоню» [9, с. 34]). Цілком імовірно, що й рекрут – герой цієї новели сприймає закрут власної долі так само, як його сприйняв колись сам автор – як безповоротну втрату рідного й лагідного світу і передчуття свого трагічного фіналу від контакту з чужим і ворожим. Це передчуття явлено вже у вступному пейзажі («Над заходом червона хмара закаменіла… і подобала та хмара на закервавлену голову якогось святого» [9, c. 32]), що криваво-червоним забарвлює людську юрбу, і в сприйманні односельців («Як від умерло- го – такі смутні виходили… Всі на нього дивилися. Здавалося їм, що та голова, що тепер буяла у кервавім світлі, та має впасти з пліч – десь далеко на цісарську дорогу та буде валятися» [9, с. 33]), і в душі самого Миколая, свідомого свого трагічного фіналу: «Ліс переймав мамин голос, ніс його у поле, клав на межі, аби знало, що як весна утвориться, то Миколай на нім вже не буде орати» [9, с. 33]. Та й саме ім’я рекрута, на манер імені святого Миколая, підказує читачеві, про чию «закервавлену голову» йдеться у вступному пейзажі-передчутті. Ту ж саму роль, що й Стефаників батько, виконує героїв батько, хоча й сам від цього неймовірно тужить («Тато впав головою на віз і трясся, як лист» [9, с. 33]) – забирає його від рідного світу і віддає чужому, і в такий же спосіб («Сідай, синку, на фіру, бо колію спізнимо» [9, с. 33], «Син з татом сіли на фіру» [9, c. 34]). Свою реальну історію від’їзду з рідного дому В. Стефаник змальовую майже так само: «аж досвіт- ком тато казав сідати на віз, і ми пігнали до залізниці» [7, с. 233], означивши це як драматично поворотний етап цілої своєї долі: «Від того досвітку почалися мої найтяжчі терпіння» [7, с. 233]. Той від’їзд поділив Стефаникове життя на «до» і «після», і оце друге стало для нього безперервною низкою принижень, зну- щань, випробувань і страждань від того. Як і для героя його новели, котрого, ніби відкупну жертву крово- жерному світові, вивели з села назавжди – його страждання завершило самогубство. Отож, рекрут Мико- лай, наклавши на себе руки, чинить нездійснений колись авторів намір, що про нього В. Стефаник згадує в цій автобіографії, але цілком замовчує його в попередній, оповідаючи про ті самі події свого життя. Загалом, В. Стефаник є дуже щирим і автобіографічним у своїй прозі, часом навіть відверто зізна- ється в цьому, як, приміром: «Мій нарис «Басараби» – то є правдива історія фамілійна» [7, с. 233]. Це зізнання він робить, пригадуючи власний намір вчинити самогубство у відповідь на знущання професора натуральної історії Вайгеля, котрий, як пригадує В. Стефаник, «…тростиною так бив по руці, що вона зараз же спухла, а до того підкасував мені сорочину і в той спосіб у поясі відкривав перед класом голе тіло. Ці- лий клас ревів з радості і сміху, а я стратив пам’ять і впав на підлогу» [7, с. 233]. Отож, привселюдні профе- сорові знущання й приниження спричинюють Василів нервовий зрив, аж до непритомності. І ця гранична ситуація, в якій несподівано опинився малий хлопець, підказує йому єдино можливий і знайомий уже варіант вибору: «По школі я поволікся на кватиру і постановив покінчити з собою» [7, с. 233]. Справді, самогубство є цілком прийнятним сценарієм для В. Стефаника – надто ж у контексті того факту, що його наводить автор, воно набуває сенсу тяжкої і задавненої родинної карми: «Вже тепер скажу, що у родині Стефаників є багато випадків самогубств (самовбійств)… Дотепер поповнили самовбійство за моєї пам’яті 51

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) 5 з моєї найближчої родини. Це так мимоходом» [7, с. 233]. На величезну вагу в душі автора цієї думки про самогубство, на її невпинну там присутність, на повсякчасний «присмак» можливості такого виходу, що часом аж ніби переростає в певний родинний обов’язок, власне, і вказує ота остання заувага. Нею В. Сте- фаник ніби намагається знівелювати всю серйозність цього аспекту свого духовного життя, але, навпаки, ці слова стають ніби жирним підкресленням усього попереднього авторового спогаду про родинну карму та власний намір самогубства. Те, що В. Стефаник намагається показати як щось незначне, «мимоходом», постає як важливе і головне – саме завдяки невмілій і наївній спробі автора применшити цю проблему і цим дистанціюватися від неї. Те, що немає відкрито висловленого цього наміру чи спогадів про нього в багатьох інших більш чи менш автобіографічних творах митця, так само не означає неважливості цього епізоду. Адже часто своє найважливіше людина намагається заперечити, сховати – і не лише від оточен- ня, а насамперед від самої себе. Отож, був намір самогубства, але, на щастя, не сталося його здійснення. Завдяки сліпій жебрачці Павліні, що про неї згадано в попередній автобіографії. Лише тепер В. Стефаник доточує той спогад істот- ними деталями, а саме: «…та й тоді, постановивши стратитися, пішов до баби під пліт, почав плакати коло неї і признався її в своїх намірах» [7, с. 234]. Почути і прийняти його може лише така сама упосліджена людина – часточка маргінального світу, як і він сам, до неї Василь почуває прихильність і безмежну довіру: «Я з нею заприязнився; в своїй самоті та в своїх душевних муках шукав у неї розради» [7, с. 234]. Вона ж і розраджує його в цей скрутний час, не дає статися безповоротному: «Вона нащупала мою голову, покла- ла собі на коліна і потішала. Виймила з торби і біленькі булки, і яблука, помаранчі, а з-за пазухи грубий вузол грошей-дрібняків, казала, що дасть мені, кілько я хочу, щоби я пусте викинув із голови» [7, c. 234]. Під таким розумінням і співчуттям Василь почувається захищеним, насамперед від власного суїцидного наміру, що, вочевидь, є таким сильним, аж лякає хлопця: «Тої ночі я так і переспав коло старої на соломі, бо боявся іти до своєї кімнатки» [7, с. 234]. Так щоразу Василеве зіткнення із соціумом спричинює тяжкий, майже кризовий душевний стан, і лише поза панівним соціальним колом, поряд із такими ж покривдже- ними, хлопець віднаходить щире співчуття й розраду. Про черговий драматичний епізод свого покривдження від гімназійних товаришів, пов’язаний із перевдяганням у панське вбрання, а водночас і про власну душевну травму від того перевдягання В. Сте- фаник згадує в обох автобіографіях. Щоправда, в цій, 1929 року, наводить менше подієвих деталей, вод- ночас глибше занурюється у спогад про травматичне душевне відлуння тієї події: «Як мене мої господарі убрали в той мундир, то я соромився до божевілля, а запах «тих лінок» був пекольно неприємний так, що як я тепер по довгих десятьох рік є хорий, то не раз той запах мене мучить» [7, с. 234]. Тож очевидним є сильний травматичний вплив того приниження і тепер, аж до нав’язливих фізичних відчуттів – запаху травми, що переслідує В. Стефаника відтоді аж дотепер. Тим паче, що свою вимушену спробу пристосу- вання до панського кола Василь уже тоді сприйняв як приниження найбільше і найгірше, таке, що пере- вершує ті вчительські знущання, що спричинили його нервовий зрив і бажання самогубства: «Не говорити вже, яким ревом прийняли мене мої товариші в класі як панича. Волів би-м був вже, щоби мене били і по- казували півголого перед ними» [7, с. 234]. З цієї дитячої ситуації тотального приниження й неприйняття від соціуму виростає Стефаникова позиція образи й агресивного його заперечення: «Як пишу оці стрічки тепер, то так само свіжо, як тоді, проклинаю і школу, і культуру, і всю мою вчену кар’єру. Строїли мене тоді, і та отрута є до сьогодні в мені» [7, с. 234]. Ці теперішні рядки, вже за багато років від пригадуваних подій, наснажено непослабною експресією приниження, травми, образи і навіть гніву – комплексу емо- ційних реакцій людини, котра й досі переживає свій досвід жертви, а той не відпускає і болить неймовір- но. Вочевидь, що така внутрішня ситуація породжує бажання помсти, що його опосередковано виявлено в безмежній симпатії та прихильності до Анни Павлик. Підстави для такого твердження дає спогад про Анну в цій автобіографії, деталізований, порівняно з таким же спогадом у попередній, тим фактом, що це «така панна, що не вірить ані в бога, ані в церкву, що ніколи не молиться, що хоче панів вирізати, одним словом – страшна жінка» [7, с. 234]. Отож, В. Стефаник означує ті головні риси цієї поки що незнайомки, що лякають жебрачку Павліну і, треба думати, решту загалу, його ж приваблюють – духовна незалежність від страху покарання (Божої кари) і жадоба помсти. Об’єктом цього бажання для обох є пани – панське коло, що від нього щоразу потерпає Василь, Анна ж відкрито декларує його, імовірно, потаємне бажання помститися. Таке однодумство, а ще, мабуть, величезна симпатія і повага за вміння незалежного «пря- мостояння» в соціумі, породжують нездоланне, всупереч загальному побоюванню, бажання особистого знайомства: «дізнався про помешкання тієї безбожної панни і таки зазнайомився з нею» [7, с. 234]. Ва- силь щиро заприязнився з Анною, розчинився в цій дружбі цілою дитячою душею («приносив воду до 52

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) ISSN 2474-9397 хати, бігав за молоком, чим міг, то прислуговувався» [7, с. 234]), і та дружба стала теплим спогадом на все дальше життя, нині В. Стефаник згадує цю людину з якимсь аж сакралізованим пієтетом, зазначаючи: «Для мене вона була чимось найкращим в моїм злиденнім життю» [7, с. 234]. Навіть наступний спогад, що ніби ритмізовано підкреслює одноманітність і прозу дальшого Васи- левого життя, водночас увиразнює неординарність і важливість, неповторність тих стосунків. Вони, во- чевидь, завершилися, і відтак життя ніби втратило якийсь глибинний сенс, залишивши лише зовнішню подієвість: «Потім ішов клас за класом. Наука нудна, порожня, пуста» [7, с. 234]. До цієї ж нудної частини свого життя В. Стефаник відносить і Квітчину «Марусю» («тої «Марусі» поза перших 20 сторінок я не го- ден був доконати» [7, с. 234]). В попередній автобіографії він також згадує цей факт, втім, у жоднім разі не вважаючи його прикрим для себе, адже з якоюсь аж ніби гордістю при цьому зазначає: «я і сьогодні не перечитав «Марусі» поза тих 20 сторінок» [7, с. 234]. Так само в обох автобіографіях наведено спогад про покарання за непрочитану «Марусю» («дістав за непрочитання книжки доброго ляпаса» [8, с. 230], «Плешкан за те добре натягав за вуха» [7, с. 234]). Вочевидь, що це покарання зміцнило Василеве неба- жання читати твір, і факт непрочитання повісті й дотепер виглядає як своєрідна перемога, вияв внутріш- нього опору. Втім, вочевидь, насамперед сам твір не зацікавив В. Стефаника. Бо про решту своєї лектури він згадує як про цікаву й захопливу, що її він читав залюбки: «Зате краще пішло з повістю Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Хоча багато з неї не розумів, але перечитав до кінця і навіть одержав за те похвалу від старших товаришів. Тоді ж читав Марка Вовчка, а особливо любувався в Федьковичу» [7, с. 234 – 235]. Так само приязно й захоплено відгукується автор про «твори Франка, соціалістичну літературу, українську і польську з Женеви, Герцена, Чернишевського» [7, с. 235], головний критерій добору й поціну- вання визначаючи так: «загалом те, що заказане» [7, с. 235]. Стефаника вабить штиб життя, що суперечить загальновизнаному. Його захоплює заборонена література. Так само «заказаною» є його належність до «тайного кружка гімназистів» [7, с. 235], де, власне, і відбувається долучення до заборонених ідей. Знову в цій автобіографії В. Стефаник пише про потужний вплив творчості Успенського, навіть попри мовні пере- шкоди: «Як мені дуже тяжко було читати його російщину, та на мене він мав безоглядний і рішучий вплив. Цілий рік я не читав нічого, крім Успенського» [7, 235]. В попередній автобіографії автор твердить про два роки безперервного захоплення цією творчістю, але менше з тим. Незмінно засвідченим є факт глибокого враження від тих творів, що стали на певний час основою духовного життя («він мав на мене в гімназії найбільший вплив» [8, с. 230]), навіть спричинивши певну ревізію у Василевому внутрішньому світі: «і тоді українська література для мне зблідла, видавалася хирлява, не міцна і без відваги» [7, с. 235]. В обох ав- тобіографіях В. Стефаник особливо підкреслює факт свого захоплення творчістю Гліба Успенського, тому вважаємо дослідження глибших витоків і механізмів цього впливу одним із дальших наукових завдань. Як курйозний випадок згадує В. Стефаник своє мимовільне мешкання під час гімназійного навчан- ня у «приватному домі проституток» [7, с. 235]. І так само з гумором, уже з відстані років – про реакцію батьків на ту скандальну ситуацію: «Моя мама, як довідалася про це, то попала в пасію, мій батько, хоть який дужий мужчина, мусив утечи з хати, а як я приїхав додому на великдень, то шурувала мене аж до болю, а всю мою білизну десь викинула» [7, с. 235]. Схоже на те, що свого часу така бурхлива реакція ма- терина збентежила хлопця, акцентувавши його увагу на незрозумілій тоді ситуації, викликавши почуття власної причетності до чогось непристойного і гріховного та змусивши згадувати її аж тепер, за багато років, ховаючи свої сором і ніяковість за твердженням про курйоз. Знову в цій автобіографії постає Стефаників спогад про його товаришування з Лесем Мартовичем та Львом Бачинським. Знову ж, В. Стефаник наголошує на тому, що саме причетність до забороненого ста- ла основою їхньої дружби: «В тайнім кружку ми заприязнилися аж дотепер» [7, с. 235]. Тут автор деталь- ніше зображує характери обох товаришів, а також емоційніше висловлює власне ставлення до них. Про Мартовича він пише як про нігіліста, котрий, крім того, що «писав поезії проти бога і професорів, дотепні і злосливі… їдкі сатири, поеми про пекло, святих і про бога» [7, с. 235], не мав жодних родинних почуттів, був нелюдяним навіть до своїх батьків («не дарував ані свойому батькові, ані своїй матері» [7, с. 235]). Вочевидь, що амбівалентне Стефаникове ставлення до Мартовича означено двома полюсами. Повага й симпатія – саме за здатність відкритого та сміливого протистояння, не те що суспільству, а й самому бо- гові. Водночас оце останнє, що накладає на Мартовичів образ якийсь аж демонічний карб, позбавляючи людяності навіть у родинних стосунках, штовхаючи на скандально-небезпечні дії (так, зокрема, вчинив Мартович, «кинувши книжкою на голову професору» [7, с. 236]), лякає В. Стефаника («по правді сказати, я його боявся» [7, с. 235]). Схоже на те, що Л. Мартович багатьох приваблював своєю надзвичайною хариз- мою відтоді аж донині, коли В. Стефаник пише ці рядки, адже «ще тепер серед його знакомих і приятелів 53

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) ходять оповідання, які він компонував, не записуючи їх ніколи» [7, с. 235]. Знову так само, як і в попе- редній автобіографії, на противагу моторошно-привабливому Мартовичу постає цілісно-врівноважений Лев Бачинський – «дуже розумний, тактовний і великий характер» [7, с. 235]. Велич цього характеру для В. Стефаника – насамперед у його внутрішній зрівноваженості й самодостатності, за якої «тоді, як і тепер, коли він є одним з провідників політичних української нації в Галичині, його слова все покривалися з його ділами» [7, с. 236]. Тож Л. Бачинський – це ніби знак надійності й непорушності, незмінної прихильності долі, що її так потребує В. Стефаник у багатьох своїх життєвих ситуаціях. Вочевидь, тому цей образ викли- кає і нині Стефаників сентиментально-щирий, емоційний відгук: «Зі всіх своїх товаришів я його найбільше любив» [7, с. 235]. У цій пізнішій автобіографії постає Стефаників спогад про двох людей, котрі свого часу справили незабутній вплив на його світогляд і життя. Це Северин Данилович – організатор селянського політичного руху на Покутті, автор політичної платформи радикальної партії, якій, вочевидь, симпатизував тоді В. Сте- фаник. А надто професор Роман Яросевич – коломийський гімназійний викладач української літератури, В. Стефаник і досі почуває великий і щирий пієтет до цієї людини, зазначаючи: «Серед нас це була така поява професора, що ми, кружківці, набрали сили і охоти до науки, і я дотепер не можу згадати без най- глибшої вдячності того одинокого професора, який мене вчив у Коломиї» [7, с. 236]. Хто зна тепер: можли- во, саме цей професор знову навернув В. Стефаника до української літератури, що свого часу під впливом «російщини» Успенського зблідла і змаліла для нього. В. Стефаник також згадує факт свого відрахування з Коломийської гімназії, цього разу не вказую- чи причини – участі в таємному товаристві, про що він детальніше оповідає в попередній автобіографії. Натомість тут постають нові деталі його навчання в Дрогобицькій гімназії, і насамперед – знову участь у таємному товаристві («В цій гімназії, як і в кожній, було таємне товариство гімназистів, до якого я зараз пристав» [7, с. 236]), а також пов’язане з цим знайомство з Іваном Макухом, «який тоді ходив до п’ятого гімназіального, а що був бідний, то удержувався з так званих лекцій» [7, с. 236]. Отож, новий знайомець має той самий статус, що й Василь, але за цих обставин може дати собі раду і триматися гідно («знаме- нито все учився» [7, с. 236]), водночас поєднує в собі риси радикально-нігілістичного Л. Мартовича й цілісно-самодостатнього Л. Бачинського: «був різкий, ясний і простолінійний, так, як і тепер» [7, с. 236]. Очевидно, що в цій людині проявилися ті два начала, що їх В. Стефаник поціновував раніше у двох людях, і цей варіант їх поєднання є дуже вдалим і гармонійним, таким, що не викликає амбівалентного ставлен- ня, а лише прихильність і симпатію. Саме від учасників цього таємного товариства В. Стефаник дізнається про місце перебування І. Франка, до якого має давніший пильний інтерес: «Я вже знав, що в Дрогобичі є місце, де Іван Франко учився в низшій школі та гімназії, де сидів у арешті і писав «На дні», де в сусіднім Бориславі були його теми до бориславських повістей» [7, с. 236]. Цей спогад ніби сакралізує Франкову по- стать – у Стефаниковому сприйманні він постає як велична особистість, від чиєї присутності й діянь кожне місце набуває особливої ваги і значущості. Так само незборимий потяг до цієї постаті є схожим на праг- нення долучитися до святині («Мені так невимовно хотілося хоть здалека побачити Франка» [7, с. 236]. Це прагнення затуляє Стефаникові все суєтне й мирське, зокрема й шкільні справи, запановує в його душі, межуючи з одержимістю («я занедбував все, що належало до школи» [7, с. 236]). В цій автобіографії В. Стефаник значно детальніше змальовує своє знайомство з І. Франком. Влас- не, це є завершальний і водночас кульмінаційний спогад – так докладно і аж якось урочисто-епічно ви- писує автор цей епізод свого життя. Насамперед, докладно оповідає про свою через власну несміливість невдалу першу спробу зазнайомитися з І. Франком на ринку в Дрогобичі: «Та тут покинула мене відвага. Я не зміг приступити до Франка, зате ходив за ним, як шпиг, аж доти, доки не сів на віз і не поїхав додо- му» [7, с. 237]. Він щиро зізнається в тому, що «не смів заговорити до Франка» [7, с. 237], п. Тігермано- вій – діяльній організаторці цього знайомства. Та називає В. Стефаника «дивним чоловіком» [7, с. 237] і вважає його несміливість безпідставною, характеризуючи І. Франка як людину щиру, привітну, відкриту до спілкування: «ви не знаєте Франка, він би вас і привітав, і приймив, і порадив» [7, с. 237]. Та й став- лення людей до І. Франка, що проявилося в манері його називати – Ясьо – також свідчить про найкращі його людські якості («Розпитували ми пастухів, де хата Франкова, а всі відповідали, що Ясьо тепер ловить рибу в потоці» [7, с. 237]). Також цього разу В. Стефаник наводить значно розгорненішу характеристику І. Франка, що він її почув від п. Тігерманової: «Боже, яка шкода цего чоловіка, такої голови нема в цілій Автстрії. Він уже повинен бути міністром, а тепер сидить по криміналах, ходить обдертий, а жандарми не дають йому ані одного дня спокою» [7, с. 237]. Ці нові деталі глибше розкривають Франкову життєву ситуацію – людини-мученика, переслідуваної за власні ідеали, але не зломленої цим. Можливо, саме ця 54

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) ISSN 2474-9397 характеристика спонукала В. Стефаника до рішучої дії – таки зазнайомитися з І. Франком, вирушивши до його села Нагуєвичів, але для цього заручившись компанією і підтримкою свого товариша Івана Кобилець- кого. Ймовірно, саме присутність товариша, що додала сміливості, а ще безвихідність ситуації («тікати звідси вже б було задалеко» [7, с. 237]) спричинилися до того, що це знайомство таки відбулося: «Я понад потоком ідучи, спіткав Франка, який руками витягав у торбу рибу з-під берегів. Я себе запрезентував, він казав брати торбу з рибою, підносити за ним і що зараз підемо додому» [7, с. 237]. Знову в цьому спогаді прозирає добровільна меншовартісна Стефаникова позиція в цих стосунках уже від першого знайомства, він ніби самоусувається у Франкову «тінь» і звідти захоплено спостерігає весь життєвий устрій його і його родини, насамперед господарство: «Хата велика, чиста, будинки господарські великі – ознака заможно- сті» [7, с. 237]. Це спостереження якось не «в’яжеться» з тим враженням від характеристики І. Франка як людини переслідуваної, гнаної, нужденної, що її раніше чув В. Стефаник. Навпаки, він бачить спокійне, розмірене, самодостатнє життя, гармонійну родину («В хаті познайомив мене Франко зі своєю жінкою, а два малі хлопці повзалися по землі» [7, с. 237]), де І. Франко має достатній особистий простір і час для творчої роботи, як, наприклад, під час Стефаникового там перебування, коли після розмови з гостем «він врешті взявся переводити коректу його збірки «В поті чола», яка тоді друкувалася у Львові» [7, с. 237]. Власне, та розмова справила незабутнє враження на В. Стефаника – навіть нинішній спогад про неї опови- то якимсь епічно-романтичним серпанком, а ще стійким аж дотепер емоційним станом від тієї розмови: «…він розпитував мене про особисті мої справи та про організацію гімназіальних учнів. Я ще ніколи не був у такім настрою захоплення і побожності, як тоді» [7, с. 237]. Цей екстатичний стан аж відбирає Стефани- кові здатність до спілкування – під час тієї пам’ятної розмови «нічого не міг йому відповідати» [7, с. 237], водночас упевненіше спілкується з Франковою дружиною: «пані Франчиха розпитує про всячину, з нею я сміливіший» [7, с. 237]. Насамкінець – спогад про прощання з І. Франком. Вранці наступного дня той провів гостя до Ясениці Сільної, на прощання давши ніби заповіт: «учіться, лишіть політику, на якого вам біса її, якщо будете добре підготовлені, то тоді вибирайте» [7, с. 237]. Вочевидь, що саме як керівництво до дальшої дії сприйняв В. Стефаник Франкову настанову – недаремно аж дотепер він майже дослівно пам’ятає її. І, ймовірно, саме вона спонукає його до участі в агітаційному русі в Галичині 1907 р. під час виборів до австрійського парламенту, в результаті чого його буде обрано депутатом наступного року. І те, на чому наголосив І. Франко – про потребу попереднього навчання й доброї підготовки – так само сумлінно виконав В. Стефаник, що засвідчив своїм спогадом В. Костащук: «Він став душею вічевого руху, незмінним агітатором і володарем селянських дум. Слухаючи його, народ хвилювався, вогнем палав або, як дитина, плакав від зворушення. Промови Стефаника були короткі. Простими, сильними словами він малював перед слухачами образи з важкого селянського життя, відгадував найпотаємніші думки селян, збирав їх у слова і надавав їм права громадянства. Картав і ганьбив мужицькі слабкості, підносив добрі сторони, закликав до єдності і боротьби» [10, с. 256-257]. З цього спогаду постає В. Стефаник – палкий промовець, що має дар справжньої, глибокої емпатії, а також митець із потужною силою слова не лише у творчості. Звісно, що лише поєднання двох чинників – таланту й тривалої роботи над собою (надто з огляду на несміливу Стефаникову вдачу, його незмінне мимовільне прагнення завжди бути в тіні інших талантів) – зумовило такий блискучий результат. Імовірно, що не без враження від Франкового заповіту під час тієї пам’ятної зустрічі. Тим часом автобіографію 1929 р. В. Стефаник завершує цим спогадом, насамкінець піднесено за- значаючи: «Вертаючи до Дрогобича, я був, відколи пішов до школи, правдиво щасливий» [7, с. 237]. Отож, це завершення звучить водночас як кульмінація всіх змальованих тут подій – Франкову появу у своєму житті В. Стефаник і досі сприймає як найзначнішу подію, ще раз невідомо наголошуючи на цьому в такий спосіб. Висновки. Загалом, ця пізніша автобіографія містить менше спогадів і фактів, аніж попередня, 9 лю- того 1926 р., але їх змальовано детальніше, з новими подробицями, яких немає в тій попередній. Можли- во, тому, що з відстані років відходить у тінь усе мало значне і минуще, водночас дедалі більше увиразню- ється те, що було і є для В. Стефаника справді важливим і ключовим, на чому він має потребу зосередити свій внутрішній зір, знову оглянути власне життя вже на завершальній його дистанції. Саме таке враження справляє ця автобіографія, надто її фінальна частина, де йдеться про знайомство з І. Франком як чи не про найголовнішу життєву подію. Ці дві автобіографії доповнено ще низкою Стефаникових автобіографічних споминів, які становлять не менший науковий інтерес, адже містять багато уточнень і деталей, що можуть значно прислужитися для глибшого вивчення життєвих фактів, душевних станів і порухів митця та їх творчих проекцій. 55

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) Список використаних джерел: 1. Донцов Д. Микола Хвильовий // Українське слово: хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст.: у 3 кн. – Кн. 1. – К.: Видавництво «Рось», 1994. – С. 654-671. 2. Процюк С. Троянда ритуального болю: роман про Василя Стефаника. – К.: ВЦ Академія, 2010. – 184 с. 3. Баран Є. Історико-біографічні романи М. Слабошпицького // Січеслав. – 2006. – №1. – С. 115-117. 4. Матюша В. Творчість Степана Процюка // Українська мова і література. – 2009. – № 17-19. – С. 35-44. 5. Пастух Б. Психоісторія Василя Стефаника від Степана Процюка // Українська літературна газета. – 2010. – 3 вересня (№ 18). 6. Соловей О. Штука, яка вбиває (Процюк С. Троянда ритуального болю: роман про Василя Стефаника. – К.: ВЦ «Академія», 2010. – 184 с.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://litakcent.com/2010/06/09/ dvi-knyhy-pro-vasylja-stefanyka.html. 7. Стефаник В. Автобіографія // Стефаник В. Вибране / упоряд., підгот. текстів, приміт. і словник В.М. Леси- на та Ф.П. Погребенника. – Ужгород: Карпати, 1979. – 392 с. – С. 232-237. 8. Стефаник В. Автобіографія // Стефаник В. Вибране / упоряд., підгот. текстів, приміт. і словник В.М. Ле- сина та Ф.П. Погребенника. – Ужгород: Карпати, 1979. – 392 с. – С. 227-232. 9. Стефаник В. Виводили з села // Стефаник В. Вибране / упоряд., підгот. текстів, приміт. і словник В.М. Лесина та Ф.П. Погребенника. – Ужгород: Карпати, 1979. – 392 с. – С. 32-34. 10. Українська література: підруч. для 10 кл. загальноосв. навч. закл. (профільний рівень) / Г.Ф. Семенюк, М.П. Ткачук, О.В. Слоньовська [та ін.]; за заг. ред. Г.Ф. Семенюка. – К.: Освіта, 2010. – 416 с. 56

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) ISSN 2474-9397 ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕСОВИЙ РОЗЛАД У ДЕМОБІЛІЗОВАНИХ УЧАСНИКІВ АТО, ЯКІ ЗНАХОДЯТЬСЯ НА РЕАБІЛІТАЦІЇ Михайлов Б.В. Васильєва Г.Ю. д.м.н., професор д.мед.н., доцент Харківська медична академія Донецький національний післядипломної освіти медичний університет МОЗ України, Україна м. Лиман, Україна [email protected] Вашкіте І.Д. Алієва Т.А. к.м.н., асистент к.псих.н., асистент кафедри психотерапії кафедри психотерапії Харківська медична академія Харківська медична академія післядипломної освіти післядипломної освіти МОЗ України, Україна МОЗ України, Україна [email protected] [email protected] Розглядаються питання визначення, етіології і патогенезу, первинної діагностики посттравматичного стре- сового розладу у демобілізованих учасників АТО, що знаходяться на реабілітації. Приділено увагу медико-психологічній реабілітації демобілізованих учасників АТО. Ключові слова: посттравматичний стресовий розлад, медико-психологічна реабілітація. Ques ons of defi ni on, e ology and pathogenesis, primary diagnosis of PTSD among the demobilized members of the an - terrorist opera on, located on rehabilita on. Paying a en on to medical and psychological rehabilita on of demobilized members of the an terrorist opera on. Key words: рost-trauma c stress disorder, medico-psychological rehabilita on. Глобальні цивілізаційні процеси, які відбуваються наприкінці ХХ століття і початку третього тися- чоліття, мають суперечливий характер. Значну роль у цьому відіграють фактори урбанізації. Крім того, соціальний прогрес супроводжується посиленням соціальної напруженості та, як наслідок, рівня конфлікт- ності. При цьому негативний соціальний потенціал накопичується за рахунок подій катастрофічного ха- рактеру – соціальних потрясінь, воїн і катастроф техногенного походження. [9] На сьогодні, коли на теренах України тривають військові дії та вимушені міграційні процеси, щодня з’являються нові контингенти осіб, що зазнають впливу стресогенних чинників. Ці контингенти є групою ризику щодо виникнення в них різних розладів психіки і поведінки психогенного походження. Найбільш частим з них є посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Сучасні уявлення про ПТСР як діагностичну рубрику склалися в 70-80-х роках минулого сторіччя, проте розлади, що розвиваються в результаті пережитої катастрофи (на відміну від звичайних психоген- них станів) описували та діагностували і раніше. [4] Багато робіт, присвячених цій проблемі, з’являється після значних військових конфліктів. Так, важ- ливі дослідження були проведені у зв’язку з Першою світовою війною (1914–1918). E. Kraepelin (1916), характеризуючи травматичний невроз, уперше показав, що після тяжких психічних травм можуть залиша- тися постійні розлади, що посилюються з часом. [2] Згодом вплив стресів воєнного часу на подальший психічний стан комбатантів глибше за все було вивчено на матеріалі війни у В’єтнамі. У зв’язку з тим, що описаний поств’єтнамський симптомокомплекс не відповідав жодній із загальноприйнятих нозологічних форм, М. Горовіц запропонував виділити його як самостійний синдром, назвавши його посттравматичним стресовим розладом. 57

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) Початок систематичних досліджень постстресових станів, викликаних переживанням природних та індустріальних катастроф, можна віднести до 50-60-х років минулого століття. [2] Поширеність ПТСР у популяції залежить від частоти травматичних подій. Вивчення постраждалих із посттравматичними стресовими розладами дозволило виявити, що в дитинстві вони потерпали від психотравм значно частіше, ніж постраждалі, у яких не спостерігався вище- зазначений розлад, і були позбавлені узгодженої підтримки з боку батьків; наголошувалися також вищі показники розлучень батьків. Перенесене в дитинстві сексуальне насильство (або примушення у вступ до статевого зв’язку із кимось з найближчого оточення дитини) корелювало із вищим рівнем як депресивних, так і тривожних симптомів пізніше, в зрілі роки. [4] Преморбідні особистісні особливості хворих із посттравматичними стресовими розладами гете- рогенні. Хоча люди, в характері яких присутні риси тривожності, особливо схильні до розвитку посттрав- матичних стресових розладів, подібні розлади нерідко виникають і при обсесивному, залежному і навіть шизоїдному типі особистості. Проте логічно було б чекати, що індивіди з вищими показниками по опи- тувальниках для оцінки рівня невротизації (або «біс тривожності») більшою мірою схильні до розвитку симптомів посттравматичних стресових розладів, чим люди флегматичнішого складу. Істотно підвищений ризик розвитку посттравматичних стресових розладів виявився у тих, хто по- стійно піддавався негативному впливу шкідливих соціальних чинників, наприклад, важковирішуваних міжособистісних проблем або несприятливих умов життя. [4] Слід зазначити, що у всіх обстежених нами хворих спостерігалась наявність проблем у мікросоціумі, таких, як, наприклад, розлучення, конфлікти в родині з батьками або дітьми, друзями, колегами по роботі тощо. У етіології посттравматичних стресових розладів головну роль відігравали такі три групи чинників. I. Спадково-конституціональні. У цій групі необхідно виділити конституціонально-типологічні особливості центральної нервової системи і особистісно-акцентуйовані особливості. II. Психоемоційні, або психогенні. Це гострі або хронічні чинники зовнішньої дії, опосередковані через психічну сферу, які мали як когнітивну, так і емоційну значущість, і через це відігравали роль психогенії. III. Психоорганічні. Різна преморбідна органічна (травматична, інфекційна, токсична, гіпоксемічна та ін.) скомпромен- тованість інтеграційних церебральних систем надсегментарного рівня, перш за все, лімбіко-ретикулярно- го комплексу. Для чоловіків найбільш частими чинниками була участь у військових подіях, автоподії, локальні техногенні катастрофи і надзвичайні ситуації. З клінічної точки зору посттравматичний стресовий розлад відносився до особистісно-реактивних ста- нів, що розвиваються внаслідок перенесеної надзвичайної ситуації, яка носила патогенно-психогенний харак- тер для конкретної людини (наприклад, ситуації представляли безпосередню загрозу для біологічно або соці- ально повноцінного існування людини, причетність її або рідних, близьких, друзів до катастрофічних ситуацій глобального або окремого характеру, – таких, як стихійні лиха, війни або техногенні катастрофи тощо). Саме тому медико-психологічна реабілітація має бути обов’язковою частиною комплексу реабі- літаційних заходів осіб, які постраждали внаслідок участі в АТО, що призвело до її активного відбуду- вання та поступового обов’язкового залучення до частини комплексних реабілітаційних заходів осіб, які постраждали внаслідок участі в АТО. Метою цього дослідження було вивчення психоемоційного стану у демобілізованих учасників АТО з посттравматичними стресовим розладом, які знаходяться на реабілітації в санаторно-курортних умовах. Посттравматичний стресовий розлад у клінічній практиці має відповідну – однойменну – рубри- фікацію (F43.1) у Міжнародній класифікації хвороб Десятого перегляду і представляється як синдром, що виникає після дії екстремального за силою стресу. В дослідженні взяло участь 80 демобілізованих учасників АТО, які знаходилися на медико- психологічній реабілітації в санаторно-курортних умовах. У ході дослідження основна група з 80 хворих була розділена за Міссісіпською шкалою визначення наявності ПТСР на групу втручання 1, в яку увійшли 63 хворих з ПТСР (126,7±3,18), та групу втручання 2, в яку увійшли 17 хворих, які не мали ознак ПТСР, але мали скарги на психічний стан (74,5±2,36). 58

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) ISSN 2474-9397 Програма медико-психологічної реабілітації здійснювалась протягом 40 годин за трьома основни- ми етапами: діагностичним, корекційним та підтримуючим. На першому етапі клініко-психопатологічного дослідження для первинної діагностики емоційного ста- ну у демобілізованих учасників АТО нами були використані наступні шкали суб’єктивної та об’єктивної оцінки: шкала тривоги та депресії М. Гамільтона, шкала депресії А. Бека, шкала діагностики реактивної та особистісної тривоги Ч.Д. Спілбергера, адаптована Ю.Л. Ханіним, Міссісіпська шкала ПТСР (військовий варіант). Основні психопатологічні феномени посттравматичного стресового розладу спостерігалися у ви- гляді облігатних симптомів: – нав’язливих спогадів (наприклад, короткочасне і яскраве повторне переживання перенесеного «flashback», нічні жахи «pavor nocturna»); – обтяжливих сновидінь; – недиференційованої тривоги; – відчуття повторного переживання психотравмуючої ситуації; – переживання гострого психологічного дискомфорту стресового рівня у ситуаціях, що нагадували або асоціювалися з первинною психотравмуючою подією; – психомоторного недиференційованого збудження; – емоційного притуплення, навіть до ступеню «anaesthesia dolorosa psychica». Нав’язливі спогади при посттравматичному стресовому розладі розглядалися як симптомокомп- лекс, що знаходиться в причинно-наслідковому зв’язку з конкретним психоемоційним стресом надсиль- ного характеру. Основним клінічним проявом були повторні, мимовільні, суб’єктивно-болісні переживан- ня обставин психотравмуючої ситуації. Демобілізовані бійці багато разів переживали психотравмуючу ситуацію у вигляді важких болісних переживань (ремінісценцій); зазвичай виникали нав’язливі мимовільні спогади – надзвичайно образно яскраві і живі, аж до ейдетичного рівня. Часто формувалися вторинні нав’язливості у вигляді симптомів уникнення обставин, що нагадували їм про перенесену психотравму. Семіотичний комплекс посттравматичного стресового розладу розвивався протягом декількох тижнів або місяців після дії первинного стресора, зазвичай у супроводі симптомів тривоги. Нічні жахи зустрічалися у вигляді безсюжетних, обтяжливо-емоційно забарвлених переживань, як правило, з вираженими соматовегетативними проявами. На відміну від них, обтяжливі сновидіння бійців носили розгорнений сюжетний характер, як пра- вило, з фабулою, пов’язаною з первинною психотравмуючою ситуацією. Хворі в більшості випадків пере- живали ці сновидіння як безпосередні учасники подій, що відбуваються. Тривожний синдром у обстежуваних хворих з посттравматичним стресовим розладом носив неди- ференційований, поліморфний характер з найбільш вираженими компонентами фобічного, астенічного характеру, загального емоційного дискомфорту, тривожної оцінки майбутніх перспектив. В цілому слід констатувати, що у бійців з посттравматичним стресовим розладом у більшості ви- падків виявлялися інтрапсихічні компоненти тривожного синдрому. У хворих з посттравматичним стресовим розладом спостерігалися виражені стани, коли на тлі пев- ної зовнішньої дії, що асоціювалася з первинною психогенією, виникало відчуття повторного пережи- вання наявної психотравмуючої ситуації; при цьому навколишня дійсність набувала суб’єктивних ознак колишньою, пов’язаною з психотравмою. Ці стани розвивалися на тлі збереженої свідомості і супроводжувалися гострою тривогою, часто з компонентом паніки, страхом, з вираженими сомато-вегетативними реакціями. При цьому в деяких ви- падках розвивалося психомоторне збудження або, навпаки, субступорозний стан. Таким чином, спектр психопатологічних явищ був доволі широкий, – від семіотичних комплексів, близьких до панічних атак, до психогенної каталепсії. Більшість обстежених нами хворих із посттравматичним стресовим розладом відзначали емоційне притуплення у відносинах з рідними, близькими, друзями, аж до психічної анестезії в особливо важких випадках. У більшості облігатними були різні невротичні прояви, які зазвичай розвиваються на тлі відносного тривалого поточного емоційного перенапруження, безпосередньо пов’язаного як з індивідуально значу- щими психотравмуючими обставинами, так і з особливостями професійної діяльності в складних умовах (робота в нічний час, підвищений рівень шуму, затримка грошових виплат, відсутність роботи за фахом, нестабільність заробітку, загроза скорочення тощо). 59

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) На тлі вказаних загальноневротичних порушень, як правило, значно знижувалася працездатність. У ряді випадків у обстежених хворих з’являлася метушлива і непродуктивна діяльність, що була підкрес- лена домінуванням стану дезадаптації. Нерідко спостерігалося загострення преморбідних індивідуально- типологічних рис. Усі невротичні, патоперсонологічні та психопатологічні прояви, що спостерігалися в таких хворих, були розділені на наступні групи, або кластери: а) з переважанням неспецифічних невротичних, переважно астенічних, порушень; б) із загостренням особистісно-типологічних рис; в) із формуванням соматизованих еквівалентів; г) із загостренням існуючих психосоматичних захворювань; д) із екзацербацією існуючих психічних захворювань та психопатологічних станів. В клініці в усіх хворих на посттравматичний стресовий розлад загальним було те, що переживання травми ставало головним в житті хворого, змінюючи стиль життя і соціальне функціонування, відбувався зсув акцентів з самої травми на її наслідки. Вираженими особливостями вищевказаних невротичних проявів був тимчасовий характер, неста- більність, парциальність і фрагментарність окремих порушень, критичне ставлення до них, можливість швидкої і повної корекції під впливом ситуації, що змінилася на сприятливу. Але редукція таких типів реагування, як загострення особистісно-типологічних рис, загострення іс- нуючих психосоматичних захворювань та екзацербація існуючих психічних захворювань та психопатоло- гічних станів, відбувалася більш повільно, аніж з невротичних (астенічних та психастенічних) порушень та соматизованих еквівалентів. В усіх обстежених хворих з посттравматичним стресовим розладом мало місце зниження рівня со- ціальної адаптації. Адаптивні ресурси і можливості особистості, рівень нервово-психічної стійкості хворих були істотно знижені; спостерігалося також певне зниження комунікативних можливостей особистості. Хворобливий стан хворих з дезадаптацією характеризувався високим рівнем тривожності (з пере- важанням астенічних і фобічних компонентів тривоги, а також негативних очікувань відносно свого май- бутнього), низьким рівнем нервово-психічної стійкості, зниженим фоном настрою, порушеннями міжосо- бистісних комунікацій у поєднанні підвищеної конфліктності і дратівливості з ознаками мікросоціальної залежності, низькими показниками здоров’я, дезадаптивними перебудовами в ціннісно-смисловій сфері, низькими адаптивними ресурсами особистості, частковою або повною незадоволеністю сімейними від- носинами, високими значеннями соціальної фрустрованості. Патопсихологічне дослідження дало наступні результати, які містяться в таблиці 1. Таблиця 1 Середньостатистичні дані психоемоційного стану демобілізованих військовослужбовців Основна група дослідження, n=80 Показники за шкалами Група втручання 1, n=63 Група втручання 2, n=17 Абс. % μ±m Абс. % μ±m Тривога реактивна тривога >40 63 100,0 46,8±1,04 15 88,2 45,7±1,23 (за шкалою балів Спілбергера- особистісна Ханіна) тривожність >40 балів 57 90,5 44,5±1,12 8 47,1 43,7±1,31 Депресія 54 85,7 15,1±2,04 11 64,7 17±1,3 (за шкалою А. Бека) >15 балів Депресія 48 76,2 17,7±0,5 6 35,3 13,2±1,3 (за шкалою Гамільтона) >15 балів Тривога 59 93,7 20,6±2,3 9 52,9 20,6±2,3 (за шкалою Гамільтона) >18 балів Результати патопсихологічного дослідження показали, що у всіх досліджених хворих був високий рівень реактивної тривоги (ГД1 – 100,0% (46,8±1,04) та ГД2 – 88,2% (45,7±1,23)), як реакція на пережитий стрес, тоді як рівень особистісної тривожності превалював серед хворих, які мали діагноз ПТСР, як за 60

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) ISSN 2474-9397 об’єктивною (у 93,7% (20,6±2,3)), так і суб’єктивною оцінкою (у 90,5% (44,5±1,12)). В обох групах за суб’єк- тивною оцінкою хворі однаково сильно відчували наявність депресії (у ГД1 – 85,7% (15,1±2,04) та у ГД2 – 64,7% (17±1,3)), але за об’єктивними даними у 76,2% хворих з ПТСР рівень депресії був вищим (17,7±0,5). На другому етапі була проведена медико-психологічна реабілітація для демобілізованих учасників АТО, яка здійснювалася за ступеневим принципом: 1. Перший ступінь – заклади первинної ланки охорони здоров’я (лікарі загальної практики – сімей- ної медицини) 2. Другий ступінь (за потребою) – амбулаторна допомога у територіальних загальносоматичних та спеціалізованих закладах охорони здоров’я (кабінети психотерапії). 3. Третій ступінь (за потребою) – реабілітаційні відділення госпіталів ветеранів війни і учасників бойових дій. 4. Четвертий ступінь (за потребою) – центри (відділення) медико-психологічної реабілітації санаторно- курортної мережі «Укрпрофоздоровниці». Змістовною частиною цієї системи була Програма медико-психологічної реабілітації осіб, які по- страждали внаслідок участі в АТО, яка розроблена відповідно до європейських та світових стандартів. При цьому медико-психологічна реабілітація визначалася як комплекс лікувально-профілактичних, реабілітаційних та оздоровчих заходів, спрямованих на відновлення психофізіологічних функцій, опти- мальної працездатності, соціальної активності осіб, які постраждали під час виконання обов’язків вій- ськової служби (службових обов’язків), психосоціальна реабілітація – як комплекс заходів, які спрямовані на максимальне відновлення рівня соціального функціонування і якості життя осіб, які постраждали під час виконання обов’язків військової служби (службових обов’язків). Для вирішення основних задач медико-психологічної реабілітації були оптимально використову- вані різні фактори, індивідуально підібрані лікувальні впливи, щоб уникнути перенапруги адаптаційних механізмів, дотримуючись основних принципів побудови реабілітаційних заходів, а саме: 1. Принцип максимального синергічного співробітництва: лікар-пацієнт-терапевтичний комплекс. 2. Багаторівневий характер саногенних заходів. 3. Сполучений характер біологічних і психологічно-орієнтованих впливів. 4. Послідовність і етапність проведення заходів. 5. Комплексний підхід для вирішення клінічних задач, тобто сполучений послідовний вплив на всі етіопатогенетичні ланки функціональних розладів. 6. Принцип оптимальності застосування медико-психологічних, психотерапевтичних, природних, преформованих, медикаментозних і немедикаментозних факторів. Тривалість програми – від 12 до 21 діб. Програма реалізувалася у 3 етапи: 1) Початковий (етап налагодження терапевтичного контакту – комплаєнсу). Тривалість – 2 -3 доби. Проводилося: – структуроване діагностичне інтерв’ю лікаря; психодіагностична сесія з фахівцем психологом; – визначення індивідуальної лікувально-реабілітаційної програми за принципом мультидисциплі- нарного обговорення; – узгодження індивідуальної лікувально-реабілітаційної програми з пацієнтом; – початок індивідуальної лікувально-реабілітаційної програми. 2) Основний (реабілітаційний). Тривалість – 14-18 діб. Проводилося: – індивідуальна психотерапія (4 сесії); – групова психотерапія (10-12 сесій); – релаксаційні методи з засвоєнням елементів аутогенного тренування (постійно); – ФТО, ЛФК, ароматерапія, рефлексотерапія та інші методи немедикаментозного впливу (постійно); – медикаментозна терапія (за показаннями). 3) Супортивний (завершуючий / підтримуючий). Тривалість – 2-3 доби. Проводилося: – індивідуальна психотерапія (2-3 сесії); 61

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) – релаксаційні методи із засвоєнням елементів аутогенного тренування (постійно); – завершення всіх інших лікувальних заходів. За результатами проведеної медико-психологічної реабілітації було виявлено, що в обох група до- сліджених у хворих стабілізувався емоційний стан за рахунок вироблення навичок саморегуляції, віднов- лення фізичного потенціалу військовослужбовців і проведення тривалих психологічних заходів. У психіч- ному статусі хворих на ПТСР спостерігалась стабілізація сну, зниження дратівливості, покращення апетиту. Знизився рівень реактивної тривоги (34,7±1,82). За суб’єктивною (11,2±0,8) та об’єктивною (15,7±1,1) оцінкою спостерігалося стабілізація депресивного розладу. Хворі відмічали зниження частоти емоційного переживання і повернення в травматичну ситуацію (p<0,05). Список використаних джерел: 1. Екстрена медико-психологічна допомога особам з гострими розладами психіки і поведінки психоген- ного походження: методичні рекомендації // МОЗ України, ХМАПО МОЗ України, Обласна клінічна лікарня – Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Харкова // Б.В. Михайлов, О.М. Зінченко і соавт. – Харків, 2014. – 18 с. 2. Коростій В.І. Психофармакотерапія в комплексному лікуванні та реабілітації посттравматичного стре- сового розладу / В.І. Коростій, В.Т. Поліщук, В.І. Заворотний // Міжнародний неврологічний журнал. – 2015. – № 6 (76). – С. 59-71. 3. Лікування та реабілітація комбатантів – миротворців із посттравматичним стресовим розладом / [О.Г. Си- ропятов, О.К. Напрєєнко, Н.О. Дзеружинська та ін.]. – К. : О. Т. Ростунов, 2012. – 76 с. 4. Литвинцев С.В. Боевая психическая травма: рук-во для врачей / С.В. Литвинцев, Е.В. Снедков, А.М. Рез- ник. – М.: Медицина, 2005. – 432 с. 5. Малкина-Пых И.Г. Психологическая помощь в кризисных ситуациях / Справочник практического психо- лога / И.Г. Малкина-Пых. – М.: Изд-во Эксмо, 2005. – 960 с. 6. Медико-психологічний супровід осіб з гострими розладами психіки і поведінки психогенного походжен- ня: методичні рекомендації // МОЗ України, ХМАПО МОЗ України, Обласна клінічна лікарня – Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Харкова // Б.В. Михайлов, О.М. Зінченко і соавт. – Харків, 2014. – 30 с. 7. Михайлов Б.В. Медико-психологічна реабілітація учасників АТО в санаторно-курортній мережі (клінічна настанова). – Київ – Харків: 2015. – 72 с. 8. Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 23.02.2016 №121 «Уніфікований клінічний прото- кол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Реакція на важкий стрес та розлади адаптації. Посттравматичний стресовий розлад». 9. Посттравматичні стресові розлади: Навчальний посібник / Під заг. ред. проф. Б.В. Михайлова. – Вид. 2-е, перероблене та доповнене. – Х.: ХМАПО, 2014. – 285 с. 10. Lanius R.A., Vermetten E., Loewenstein R.J., Brand B., Schmahl C., Bremner J.D., Spiegel D. Emotion modula-tion in PTSD: Clinical and neurobiological evidence for a dissociative subtype // American Journal of Psychiatry. – 2010. – Vol. 167. – P. 640-647. doi: 10.1176/appi.ajp.2009.09081168 11. Jonah D.E., Cusack K., Fomeris C.A., Forneris C.A., Wilkins T.M., Sonis J., Middleton J.C., Feltner C., Mere- dith D., Cavanaugh J., Brownley K.A., Olmsted K.R., Greenblat A., Weil A., Gaynes B.N. Psychological and pharmacological treatments for adults with posttraumatic stress disorder (PTSD) // Comparative Effectiveness Reviews. – 2013. – Vol. 92. 62

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) ISSN 2474-9397 UDC: 159.922.27:001 FORMATION OF THE FAMILY PSYCHOLOGY AS A BRANCH OF THE SCIENTIFIC KNOWLEDGE: EXTERNAL AND INTERNAL CONTEXT Posvistak O. Ph.D. in History, Assistant Professor Khmelnytskyi Na onal University Ukraine [email protected] The ar cle contains, iden fi ed through the scien fi c literature analysis, the main external and internal factors of the family psychology forma on as a branch of scien fi c knowledge. Cultural, historical and ins tu onal precondi ons for the forma on of the Family Psychology as a fi eld of scien fi c knowledge are studied by comparison of past and present; the infl uence of the evolu on of views on the forms of marriage and family rela onships in the nineteenth – twen eth centuries on the establishment of the Family Psychology as a fi eld of scien fi c knowledge is analyzed; the infl uence of the historical context on the forma on of geography of the Family Psychology is traced and regional specifi city of psychological developments of family rela onships problems is defi ned. Periodiza on of forma on of the Family Psychology as a fi eld of scien fi c knowledge in the nineteenth – twen eth centu- ries is developed. Four stages, namely: the stage of diff use accumula on of knowledge on family problems ( ll the middle of the nineteenth century); the stage of systema c accumula on of knowledge within various sciences (from the middle of the nineteenth century); the stage of diff use accumula on of knowledge within the major psychological schools (from the beginning of the twen- eth century); the beginning of scien fi c design and ins tu onaliza on of the Family Psychology (since 50s of the twen eth cen- tury) are singled out. It is found that the development process of psychology of the family occurred in rela on with other sciences: philosophy, anthropology, sociology, etc., and within other fi elds of psychological knowledge: social psychology, personality psy- chology, etc. It is proved that the introduc on and development of psychology of the family as a fi eld of science occurred in close connec on with the solving of prac cal problems. Keywords: family, marriage, family psychology, history of the family, social psychology, sociology of the family, psychotherapy. В статті на основі аналізу наукової літератури визначені основні екстернальні та інтернальні чинники становлення психології сім’ї як галузі наукових знань. З позицій соціально-історичного підходу вивчено особливості соціально-економічного та політичного життя, які вплинули на становлення психології сім’ї як галузі наукових знань. Визначено фактори, які стимулювали становлення психології сім’ї. Досліджено культурно-історичні та інституційні передумови становлення психології сім’ї як галузі наукових знань. Проаналізовано вплив еволюції поглядів на форми шлюбно-сімейних стосунків у ХІХ–ХХ століттях на становлення психології сім’ї як галузі наукових знань, прослідковано вплив історичного контексту на формування географії психології сім’ї. В контексті аналізу внутрішніх (інтернальних) чинників становлення психології сім’ї, розроблено періодизацію психології сім’ї як галузі наукових знань у ХІХ–ХХ століттях. Виокремлено чотири етапи, а саме: етап невпорядкованого накопичення знань про сімейні проблеми (до сер. ХІХ ст.); етап систематичного накопичення знань у різних науках (з сер. ХІХ ст.); стадія дифузного накопичення знань у основних психологічних школах (з поч. ХХ ст.); виділено початок наукового становлення та інституціоналізації психології сім’ї (з 50-х рр. ХХ ст.). Виявлено, що становлення психології сім’ї відбувався в тісному зв’язку з іншими науками: філософією, антропологією, соціологією тощо, а також з іншими галузями психологічного знання: соціальною психологією, психологією особистості тощо. Доведено, що становлення і розвиток психології сім’ї як галузі наукових знань відбувалося в тісному зв’язку з вирішенням практичних завдань. Ключові слова: сім’я, шлюб, психологія сім’ї, історія сім’ї, соціальна психологія, соціологія сім’ї, психотерапія. The problem of the study. The evolu on of the family is clearly traced in the modern world: marital, parental and other important social roles rapidly change, fi lling with new content that actualizes a research in- terest to their study and the necessity to understand the key processes that are being experienced by the family is growing. Scien fi c reconstruc on of the main stages of forma on of marriage and family rela ons psychology will help the researcher to navigate himself consciously in the precondi ons and origins of modern state of mar- riage and family rela ons, to provide him with the tool for effi cient search of promising ways of solving family 63

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) and marriage problems. It demonstrates the importance and relevance of family cycle study with the aim of crea ng a complete theory of family func oning as well as for prac cal work: counseling, educa onal ac vi es, preparing young people to entering to marriage and so on. Despite a signifi cant number of works devoted to problems of psychology of the family, the fundamental researches of the forma on process of this sphere of scien fi c knowledge in our country are s ll missing. Hence there is a need to study the problem of psychology of the family emergence and the reconstruc on of the main stages of its forma on. Scien sts studied the stages of familis cs emergence. G. Christensen, A. Mineeva and A.G. Liders (Mineeva, Liders, 2011) dis nguish 4 developmental stages of science about family. A. Kholmogorova (Kholmohorova, 2007), E. Eydelmiller and V. Yus tskis (Eydemiller, Yus tskis, 2002) traced the main stages of psychotherapy development, which became the basis for the development of psychology of the family and were evolving in close connec on with it. The aim of research. The research objec ve is to determine external and internal factors that infl uenced the forma on of family psychology and to iden fy the main stages of the forma on of family psychology as a branch of scien fi c knowledge. Method. The analysis of scien fi c literature has become the main method of the research; the accu- mulated experience has been studied basing on the systema c, scien fi c approach that has allowed to reveal general regulari es of psychology of the family forma on as a scien fi c fi eld and to highlight the main stages of this process. Results. The forma on of the family psychology as a branch of scien fi c knowledge occurred in depen- dence both on external factors (external approach), and on the internal scien fi c laws of knowledge develop- ment (internal approach). Features of socio-economic and poli cal life had become the factors that determined the geography of the family psychology forma on. As factors that s mulated the forma on of the family psycho- logy, we can highlight the Industrial Revolu on of the nineteenth century, the First and Second World Wars. It was the events that radically modifi ed a family itself, shi ing the emphasis on understanding it as a social ins - tu on, represented it as a small socio-psychological group; changed its shape, size, composi on and distribu on of marriage partners’ func ons. This was accompanied by a signifi cant increase in life expectancy a er World War II in Europe and the United States, which led to an increase in the length of the joint residence with the marriage partner. As a result, there was a need to build algorithms for long-term interac on in marital and family rela onships. The result of the above processes was the emergence of requests for psychological assistance to par cipants in family interac on, that accelerated the forma on and development of prac cal psychology and a family psychology in its context. The historical experience had also clearly demonstrated to society the benefi ts of psychology in addressing a range of problems faced by a family. Analysis of scien fi c sources suggests that the forma on of family psychology was uneven in diff erent countries. Thus, at the me when countries of Central and Western Europe already had ac ve family psycholo- gical work, the USSR socio-poli cal situa on did not contribute to the psychological elabora on of family pro- blems. The October Revolu on of 1917 and the forma on of a totalitarian regime in the USSR had a destruc ve eff ect both on family rela ons and on the psychological study of a family. There were a empts to revise marital and family rela ons in the Soviet state under the infl uence of the revolu onary transforma ons of 1917. The Twelve Sexual Commandments of the Revolu onary Proletariat by Professor A. Zalkind became eff orts to orga- nize and subordinate them to the needs of the state, crea ng a sexual educa on system of the proletariat. Unlike A. Zalkind, the developer of the theory of “winged Eros”, O. Kollontai, cri cally analyzing tradi- onal forms of marriage and family, substan ated alterna ve forms of marital and family rela onships. She reviewed the main func ons of a family and off ered some of them to convey to the state, including educa onal, economic and domes c func ons and the func on of primary social control; leading the main content of marital and family rela ons to the sa sfac on of sexual-ero c, emo onal and communica ve func on. However, later, in the 1930s, the desire to put a family in the service of state in the context of building a socialist reality led to a return to tradi onal standards. On the one hand, such a return was indeed declared at the legisla ve level and on the other, the policy of the state was ambivalent and accompanied by an equivoca on. In such circumstances, a family was shaken and devoid of clear cues, and therefore it needed help, including psychological. However, the forces of psychologists were mainly directed to the transforma on of the country into a labor camp. True, even under such condi ons, by the middle of the 1930s, it is possible to fi nd germs of family psychology in paedology, psychology of personality, age and social psychology (H.A. For- tunatov, M.V. Sokolov, L.S. Vyhotskyi), but the wave of repressions that swept on a er 1936, put a stop to any research. 64

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) ISSN 2474-9397 Under the infl uence of the historical context, namely the forma on of totalitarian regimes, the center of psychological research of family moved from Europe to the United States that led to forma on of the psychology of family as a branch of scien fi c knowledge exactly in the USA. There was the forma on of a social subsystem, which was associated with the establishment of a number of regional and interna onal organiza on, they are the American Associa on for Marriage and Family Therapy (1942), the California Associa on of Marriage and Family Therapists (1964), the American Associa on for Family Therapy (1977), the Society for Couple and Family Psychology (1984) or Division 43 of the American Psychological Associa on, the Associa on for Family Therapy and Systemic Prac ce (1977) in the UK, the Interna onal Family Therapy Associa on (1987), European Family Therapy Associa on (1990), Interna onal Academy of Family Psychology, the Interna onal Associa on of Mar- riage and Family Counselors (1990). The start of forma on informa onal and communica ve subsystem of the family psychology as a branch of scien fi c knowledge is concerned with holding of conferences, symposiums, publishing of scien fi c works and launching of periodicals. There were regular mee ngs among specialists interested in various aspects of the func oning of a family from 1938. However, the All-American Conference of Orthopsychiatrists, held in Chicago in March 1957, became the decisive factor for the development of family psychology. The sec on on family pro- blems was organized there and it is considered to be an offi cial event, which involves the birth of family psycho- therapy as one of the levels of family psychology ins tu ng, namely it is the level of prac cal implementa on of scien fi c knowledge in order to provide professional assistance to a family, and, consequently, the beginning of the internal ins tu on of the family psychology as a branch of scien fi c knowledge. The “Family Process” journal, founded in 1962, became the fi rst pla orm for the exchange of relevant researches. In addi on, the following scien fi c journals were marked out: Journal of Marital and Family Psychotherapy (1975), Journal of Family Counseling, American Journal of Family Therapy, Journal of Psychotherapy and Family (1985), Interna- onal Journal of Family Therapy (1979), which later (in 1985) was renamed as Modern Family Therapy, Families, Systems, & Health (1983), The Journal of Family Psychology (1987). They all are published in the United States. A compara ve analysis of the psychological studies of family rela onships in the United States, Europe and the USSR made it possible to conclude that the crucial role of the historical context of the twen eth century in shaping the geography of family psychology. The study of the psychological developments of family problems in the context of the Soviet psychologi- cal science and during independence (in the 90 years of the twen eth century) made it possible to follow the forma on of the domes c (Ukrainian) family psychology. It is established that during the period under study the domes c family psychology is s ll not ins tu onalized and is s ll in its infancy. The date of the offi cial forma on of the family psychology as a branch of scien fi c knowledge is defi ned as 1990: it was then that for the fi rst me the American Board of Professional Psychology granted the family psychology the status of a specialty and began to issue diplomas to specialists in this fi eld. Based on the analysis of scientific literature it was ascertained that certain ideas about marriage and family were expressed in the ancient mes: ideas of the philosophers had a signifi cant infl uence on the forma- on of later ideas about marriage and family rela onships. So, Plato thought about the family-rising in ideal sta- te, and under the direct infl uence of his ideas the utopian construc ons of the Renaissance (XVI–XVII centuries) (T. Campanella ) and later the system of the utopians of the nineteenth century (Sh. Fourier and R. Owen) were formed. It should be men oned that before the nineteenth century the problems of the family were discussed by philosophers mostly in the context of studying the problems of state and law. The fi rst to speak about the importance of family for the individual and society was O. Kont (Mineeva, Liders, 2011). Thus, the period from an quity to the nineteenth century is the fi rst stage in the development of the study of family problems, which can be condi onally called pre-scien fi c. Anthropologists and ethnographers had been studying the family the most ac vely since the mid-nineteenth to the early twen eth century. It is the period of me that can be iden fi ed as the second stage of forma on of psychology of the family as a scien fi c fi eld. The fi rst systema c study of family problems arose at this me, and anthropological concepts, that have retained their importance un l today, formed the conceptual apparatus of the future psychology of the family. Classical work of Swiss historian of law Y. Bachofen “Maternal law” (1884) ini ated the study of history of the family. At the end of the nineteenth century the sociology of the family began to emerge, that moved to the study of the social world through the interrela on of personal and social through the prism of family media on. The work “Introduc on to Sociology of the Family” by E. Durkheim (1888) laid the founda- on to the sociological branch of family study. E. Durkheim along with F. Le Ple is considered to be a pioneer of study of the family. 65

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) A numerous series of social changes that lead to the change of family itself took place in the nineteenth century and there appeared a need to provide psychological assistance to the family that in its turn contributed to the emergence of interest to the psychological study of family problems. At the same me there happened ca on of psychological research and establishment of psychology as an independent experimental fian intensi science. The changes of the structure and func ons of the family created a need to build matrimonial and child-parent rela onship on a new basis, which in its turn produced the request to study of regularity of inter- personal rela onships in the family, family rela onships from the point of view of sustainability and stability, uence of family structure on the interfamilial processes, individual behavior in the family; flpeculiari es of the in regulari es of forma on, func oning and disintegra on of the family as group en rety. At this me, there arose a need for prac cal work with families, diagnos cs in the therapeu c rebuilding of family rela onships between parents and children, spouses, siblings, etc. (Antonov, Medkov, 1996). rst a empts to examine some problems of psychology fiThe a en on should be paid to the fact that the rst who fiof the family were made in the nineteenth century. Thus, in 1817 in Russia F. I. Uden was one of the uence on the forma on of the psyche. In the fldrew a en on to the parents’ a tude to the child and its in erent mental states fflast quarter of XIX century the “family diagnos cs” and “family treatment” doctrines of di rst in the world. fiappeared. I. Malyarevskyi was the real founder of family psychiatry in Russia and one of the He founded the medical-educa onal ins tu on for mentally disabled children in 1882 in St. Petersburg where great a en on was paid to the diagnos cs of rela onships in families of mentally ill people and studied the role of improper upbringing in forming various manifesta ons of mental illness. Sessions that can be considered as rst in the world monograph on fithe prototypes of family therapy were held with pa ents’ rela ves. In 1886 the psychopathy, wri en by V. Bekhterev was published in which, in par cular, the existence of “acquired psycho- pathy” as a result of improper treatment of parents to a child was admi ed. The typology of distorted kinds of uence of parents on children has been developed in the works of Sikorskyi (1899). M. Richmond fleduca onal in rst who stressed the need to pay a en on to the fiin the monograph “Social Diagnosis” (1917) was one of the rela onships and psychological climate in the family (Eydemiller, Yus tskis, 2002). The researches in social psychology, personality psychology, educa onal psychology, and so on became the theore cal basis of psychology of the family. Social psychology, basing on the ideas that family is a small group, is studying the role structure of the family and the leadership in the family, the stage-by-stage approach to the development of the family as a group, the problem of choosing a mate, the problems of family cohesion, icts and the ways of their solu on. A person in the context of family rela onships, processes of in- flfamily con terpersonal rela ons, the family as a small group and the rela onships in it are the objects of the study in the family from the point of view of social psychology (Antonov, Medkov, 1996). erent areas of psychological knowledge, prac ce and ffc knowledge, acquired in di fiThe system of scien experience in providing psychological assistance to families and family counseling have established the theo- re cal basis of contemporary family psychology, an urgent task of which is the integra on of knowledge about the family and the prac cal experience of work with family in the holis c psychological discipline – the family psychology (Karabanova, 2005). Family as a social ins tu on (macro-approach) and a family as a small socio-psychological group (micro- approach) became a separate subject of research. Observa on (including inclusive), compara ve-historical ana- lysis, analysis of literature – they, accompanied by mathema cal methods, remain the main methods of research. There is beginning of theories framework forma on during the second period. Since then that theories were applied to the psychologists’ work. In par cular, the theories of historical changes in the forms of marriage and family were substan ated, their causes were determined, structural and func onal changes of family were analyzed, etc. The development of the conceptual apparatus is especially ac ve. A systema c study of the problems of family psychology began in the early XX century and this period can eld. fi c fibec onsidered as the beginning of the third stage of forma on of psychology of the family as a scien ec veness of marital ffIn our opinion, it is a social demand for the op miza on of family life, enhancing the e interac on and parent-child rela onship, solving the problems of educa on of children in the family, that has accelerated the development and process of ins tu onaliza on, thus the knowledge gained in other sciences and branches of psychology were not able to solve the exis ng problems (Posvistak, 2017). used accumula on of informa on within the main ffAt the beginning of the twen eth century, there was a di psychological schools. At that me, the psychoanalysis (S. Freud, C. Jung, A. Adler, K. Horney, E. Fromm, etc.) and behavioral psychology (J. Watson, B. Skinner, A. Bandura, N. Miller, and others) occupied the leading posi on. c schools paid the greatest attention fiTherefore, it is logical that the representa ves of the men oned scien 66

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) ISSN 2474-9397 to certain aspects of family rela ons. Having elaborated the problems of the infl uence of unconscious and children’s experiences on family rela onships and having studied family rela onships as a learning process, psychoanalysts and behaviorists focused on the study of the individual level of family func oning, leaving out its systemic quality. The same trend can be observed in works of the representa ves of the humanis c (A. Maslow, C. Rogers) and cogni ve (J. Miller, J. Bruner, W. Nyser, A. Ellis) psychology. From the middle of the twen eth cen- tury, they focused on the study of family as an individual’s self-actualiza on environment and the infl uence of thinking processes on family rela onships. The third period of the family psychology forma on is characterized by a qualita ve leap in the development of the methodology of family rela onships studying, namely the appli- ca on of psychoanalysis launched the study of family through the prism of the individual’s psychology analysis. Experimental study of learning processes was also introduced in scien fi c prac ce. During the third period, the basic source to research of the family psychology forma on as branch of scien fi c knowledge was works of various psychological schools’ representa ves, fi rst of all. In addi on, there is appearance of a scien fi c periodicals and printed conference proceedings, that allows to trace the forma on and evolu on of ideas, concepts, and theories. The study of memories and legal acts remains relevant. From the middle of the twen eth century the fourth period of the family psychology forma on. The dis- nguishing of this period is condi oned by two factors: the beginning of the ins tu ng of the family psychology as a branch of scien fi c knowledge and the analysis focus shi ing from an individual to a family system in the family rela onships study. Actually, new qualita ve stage in working with the family system began with a sub- stan a on of systemic ideas about the family in the psychology. During this period, mainly a family interac on breach was the specialists’ (N. Akkerman, I. Boshormina-Nagy, M. Bowen, S. Minuhin, V. Sa r, C. Vi er, J. Haley) research subject. There were appearance of ques onnaires, tests, diagnos c techniques that allowed a new quality level in working with the psychological family sphere and contributed to the development of methods for correc on and psychotherapy of family problems. The demand for family therapy in almost all countries of the world has been increasing since the mid- 1940s. This is due to the fact that the Second World War caused the destruc ve processes in families, technolo- gical progress, rapid changes in society, the explosion in the birth rate led to the spread of delinquent behavior among adolescents and the increasing number of divorces, that’s why family became the object of increased attention. Family people began to turn to professionals with complaints on emo onal problems more o en. Many experts preferred the study of the individual in the family context, con nuing to work with private indivi- duals (Posvistak, 2016). Family therapy was emerging and psychology of the family started to form a separate scien fi c fi eld in 50s of XX century. Consequently, this date can be considered as the beginning of the fourth stage of the forma- on of psychology of the family. The basis for the exuding of this phase became the transi on of family the- rapists and psychologists from the work with an individual to the work with family system [Braun, Kristensen, 2001]. A dis nc ve feature of psychology of the family as a scien fi c fi eld became its inextricable link with psy- chological prac ce, solu on of prac cal problems in the process of psychological counseling and psychotherapy (Karabanova, 2005). The rapid development of prac ce made popular the development of scien fi c researches in the fi eld of family that led to the forma on of independent special psychological discipline – of the Family Psychology (Posvistak, 2015). March, 1957 is considered to be the date of the offi cial birth of family therapy, when J. Spiegel organized the fi rst sec on of family therapy at the conference in Los Angeles. At that me the term “family therapy” was used for the fi rst me at the na onwide conferences (Beyker, Varha, 2005). Conclusion. Consequently, external factors and internal science laws of development of knowledge (in- ternal approach) condi oned the forma on of family psychology as a branch of scien fi c knowledge. The fi rst ones determined the geography of the family psychology forma on. The Industrial Revolu on of the nineteenth century, the First and Second World Wars. It was the events that radically modifi ed a family itself, shi ing the emphasis on understanding it as a social ins tu on, represented it as a small socio-psychological group; chan- ged its shape, size, composi on and distribu on of marriage partners’ func ons and gave rise to the need for psychological work with par cipants in family interac on. The forma on of totalitarian regimes in Europe led to the transfer of the center of psychological development of family problems to the United States. Based on the analysis of the scien fi c literature it was found that in the process of forma on of psy- chology of the family as the scien fi c fi eld the following stages can be underlined: the stage of diff use accu- mula on of knowledge on family problems ( ll the middle of the nineteenth century); the stage of systema c accumula on of knowledge within various sciences (from the middle of the nineteenth century); the stage of diff use accumula on of knowledge within the major psychological schools (from the beginning of the twen eth 67

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) century); the beginning of scien fi c design and ins tu onaliza on of Psychology of the Family (since 50s of the twen eth century) are singled out. The study of regional forma on peculiari es of the family psychology and analysis of the contribu on of individual scien sts and scien fi c schools into this process, in our opinion, will be perspec ve in future. References: Antonov, A.I., Medkov, V.M. (1996). Sotsyolohiya semyi [Sociology of the Family]. Moskow: Izdatelstvo MHU. Eydemyller, E.H., Yustytskys, V. (2002). Psikhologiia i psikhoterapiia semyi [Family psychology and psychotherapy]. Sankt-Peterburh: Piter. Beyker, K., Varha, A. (Eds.). (2005). Teoriya semeynykh sistem Myurreya Bouena [The family systems theory of Murray Bowen]. Moscow: Cogito-Centre. Braun, Dzh., Krystensen, D. (2001). Teoriia i praktika semeynoy psikhoterapii [Theory and practice of family therapy]. Sankt-Peterburh: Piter. Karabanova, O. (2005). Psikhologiia semeynykh otnoshenii i osnovy semeynogo konsultirovaniia [Family psycho- logy and basics of family counseling]. Moskow: Hardaryky. Mineeva, O., Liders, A. (2011). Familistika. Obzor nauchnykh predstavlenii o semye [Family studies. Overview of scientific concepts of family]. Sotsialnyy psikholog, 1 (21), 19-59. Kholmohorova, A.B. (2007). Semeynaya psikhoterapiia: istoriia, osnovnye shkoly, kontseptualnyi apparat [Family therapy: history, basic schools, the conceptual apparatus]. Terapiia psikhicheskikh rasstroystv, 2, 19-29. Posvistak, O.A. (2017). Teoretyko-istorychni osnovy psykholohii simyi [Theoretical and historical basis of family psychology]. Khmelnytskyi: KHNU. Posvistak, O. (2015). Stages of Formation of Psychology of the Family as a Field of Scientific Knowledge. The Advanced Science Journal, 6, 112–115. Posvistak, O. (2016). The impact of the second world war on the formation of psychology of the family in the USA. Scientific enquiry in the contemporary world: theoretical basiсs and innovative approach. (6th Edition). E. Murzina (Ed.). San Francisco, California, USA: B&M Publishing. Pp. 41-43. 68

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) ISSN 2474-9397 UDC 371.134; 159.9 PSYCHOLOGICAL MECHANISMS UNDERLYING PERSONALITY CHANGE IN PSYCHOLOGY STUDENTS DURING PROFESSIONAL TRAINING Serhiienko I.M. Bilukha T.I. Ph.D. in Psychology, Associate Ph.D. in Psychology, Associate Professor at the Department Professor at the Department of Psychology, In-depth Therapy of Psychology, In-depth Therapy and Rehabilita on at Bohdan and Rehabilita on at Bohdan Khmelnytskyi Na onal University Khmelnytskyi Na onal University of Cherkasy, Ukraine of Cherkasy, Ukraine [email protected] [email protected] The ar cle analyzes the process of professional training in Psychology and looks at the concept of “personal change” in rela on to the terminological framework of “development”, “progression”, and “regression.” The authors emphasize the signifi can- ce of self-development in line with various psychological mechanisms and their impact on the iden ty forma on of a psychology trainee. The ar cle outlines the precondi ons required for progressive self-development of psychology students based on progres- sive personality self-changes. Those are facilitated by in-depth oriented introspec ve work in groups for ac ve psychosocial explora- on. The study also sheds light on the mechanisms of posi ve disintegra on and secondary integra on being a precondi on for personal changes in a psychology trainee as the subject and the experiencer of own development. Keywords: professional training in Psychology, self-explora on, self-development, progression, regression, personal change, ac ve psychosocial explora on. Статтю присвячено аналізу процесу фахової підготовки майбутніх психологів. Розглянуто поняття “особи- стісної зміни” у зв’язку з термінолексемами “розвиток”, “прогрес”, ”регрес”. Акцентовано значущість поняття “само- розвиток” у контексті вивчення психологічних механізмів, які впливають на формування особистості майбутнього психолога. У статті визначено передумови прогресивного саморозвитку майбутніх психологів на основі особистісних самозмін. Особистісне зростання прискорюється глибинно-орієнтованою інтроспективною роботою у групі актив- ного соціально-психологічного пізнання. У статті розкриваються механізми позитивної дезінтеграції та вторинної інтеграції як передумови особистісних змін майбутнього психолога – суб’єкта власного розвитку. Ключові слова: фахова підготовка психологів, самопізнання, саморозвиток, прогрес, регрес, особистісна зміна, активне соціально-психологічне пізнання. The topicality and importance of the research. Prac cal psychology in its basis is about facilita ng pro- gressive forma ons and reducing destruc ve tendencies in the psyche of those undergoing self-development. In view of this, what comes forth is the psychological provision of progressive personality and iden ty chan- ges in psychology students who are in training to give counsel and assistance to other people in what may be seen as self-evolu on. This aligns with the requirements of the Bologna system, which not only prescribes the acquisition of professional knowledge and skills but also aims at facilita ng profi ciency in self-development and self-educa on necessary for professional ac vity of a psychologist. Ac ve psychosocial explora on is a course off ered at the Psychology Department of Bohdan Khmelny- tskyi Na onal University of Cherkasy and designed to engage and involve students into interac ve ac vity groups for introspec ve and interpersonal work aimed at in-depth self-explora on and self-therapy. Personality change with a special emphasis on its processual aspect in the framework of development re- ceived a lot of discussion within na onal and global scien fi c community back in the late 1970s and in the early 1990s. An extensive study of the works shows that there were and are several vantage points as to the rela on underlying personal change and development, one of them viewing the former as a generic process in regard to the la er (Ananiev, 1980; Antsiferova, 1988; Davydov, 1993; Kos uk, 1989; Maksymenko, 2006). Nevertheless, it seems that the idea of in-depth oriented self-explora on and self-development is lacking from scien fi c dis- course as far as professional training in psychology is concerned. Our study of psychological mechanisms of personality change in psychology trainees rests on the plat- form of the methods and ideas developed by Tamara Yatsenko (Yatsenko, 1993, 2004, 2015). Her in-depth 69

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) psychological approach to professional training of psychology students suggests that they be off ered assistance in their personality self-development. Prompter progressive self-changes in a trainee’s personality are catalyzed by self-explora on processes induced through work in groups of ac ve psychosocial explora on – APSE. The objec ve of the research is to shed light on the psychological mechanisms of progressive personality changes in psychology students resul ng from APSE group sessions (Yatsenko, 1993, 2004, 2015). The data was collected and processed through par cipant observa on during in-depth therapeu c group sessions (Yatsenko, 2015), during sessions of ac ve psychosocial explora on (Yatsenko, 1993, 2004), and by means of general scien- fi c methods, such as analysis, synthesis, comparison, generalizing, classifying and systema zing. Discussion and Results. It is a popular idea among researchers of development processes that both pro- gression and regression are forms of development, with the former being mainstream, and the la er promp- ng system renewal through specializa on. The concept of ”change” is interpreted in the sense of progression, whereas self-development is viewed as an intrasystemic change. We qualify personality change as a form of depar ng from the state of balance. This shi from established balance may come with progressive forma ons in a subject’s psyche, but it may also cause disbalance, disrup on of systemic connec ons. Psychological de- velopment through APSE group sessions not only helps build higher levels of the system but also weakens its exis ng structures which express stereotyped a tudes and behavior. Extensive analysis of literature shows that personality change may be interpreted as a system of forms, a system which can emerge and develop in the course of socializa on and can permeate the en re structure of personality as well as its individual components. The process is more or less realized in appropriate condi ons – natural or purpose-designed to ins gate personality change (psychological counseling and therapy). Hryhoriy Kos uk introduces change in the framework of integral development of a living human being and emphasizes such human abili es as self-educa on and self-cul va on as part of personal development (Kos uk, 1989). Serhiy Maksymenko’s gene c-modeling approach views change-related aspects in regard to the category of self-development, he lays accent onto a person’s subject posi on as an essen al precondi on for his/her development in on of psychical spheres (Maksymenko, 2006). However, there remains a need for research into internal links media ng the process of psychological self-changes s pulated by various kinds of ac vity and socially accepted tools for an individual. The reason why such a study is necessary but also diffi cult to carry out is that it requires going deep into the processes some of which occur simultaneously and subcon- sciously, which makes introspec on and self-refl ec on not an easy task to perform. Hryhoriy Kos uk claimed that a personality should be studied through transforma on. One of the scholar’s core research interests was the category of “psychical development of personality” (Yatsenko, 2004) which he viewed through the prism of “change”: “Development is the change within a living human system, not accidental, but rather necessary, consistent”, linked with certain stages of a life journey, and also progressive, which means they characterize the system’s movement from lower levels of func oning upwards, its structural and func onal improvement (Kos uk, 1989). Furthermore, he dis nguished between quan ta ve and qualita- ve change, which are interconnected in an individual’s development. Hryhoriy Kos uk’s understanding of personal development in the course of professional training was about the qualita ve change: “Development is not confi ned to those changes that directly eff ect an individual’s learning. Development includes processing, systema zing and generalizing of what was acquired through va- rious kinds of ac vity, it is those integral qualita ve changes of personality which signify his/her emerging ability to acquire more complex knowledge and skills, to engage into autonomous learning” (Kos uk, 1989). We understand self-development as personal fulfi llment, a new vision of opportunity for self-actualiza on via op miza on of personality-based precondi ons for interac on on the account of changes in the func oning of the integral personality structure. The shi in one’s a tude towards a new state (psychologically, economi- cally, physically), as well as the shaping of one’s psychological readiness and ability to ”be the subject of one’s own development” imply diagnos c assessment of the psychological factors blocking further development of adapta onal and regulatory systems necessary for dealing with a life experience. Understanding the uniqueness of every individual’s psychical realm calls for a subtle and careful professional manner of iden fying internal confl ict and obstacles hindering self-development. A developing personality at some point will be faced with incoordina on of available means as an opera- onal component of managing life and the component of mo va on and essence. A psychology trainee’s out- dated a ribu ve pa erns o en linked with stereotypical, habitual ways of responding to circumstances come in the way of psychological and sociopsychological change, they hinder acquisi on of new forms, styles, and types of professional interaction. That point when the needs and demands of the newly relevant life environment 70

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) ISSN 2474-9397 cease to match the available means of response may be experienced as a crisis or a challenging situa on. Per- ceiving this internal confl ict as a development-oriented problem to be solved prompts one to seek personal change. This search can be aimed at fi nding the means: • to manage “counselor – counselee” and “counselor – group” interac ons; • to cope with own internal state while experiencing a pending life problem or challenge. • to ensure appropriate emo onal state of the interac ng par es (counselee, groups) needed for eff ec- ve psychological assistance. The group-based procedure of ac ve psychosocial explora on aff ords an opportunity to support that individually unique development of a would-be psychology specialist. The methods behind APSE expedite the establishment of communica on- and development-op mizing personal features essen al for a mental health professional. Those are the ability to learn from own experience of human interac on, to be within the ”here and now” but simultaneously out of it, to engage in refl ec on, to accept oneself and others the way they are, to foster the skills of ac ve listening and self-control, etc. Apart from that, the ac vity expands psychology trainees’ socio-percep ve competence in understanding own self, others and the situa on they are in. Through APSE psy- chology students acquire an unparalleled experience in terms of personal evolu on and op mizing interac on and engagement with other people. Tamara Yatsenko explains that development is not only about crea ng higher levels of personality struc- ture, it is also about aba ng those no longer effi cient exis ng structures which are associated with stereotyped behavioral tendencies and a tudes s mulated by primi ve impulses, narrow biological proclivi es and ob- jec ves (Yatsenko, 2004). We believe that a certain abatement in the integrality of a personality structure is a necessary prerequisite for development as it enables construc ve changes in the personality. This is achievable through loosening of the balance a child has acquired with such unfavorable condi ons (Davydov, 1993). From the perspec ve of ability to evolve, to develop, defi ning the levels of integra on occurring in a personality struc- ture seems all the more important. ”Integra on” as a no on comes from the La n word ”integra o” (recovery, renewing, restoring) and means just that – the organiza on of the cons tuent elements into a coordinated whole (Integra on, 1988) as opposed to «disintegra on», which means disorganiza on and loosening of the coordina on of the whole. Consequently, the term «integra on» is used to defi ne socially and individually posi- ve processes, whereas ”disintegra on” is applied to nega ve and undesired ones. Some researchers associate integra on and disintegra on with understanding mental health of an indivi- dual. They qualify ”sense of reality” and, within group environment, consolida on and absence of pronounced inclina ons of a group member to dominate as integra ve markers. On the contrary, behavior manifes ng in- fan le a tudes, such as self-absorp on, hubris, anxiety, fear, envy, anger, fa gue, sadness, depression etc. is a disintegra ve marker. Disintegra on may be exhibited through faults in usual handwri ng, various manifesta- ons of personality dissocia on. Nega ve disintegra on is about regressive change in personality, meanwhile, the eff ect of disintegra on is posi ve when it is about s mula on of one’s crea ve poten al. Features dis nguishing posi ve and nega ve disintegra on were studied by Kazimierz Dąbrowski (Dą- browski, 1979). His lifelong involvement into the research brought him to the conclusion that posi ve disintegra- on was characterized by the prevalence of mul -level disintegra on over single-level disintegra on, of global forms of disintegra on over local, specifi c, narrow ones, also by ac va on and expansion of self-realiza on, self-control, and self-change facul es. Dąbrowski sees posi ve disintegra on as a posi ve developmental pro- cess, as advancement onto a higher level of psychical and cultural facul es of a human being. Consequently, depending on one’s development, culture, thought, will, capacity for self-awareness di- sintegra on can acquire a posi ve value and grow into integra on on a higher level of development. It is the “posi ve” disintegra on that involves the kind of changes which lead to emo onal bonding with other people, facilitate empathy, mutual understanding, and produc vity of collabora on. In a way, it is a means of establis- hing a new integra ve structure on a higher level of personal development. Hence, whether disintegra on is posi ve depends on what it ins gates – development (evolu on) or regression (involu on). Development, as Dąbrowski saw it, is a process, it is not sta c. It involves par al disintegra on and par al secondary integra on, which have a mul level nature. Par al integra on means that anything rigid, primi ve turns into higher forms. When destruc ve tendencies are weakened or reduced, it helps to establish secondary processes of integra on on a higher level of development. According to Dąbrowski, mental health is achieved through posi ve disintegra on and par al secondary integra on towards global integra on (Dąbrowski, 1979). The APSE approach to the ideas of “integra on” and “disintegra on” is somewhat diff erent from that of Kaziemirz Dąbrowski. In the framework of ac ve psychosocial explora on method, we employ these no ons to 71

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) explain the mechanisms of group psychotherapy, whereas the Polish researcher built his fi ndings and conclu- sions around individual therapy. Tamara Yatsenko names posi ve disintegra on and secondary integra on on a higher level of psychical development as the most prominent mechanisms in the process of group therapy. In the environment of APSE dynamic ”the therapist focuses primarily on the group’s integra on, whereas in the environment of individual counselling the focus is on the process of posi ve disintegra on, which quite predictably leads to the integra on of psyche on a higher level of individual’s development” (Yatsenko, 2004). The therapeu c outcome of APSE is the group eff ect insured by the development of rela ons within the group as a result of its integra on. Group dynamic facilitates the principle of mul levelness coherent with the unity of diagnos cal and therapeu c impact on par cipants. The mul level nature of group process means transmutability of par al posi ve disintegra on into secondary integra on on a higher level of individual’s men- tal development. In their intensity and me span processes of disintegra on and integra on are to reciprocal correla on, however, the group therapist (leader) must bear in mind that, at some point, group integra on may be ge ng ahead of individual disintegra on. In terms of dynamics, the development of a group and the perso- nal change in its par cipants are co-dependent: the higher the level of group integra on, the more opportuni- es there are for individual disintegra on of outdated regressive psychological structures and for the forma on of progressive ones. The process of group integra on is only an auxiliary given the objec ves of therapy, while posi ve disintegra on bears a direct rela on to personal change occurring in trainees. Considering the above, it is important to iden fy those progressive group-determined personal changes experienced by would-be psychology specialist during their training. Tamara Yatsenko refers to APSE as no less but a dynamic psycho-pedagogical system, in which group and personal changes closely interrelate (Yatsenko, 1993, 2004, 2015). The phenomenon of group dynamic mirrors objec ve regulari es of group development. At the launch of a group, the par cipants (Psychology students in this case) may feel uncertain and lack understanding of the purpose, moreover the presence of strangers (APSE groups are made up of students from diff erent academic groups) intensifi es anxiety and insecurity. The principles behind APSE group therapy help par cipants to adjust through the establishment of the sense of psychological safety and security, through the elimina on of situa onal defenses, all of which is fostered by the environment of trust, support and emo onal connec vity. Further on this is facilitated by the shared research curiosity with no damage of autonomy and unique individuality of each trainee. The la er is a marker of group integra on, which is a necessary prerequisite for in- depth psychological individual disintegra on with prominent features of its posi ve nature, such as the expan- sion of self-awareness of those involved in group interac on; mul levelness of processes of disintegra on and secondary integra on on a higher level of development; learning the skills of self-explora on and self-analysis by therapy par cipants; mutual support and sense of psychological security, etc., which enables acceptance of feedback within the group. The development of the group catalyzes personal change in its individual members making them feel pre- pared. Tamara Yatsenko remarks that an APSE group primarily aims at ”disintegra on of a person’s illusory idea of themselves which determines socio-percep ve distor ons, and by doing so we give a boost to the sense of reality” (Yatsenko, 1993). Progressive personal changes are predominantly supported by the cogni ve poten al of the individual, which means involving his/her intellectual facul es into the process of in-depth self-exploration, his/her ra onal interpreta on of own behavioral and emo onal responses and his/her ability to fi nd infan le precondi ons of counterproduc ve behavior. Subsequently, the characteris cs of posi ve disintegra on iden fi ed by Kazimierz Dąbrowski through individual therapy are verifi ed by individual disintegra on in group therapy environment (via APSE) – disintegra- on is of mul level nature; it occurs due to expansion of self-awareness and acquisi on of self-diagnos cs and self-analysis skills, etc. The aforesaid places special emphasis on the necessity to research into the distinctive condi ons of group sessions when studying the mechanism of personality change. Those are the condi ons which induce disintegra on of an individual’s personality structure; ensure the posi ve nature of disintegra on, which paves the way for secondary integra on on a higher level of personality development. We strongly believe that psy- chotherapeu c prac ce which recognizes the mechanisms of posi ve disintegra on and secondary higher-level integra on will prove frui ul and effi cient in the personal development of prac cal psychology trainees. That is precisely why the issue of ensuring the posi ve value of disintegra on and preven ng its nega ve features during group therapy is so cri cal. 72

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) ISSN 2474-9397 Important are the ac ons of the group therapist who leads the sessions – they are to be aimed at po- si ve disintegra on which eliminates ins ga ng nega ve response to any of the group members. APSE group promotes autonomy from other people and the group lead in the advancement towards integra on on a higher level of development. The unity of integra on and disintegra on in ac ve psychosocial explora on subdues the infl uence of stress-producing factors (like frustra on or feeling debased) which may trigger destruc ve changes and induce regression. Conversely, “op mal emo onal tension helps raise sensi vity and ac vates integra on of character traits as well as enables discrimina on between the progressive (the more valuable) and the regres- sive (Yatsenko, 2004). Involvement of prac cal psychology students into learning via APSE expands the scope of their understanding of group dynamic and individual change within the group, it forestalls possible nega ve eff ects in their future work as therapists. Conclusions. 1. Psychological mechanisms underlying posi ve disintegra on and secondary integra on on a higher level of development are to be taken into account in the course of professional psychology training. 2. Interrela on between the mechanisms of posi ve disintegra on and those of secondary integra on on a new level feature mul levelness and progression consistent with the degree of an individual’s readiness to learn new informa on. 3. Through the course of “Ac ve psychosocial explora on” psychology students develop a cri cal view of their own stereotypes and habits, they learn to analyze own mul level psychical reality and to see it against the background of professional interac on requirements, to make decisions about self-cul va ng ac vi es meant to facilitate personal change necessary for prospec ve career as a psychology professional. References: Ananiev, B. (1980). Chelovek Kak Predmet Poznaniia [Man as a Subject Ma er of Explora on]. Moscow: Peda- gogika. Antsiferova, L., Zavalishina, D., Rybalko, Y. (1988). Kategoriia razvi ia v psihologii [The Category of Development in Psychology]. Categories of Materialis c Dialec c in Psychology. L. I. Antsiferova (Ed.). Moscow: Nauka. Dą browski, K. (1979). Dezintegracja pozytywna [Disintegra on posi ve]. Warszawa: Pań stwowy Instytut Wydawniczy. Davydov, V. (1993). O perspek vakh teorii deiatelnos [On the Prospects of Ac vity Theory]. Vestnik Moskovskogo Universiteta: Psihologiia, 14(2), 25-31. Integra on. (1988). In: Slovar inostrannykh slov (Dic onary of Borrowed Words). Moscow: Russkii Yazyk, p.201. Kos uk, H. (1989). Navchalno-vykhovnyi protses i psykhichnyi rozvytok osobystos [Teaching and Educa onal Process and Mental Development of Personality]. Kyiv: Radianska Shkola. Maksymenko, S. (2006). Genezis suschestvovaniia lichnosti [Genesis of Individual’s Existence]. Kyiv: Izdatelstvo OOO “KMM”. Yatsenko, T. (1993). Ak vnaia sotsialno-psihologicheskaia podgotovka uchitelia k obshcheniiu s uchashchimisia [Ac ve Pscychosocial Training of a Teacher for Interac on With Learners]. Kyiv: Osvita. Yatsenko, T . (2004). Teoriia ta praktyka hrupovoii psykhokorektsii. Aktyvne sotsialno-psykholohichne navchannia [Theory and Prac ce of Group Therapy. Ac ve Psychosocial Learning]. Kyiv: Vyshcha Shkola. Yatsenko, T. (2015). Dinamika razvi ia glubinnoi psikhokorrektsii: teoriia i prak ka [Development Dynamic of In- depth Psychotherapy: theory and prac ce]. Dnipropetrovsk: Innovatsiia. 73

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) DIAGNOSIS AND SURGICAL TREATMENT OF BRONCHOPULMONARY BENIGN TUMOURS IN CHILDREN Sokur P.P. Bagirov M.M., Dr. Sc. in Medicine, Professor Dr. Sc. in Medicine, Getman V.G., Dr. Sc. in Medicine, Professor Professor Makarov A.V., Dr. Sc. in Medicine, Professor Kravchuk B.O., Dr. Sc. in Medicine, Professor Bilokon O.V., doctor-surgeon [email protected] Department of Thoracic Surgery and Pulmonology National Academy of Postgraduate Education, Kyiv, Ukraine Проаналізовано результати хірургічного лікування 94 дітей із захворюваннями легень. З них з доброякісними пухлинами бронхів і легень – 42 (44,68%) і 52 (55,32%) випадків відповідно. В залежності від локалізації, тривалості пе- ребігу захворювання, його ускладнень. 63 (67,02%) хворим виконано органозберігаючі операції і 31 (32,98%) – часткові резекції легенів. За результатами дослідження, рецидивів та летальних випадків не було. Таким чином, необхідна рання діагностика пухлин бронхів, для чого слід своєчасно направляти дітей у торакальне відділення. Ключові слова: бронхолегеневі доброякісні пухлини, хірургічне лікування, діти. The results of surgical treatment of 94 children with pulmonary diseases were analysed. There were 42 (44.68 %) and 52 (55.32 %) episodes of bronchial and pulmonary benign tumours respec vely. Depending on localiza on, disease treatment dura- on, its complica ons 63 (67.02 %) pa ents underwent preserving surgery and 31 (32.98 %) pa ents underwent limited lung resec on. According to the study results, there were no recurrences and lethal outcomes. Thus, early diagnosis of bronchial tumours is necessary, for which purpose mely appointment of children to thoracic department is essen al. Key words: bronchopulmonary benign tumours, surgical treatment, children. Introduc on: Benign tumours cons tute 8-12% of all neoplasms in children (Perelman, Efi mov, Biryukov, 1981). Due to late diagnosis of the disease in the phase of severe stenosis or bronchial occlusion, disturbing its drainage func on, chronic non-specifi c lung diseases with destruc on, which necessitates lung resec on, deve- lop (Perelman, Efi mov, Biryukov, 1981; Petrovsky, Perelman, Korolyova, 1978; Bagirov, Makarov, Sokur, 1988; Bagirov, Makarov, Getman, Vereshchako, Sokolov, Seykovskyi, Loukasevych, 2016). However, mely disease diagnosis allows preserving surgery. Objec ves: to study the methods of early diagnosis and surgical treatment of pa ents with indicated pathology. Materials and methods: 94 children with pulmonary diseases have been receiving treatment in the clinic since the year 1975 ll the present me. There were 42 (44.68%) and 52 (55.32%) episodes of bronchial and pulmonary benign tumours respec vely. Most commonly disease occurred in children aged 11 to 14 (40%) and 6 to 10 (36%). Disease dura on (according to clinical signs) was 1 to 5 years. The most frequent primary symptom was non-produc ve cough, mistakenly taken for the sign of acute bronchi s. Symptoms of obstruc ve pulmonary emphysema or hypoven la on and atelectasis of the corresponding areas of the lung developed with the growth of the tumour against the background of narrow airways, and depending on the age — 52 pa ents (55.32%) with a further development of organic changes (abscess, fi brosis, pneumosclerosis). Due to the chronic infl ammatory changes in the lung or addi on of haemoptysis (bleeding) observed in 8 children, the pa ents were referred to the clinic for examina on. It was noted that mely diagnosis, i. e. before the development of complica ons, was only made in 48 (51.06%) out of 94 pa ents. This was facilitated by the early referral of pa ents to specialized thoracic department for examina on regarding ineff ec ve conserva ve treatment of clinical symptoms of the disease, which were considered as a manifesta on of chronic non-specifi c pulmonary diseases. 74

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) ISSN 2474-9397 Methods of examina on of pa ents with benign bronchial tumours depended on the stage of the disease and children’s general condi on. X-ray imaging, including roentgenography, radioscopy in older children, and computer-assisted tomography were applied. These methods allowed to stop the indirect signs, either bronchial tumour or its localiza on. The main examina on method was tracheobronchoscopy under anaesthesia or fi bro- bronchoscopy, which defi nes localiza on of tumour base, its diameter, mo lity and type. Biopsy was performed in order to specify the tumour morphology. In case of clinical and endoscopic signs of benign tumour (round shape, the presence of sac with smooth boundaries, fl exibility, red or pale pink colour, mo lity, clearly demarca- ted tumour base), bronchial washing cytology or brush biopsy was enough. All children underwent therapeu c bronchoscopy with the use of catheter inserted distal of the tumour. In case of neoplasms, blocking the bronchial lumen by 2/3 or completely, the jelly-like bronchial secre on was aspirated and during the cytological examina on appeared to be an accumula on of bronchial epithelium, neu- trophils, and mucus. Acute pneumonia (in 15 pa ents), lung abscess (in 5 pa ents), lung ssue fi brosis (in 12 pa ents), bron- chiectasis (in 8 pa ents), and fi broatelectasis (in 3 pa ents) developed in case of an addi onal infec on. Cytological examina on of bronchial secre on of these pa ents detected a large number of leukocytes, mucus, fi brin; and bacteriologic examina on detected growth of pathogenic fl ora. Therefore, in case of persis ng signs of infl amma on in the lung distal of the tumour, against a background of general an -infl ammatory treat- ment, repeated therapeu c bronchoscopies were performed un l disappearance of the infl amma on signs, controlled by cytological and bacteriological examina on of bronchial secre on distal of the tumour. Spiral com- puted tomography (bronchography), conducted in all pa ents, specifi ed the localiza on and sizes of the tumour, the degree of bronchial lumen blocking and complica ons. Study results and discussion: The type of surgical interference was selected individually according to the X-ray endoscopic and intraopera ve data. The current level of diagnos c methods enables to iden fy the disease in early stages with subsequent implementa on of economic reconstruc ve and recovery surgeries. Depending on the localiza on, disease dura on and developed bronchopulmonary complica ons, 63 (67.02%) pa ents were subjected to preserving surgery and 31 (32.98%) pa ents underwent limited lung resec on (lobectomy or segmentectomy). Fenestrated or wedge resec on of bronchial segment with the whole lung preserva on was performed in 14 pa ents; sleeve resec on of the main (intermediate) and/or lobar bronchus with bronchial anastomosis was performed in 20 pa ents; lobectomy — in 8 pa ents; precision resec on of non-epithelial pulmonary tumour – in 21 pa ents. Bronchoplas es were performed with unchanged lung and with reversible changes in lung distal of the tumour (asep c atelectasis, bronchi s deformans, obstruc ve emphysema, reten on bronchiectasis). The re- versibility of changes in the lung a er plas c surgeries has been confi rmed by bronchopulmonary examina ons for the period from 1 to 25 years. Specifi c feature of fenestrated and wedge resec ons of the bronchus with the tumour is the minimal trauma za on of peribronchial neurovascular branchings outside the surgical area. For this purpose, taking into account the data of the endoscopic examina on, the projec on of the tumour base was palpatory defi ned with subsequent sleeve mobiliza on of the bronchus segment within the tumour. In case of tumours with a wide base (over 1 cm), mul axial mul direc onal bronchotomy was performed from the tumour base to periphery (to the border with the healthy bronchial wall). In case of the nodal tumour pedicle, the fenstered resec on within the healthy bronchial ssues was performed a er bronchotomy without any peculiari es. All pa ents were appointed to intraopera ve urgent histological examina on of the tumour and bron- chial wall edges to specify the cura ve nature of the surgery. Defects of the bronchus were closed with inter- rupted non-penetra ng sutures on the atrauma c needle at intervals, receding from the edge 2 to 3 mm. In case of defects appearing on the bronchial wall, when closure without deforma on of the lumen was impos- sible, sleeve resec on of the bronchial segment with subsequent anastomosis was performed (in 5 pa ents with lobectomy). Plas c conserva ve resec on of the bronchus with tumour localized in the area of the le tracheobron- chial angle (in 2 children) was technically diffi cult. Specifi city of the surgery was dextral pleural access with a subsequent mobiliza on of bifurca on and main bronchi, vagus nerve. To expand access, the azygos vein was secured and transected. Subsequently, the trachea bifurca on was rotated with the straps; and fenstered resec on of the le tracheobronchial angle was performed with transverse defect closure with interrupted sutures. 75

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) In case of sleeve resec on with lobectomy, mobiliza on of bronchi was performed medial and distal of the tumour, and subsequently bronchial anastomosis was formed. To prevent suture line deforma on, the inter- val between the sutures was increased on the central end of the bronchus. Suture line ghtness was controlled with water test in all the cases. To prevent suture-line leak due to physiologic trac on of the bronchus during inhale and exhale, all pa- ents were subjected to the pulmonary plas c of bronchial anastomosis by means of U-shaped sutures on the posterior surface of the bronchus and peribronchial fat of its central area. Lung resec on or pneumonectomy was performed in cases of delayed diagnosis of the disease complicated with abscess forma on of the lung or fi broatelectasis. Histological examina on of the bronchial tumour detected true adenomas (18 pa ents), carcinoid (21), papillomas (7), fi bromas (11) and chondromas (19); and of the pulmonary tumours — neurinomas (7) and vas- cular neoplasms (11). In order to ensure free airfl ow and prevent development of complica ons (hypoven la on, atelectasis, pneumonia) during the post-surgery period, all pa ents undergone bronchoplasty were subjected to therapeu- c tracheobronchoscopy on the day 2-3. According to the short- and long-term study results, there were no recurrences of tumours and lethal outcomes. Conclusion: Thus, early diagnosis of bronchial tumours prevents organic infl ammatory changes in lungs distal of the tumour, which allows to perform cura ve local bronchoplas c resec ons of the bronchus with lung preserva on. To achieve it, in case of suspected tumour, sick children should be appointed to the specialised thoracic department. References: Bagirov, M., Makarov, A., Getman, V., Vereshchako, R., Sokolov, V., Seykovskyi, O., Loukasevych, M. (2016). Paren- chyma sparing non-standard bronchial reconstruc on: retrospec ve analysis of 774 pa ents with bronchoplas- c procedures. Proceedings from 24th European Conference on General Thoracic Surgery (29 May – 1 June 2016). Naples, Italy. Bagirov, M., Makarov, A., Sokur, P. (1988). Benign tumors of respiratory organs. Proceedings from E.R.S. Annual congress (19-23 September, 1988). Geneva. Perelman, M., Efi mov, B., Biryukov, Y. (1981). Dobrokachestvennyye opukholi legkikh [Benign tumors of the lung]. Moscow: Meditsina. Petrovsky, B., Perelman, M., Korolyova, N. (1978). Trakheo-bronkhialnaya khirurgiya [Tracheobronchial surgery]. Moscow: Meditsina. 76

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) ISSN 2474-9397 UDC 615.036.8:615.814.1-159.9.072.43 ACUPUNCTURE MODULES IN MODERN INTEGRATED ANTI-CRAVING PSYCHOPHYSIOLOGICAL CORRECTION OF STATES CAUSED BY ADDICTION TO PSYCHOACTIVE SUBSTANCES Sosin I.K. Burmaka N.P. Dr. Sc. in Medicine, Professor Ph.D. in Psychology, Professor Honored inventor of Ukraine, Full member of European Academy Academician of the UAS of Natural History (Scotland, UK) [email protected] Kharkiv Medical Academy of Postgraduate Educa on Pysanko O.I. Ph.D. in Physical and Math Sciences, Ukraine [email protected] Diff eren al use of integrated an -craving approach to aversion therapy in addic on to psychoac ve substances was grounded. The known classical and innova on approaches, criteria and modules of acupuncture and electropuncture were used in aspect of stage paradigm of psychophysiological correc on. The proposed u lity model is referred to the construc on of device for treatment of pathological dependence of human body on psychoac ve substances, by means of the developed condi ons which allow to realize single diff eren ally mediated procedure of bilateral transdermal electromyos mula on of physiological intensity over refl exogenic area of the pa ent. Key words: addic on, psychoac ve substances, integrated an -craving therapy, staging criteria, acupuncture and elec- tropuncture modules, psychophysiological correc on, device. Обґрунтовано диференційоване застосування інтегрованого антикревінгового підходу до аверзивної терапії при адикції до психоактивних речовин. Застосовані відомі класичні та інноваційні підходи, критерії і модулі акупунк- тури та електропунктури в аспекті парадигми етапності психофізіологічної корекції. Пропонована корисна модель належить до конструкції приладу для лікування патологічної залежності організму людини від психоактивних речовин, шляхом створення умов для виконання разової диференційно-опосередкованої процедури білатеральної трансдермаль- ної фізіологічної інтенсивності електроміостимуляції рефлексогенної зони пацієнта. Ключові слова: адикція, психоактивні речовини, інтеграційна антикревінгова терапія, критерії етапності, акупунктурні і електропунктурні модулі, психофізіологічна корекція, прилад. Like the majority of countries, Ukraine considers chemical addic ons as the most drama c social and medical issues. Special concern is caused by increased number of addicts to psychoac ve substances, including females and juveniles, diversity of forms of addic ons, atypical character of their course and polymorphism of their development (Tezisy, 1993; Narkolohiіa, 2014). Today the science has at its disposal numerous methods of aid to the addicted pa ents, but these are mainly associated with use of pharmaceu cals. However, adverse reac ons to medica ons are observed at such treatment of addic on states, which embrace, primarily, all asthenic and allergic reac ons, liver involvement, etc. Frequent cases are registered, when a er the course of pharmacotherapy the evident dependence trans- forms into the other one: drug addic on transforms to alcohol dependence; alcohol addic on turns into medi- ca on or caff eine dependence, etc. In view of this, search of new approaches to solve the problems of eff ec ve treatment for dependencies in addicted pa ents is considered to be topical. Nowadays, applica on of complex methods which expect syner- ge c medica on and drug-free pathogenic therapeu c interven ons, shows the most perspec ve therapeu c approach. Among drug-free methods, psychotherapeu c infl uence is considered to be of special importance, where hypnotherapy, emo onal stress therapy, techniques of mediated, cogni ve and behavioral psychothe- rapies are used (Burmaka, 2003). The patent search aimed at preparing the proposed application, provided by the authors, revealed no available devices used for improvement of stable aversion eff ect developing at psychophysiological correc on of pathological addic on to psychoac ve substances or other forms of the human body dependence. 77

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) The proposed u lity model is based on the task to develop a device intended for improvement of the eff ect emerging from stable aversion formed in psychophysiological correc on of pathological addic on to psy- choac ve substances or other forms of dependence of the human body by crea ng condi ons for transcuta- neous pathogene cally mediated diff eren al refl ex transcerebral electromyos mula on of certain pa ent’s skin areas by short unipolar electric current of physiological intensity. The proposed device for improvement of the eff ect emerging from stable aversion formed in psycho- physiological correc on of pathological addic on to psychoac ve substances or other forms of dependence of human body includes accumula ng condenser, supplied by input electrodes, intended to charge the conden- ser from DC power supply source, output electrodes, intended for transcutaneous electromyos mula on, and commuta ng device, intended for connec on of the accumula ng condenser to DC power supply source, set between one of input electrode and accumula ng condenser, and the bu on for single treatment procedure of transcutaneous electromyos mula on by the med short single impulse of electric current, which is set bet- ween one of output electrodes and accumula ng condenser. Adjustable transducer of DC safe voltage circuit which is installed between input electrodes, and outputs connected to the accumula ng condenser, are specifi c features of the device. Electric myos mula on applies electric current mainly for the purpose of genera ng or intensifying ac vity of eff erent (motor) nerves and muscles (less o en in rela on to internal organs). Current type and parameters, and posi on of electrodes during electromyos mula on procedure are determined individually, depending on severity of the condi on caused by psychoac ve substance addic on. Be er tolerance and appropriateness was registered for the impulses of exponen al current. Nowadays, a complex procedure is performed, which supposes that the pa ent gets informa on about certain physiological process that is intended for training him to control this process “consciously”. Single short exponen al current pulse is used as a control informa on signal in the procedure. Parameters of such cura ve impulse must not cause any de- struc on of human ssue, organ or system (Portnov, 1987; Ponomarenko, 2003). To realize the design and possibility of its easy reproduc on and wide introduc on either into in- and out-pa ent prac ce of addic on treatment, an original physiotherapeu c device for refl ex transcutaneous elec- tromyos mula on was used. Simplifi ed version of the men oned device is a series circuit, which includes semi- conduc ng diode and capacitor which suggests portable mode charge at the power supply source, and opera- ng mode discharge on the pa ent’s acupuncture points or refl exogenic zones. The device includes power supply source, which is connected by a commuta ng device to the input of DC voltage circuit adjustable transducer. The circuit terminal output is connected to the accumula ng condenser. Accumula ng condenser terminal is provided with output electrodes for transcutaneous electromyos mula- on, and also with a mer bu on for transcutaneous electromyos mula on in a special set moment of me. Two consecu ve alkaline DC power elements, such as 1.5V AA LR6, may be used as a source of power supply. DC power supply controlled transducer circuit is a high frequency voltage transducer, designed on the base of transistor generator with transforming coupling. The circuit described in literature (Tereshchuk, Dombrugov, Bosyy, 1965) may be used as a controlling circuit. A 350V electric voltage condenser of 1 mcF capacity may be used as an accumula ng condenser. Func oning of the device includes the following. Commuta ng device 2 is switched on, and current, generated by DC power supply source 1 (Е=3 V), arrives the circuit 3 of DC power voltage controlled trans- ducer. Circuit 3 output creates 300 V voltage amplitude, which is the up limit for accumula ng capacitor charged within connec on to the circuit output. Accumula ng capacitor charging me Tchar is calculated by the formula Tchar = RinternC, where Rintern is internal resistance of the circuit, C is capacity of accumula on capacitor. In the described device, Tchar is less than 2 seconds. A er charging the storage capacitor 4 up to the given voltage, the device is ready for opera on. For medical procedure, the output electrodes 5 are set on certain refl exogenic zones and bu on 6 (“start”) should be swithched on. In this case, storage capacitor is discharged through the output electrodes and skin resistance between them. The discharge me does not exceed 0.2 second. Thus, transcutaneous electromyos mula on is carried out by a single short, unipolar, exponen al current pulse. The proposed device is used for treatment of pathological dependence of human body on psychoac- ve substances and other clinical forms of dependence, to create a stable, prolonged aversion to the object of dependence. The treatment process involves fi ve stages, dis nguished by methods of exposure, dura on and target of ac on: 1) Patent of RF for inven on №2047300, МПК 7 А61М21/00, published 10.11.1995; 78

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) ISSN 2474-9397 2) Patent of RF for inven on №2056117, МПК 7 А61М21/00, published 20.11.1995; 3) Declara on Patent of Ukraine for inven on 45926А, МПК 7 А61М21/00, published 15.04.2002; bu- lle n №4; 4) Declara on Patent of Ukraine for invention 46685А, МПК 7 А61М21/00, published 15.05.2002, bu- lle n №5. Stage 1. Individual preliminary examina on screening of the pa ent and/or his microsocial environment. Doctor provides examina on, diagnosis and determina on of addic on stage. He sets the date of the treatment direct pivot procedure. No more than a month delay is feasible for this procedure. If the pa ent broke the set soberness condi ons or if the primary admission exceeds this interval, pre-hospital screening should be repeated. Stage 2. Second stage supposes group ra onal psychotherapy provided for the pa ent and his/her en- tourage. This stage is aimed at mo va on towards forma on and strengthening of refusal to psychoac ve sub- stances and necessity to be treated. Herewith, on specifi c examples the pa ent is favored forward to make sure of possibility to achieve posi ve results in the process of therapy. Stage 3. The third stage expects only individual therapeu c infl uence on the pa ent and is a direct coding procedure. Firstly, the physician must focus the pa ent’s a en on on the exis ng problem and achievement the target in the treatment; for this the pa ent is assisted to create the formula of self-awareness, which refl ects psychological combina on of personal features with the decision made. It is a ained with the aid of ques ons which are asked goal-seeking, at certain rate, and are concerned to the name, age, name of the disease and its consequences which the pa ent is keen-set to get rid of, and encoding term. Responses to these algorithmic ques ons create addi onal background for ini a ng mo va on for treatment. A er this condi on has been reached, the pa ent’s propensity to hypno c suscep bility is determined with the aid of standard tests (inten onally induced hypnoid state facilitates realizing the further sugges on to the pa ent). Then, a er pre-treatment rinse of the pa ent’s oral cavity with 1.0% apomorphine hydrochloride solu on (1 mL per 30 mL of water) during 3-5 sec, the pa ent is infl uenced selec vely on one or several bio- logically ac ve points (three warmer meridian points TR-18, 22, 23, posterior median meridian points VG-18, 22, gall-bladder meridian points B-7, 14, 21, 24 stomach meridian points Е-2, 7, 11, 12, small intes ne meridian point IG-17, and liver meridian points F-13, 14) by refl exotherapy methods, contact-free and contact massage, short wave frequency and magne c resonance tomography therapy. A er that, transcutaneous electromyos - mula on of the pa ent’s skin areas in superciliary arches region is done by single unipolar impulse of electric current, within ssue structure safe range. The authors determined experimentally on laboratory animals that the parameters of single short unipolar impulse of electric current must be within voltage amplitude range of less than 300 V within 0.2 sec dura on. It was also revealed experimentally that the most appropriate for electromyos mula on of the target skin areas is an impulse of electric current passing through the discharging condenser. Condensers are used to accumulate electric energy to be applied further, e.g., for electric devices supply (Kabardin, 1988). Taking into account the above men oned, the device supplied with capacitor is used, which is charged up to a given voltage amplitude (less 300 V) and subsequently discharged as an impulse of electric current through a specifi c TP on the pa ent’s body. At the same me, a convincing emo onally-rich impera ve verbal sets for intolerance or aversion to the psychoac ve substance, for removal of craving to the psychoac ve substance, and for posi ve percep on of the world in a sobriety as a way of life, are formulated in the pa ent, that enhances the eff ect of rapid hypno za on and improves implementa on of post-hypno c sugges on. For those tested pa ents who did not show inclina on to enter hypno c state, it is recommended to fi nish this stage by irrita on of olfactory or taste receptors with (inhaling or rinsing) solu ons of some medica ons (chlorethyl was mostly used previously, but now metronidazole, protargol, decoc on of bi er, astringent herbs, etc., are preferred). If the pa ent develops vegeta ve manifesta ons, these are treated by a seda ve mixture or by another approved method prescribed by appropriate instruc ons (for example, using decoc on of herbs in a propor on: peppermint (leaves) – 3 parts; quinquelobate motherwort (herb) – 2 parts, valerian medicinal (root) – 2 parts, wormwood (herb) – 3 parts). For example, the bi er taste of wormwood can strengthen the nega ve condi o- ned refl ex to alcohol, associate it with taste of bi erness, and seda ve herbs – to stabilize vegeta ve func ons. Salva on causes spasm that enhances emo onal stress. Then mechanical irrita on (pressing) is carried out in middle upper superciliary areas up to the manifested pain reac on. At the same me, the following acu- puncture or acupressure points are irritated to cause some unpleasant an -craving sensa ons: three heater 79

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) meridian of one or several points TR-16, 18, 22, 23 are selec vely s mulated, that can cause occipital muscular tension, nnitus, slight headache, mild dizziness; posterior mid-meridian points VG-18, 22, which can increase drowsiness and dizziness; gall bladder meridian points VB-7, 14, 21, 24; stomach meridian points E-2, 7, 11, 12; small intes ne meridian point IG-17, and liver meridian points F-13, 14. Before describing specifi c treatment examples with the proposed device, the exact loca on of n. occi- pitalis should be indicated precisely. N. occipitalis is a large occipital nerve which exit points are located under occipital bone, 3 cm above the posterior margin of hair growth, in outer edge of trapezoidal muscle fossa, where the deepening between the a achment point of trapezoidal muscle and the a achment point of sternocleido- mastoid muscle is palpated (Luvsan, 1988). It is advisable to palpate posi on of the la er precisely in pretreatment me, thus the doctor providing coding procedure, which includes eff ects on Bali and occipitalis points, would be ready to realize prac cally instantaneous occipital impact a er infl uencing Bali points. Depending on the disease manifesta on degree, abs nent syndrome presence/absence, pa ent’s perso- nality type, the treatment en re course may range from one to four sessions of therapy. Stage 4. A er comple ng the encoding procedure, the pa ent’s rela ves are invited to the consul ng room, and, in their presence and with their help, individual recommenda ons are developed and the follow-up preven ve schedule is approved. This is the consolida ng stage. Stage 5. The program provides for periodic mee ngs between the doctor, psychologist and the pa ent, his/her environment for secondary an -relapse preven on. A 0.5-2.5 hour long group psychotherapy session is conducted, which includes both ra onal psychotherapeu c techniques and ac ve psychotherapy (autogenous training passing to autohypnosis-rest) against the melotherapy (music therapy) background. The pa ent and his/her environment are off ered a rehabilita on program that can improve the eff ec veness of an -relapse preven on in the addicted pa ents. Within this program, according to the fi xed schedule, psychological and physiotherapeu c sessions are carried out to ex nguish pathological craving to psychoac ve substance that could possibly aggravate in remission, and the pa ent’s new behavior stereotypes and adapta on are corrected through socio-psychological training. It has also been found that those dependent on psychoac ve substances pa ents may develop hunger- and thirst-associated aggrava on of craving to the substance, therefore, addi onal recommenda ons are made to prevent these risk situa ons. For example, in case of alcohol addic on, the pa ent is persuaded to have a non-alcoholic beverage, a sandwich, or at least something like an apple, if he/she needs. This is especially im- portant at fi rst 3-4 months. It is recommended exclude completely intake of products containing micro-doses of alcohol, such as kvass, confec onery products with alcoholic solu ons (sweetened candies, sponge cakes), lemonade, kefi r, vinegar, tea fungus, alcohol-based medicines, etc. Example 1. Applica on of the proposed device used to enhance the forming stable aversion eff ect in a 35 year-old pa ent G., during psycho-physiological correc on of his body from alcohol dependence consisted of all the above men oned fi ve stages, but the third stage included transcutaneous electromyos mula on of refl exogenic area in superciliary region by a single short monopolar pulse electric current with 250 V voltage amplitude within 0.15 sec. Example 2. Applica on of the proposed device used to enhance the forming stable aversion eff ect in 42 year-old pa ent J., during psycho-physiological correc on of his body from recurrence of alcohol dependence included all of the above fi ve stages, but the third stage included transcutaneous electromyos mula on of refl exogenic area in superciliary region by a single short monopolar pulse electric current with 200 V voltage amplitude within 0.20 sec. Thus, a device was proposed [8] in Ukraine at level of Declara ve Patent for u lity model No 14047, which is the unit for improvement of the eff ect emerging from stable aversion formed in psychophysiological correc on of pathological addic on to psychoac ve substances or other forms of dependence of human body which is dis nguished by accumula ng condenser, supplied by input electrodes, intended to charge the conden- ser from DC power supply source, output electrodes, intended for transcutaneous electromyos mula on, and commuta ng device, intended for connec on of the accumula ng condenser to DC power supply source, set between one of input electrode and accumula ng condenser, and the bu on for single treatment procedure of transcutaneous electromyos mula on by the med short single impulse of electric current, which is set bet- ween one of output electrodes and accumula ng condenser. Innova ve nature of the device is that it diff ers from analogues and prototype by an adjustable transdu- cer of DC safe voltage circuit which is installed between input electrodes, and outputs connected to the accu- mula ng condenser. 80

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) ISSN 2474-9397 The proposed u lity model is referred to medicine, in par cular, to a device design for treatment of pathological dependence of human body on psychoac ve substances and other clinical forms of addic on, de- velopment of stable, prolonged aversion to the object of dependence, which increases effi ciency and reduces terms of treatment by crea ng necessary condi ons a er provided psychotherapeu c ac on of a single diff e- ren ally mediated procedure of bilateral transcutaneous electromyos mula on and a single short pulse of elec- tric current on a refl ex area on the pa ent’s body. The device expands possibili es of electropuncture therapy in addictology and increases eff ec veness of treatment. References: Burmaka, N.P. (2003). Statevoroliovi chynnyky formuvannia alkoholnoyi adyktyvnoyi povedinky [Sex-role factors in the forma on of alcohol addic ve behavior]. Visnyk Kharkivskoho derzhavnoho pedahohichnoho univer- sytetu im. H.S. Skovorody. Psykholohiya, 10, 10-14. Havaa, Luvsan. (1988). Tradytsiyni i suchasni aspekty skhidnoyi refl eksoterapiyi [Tradi onal and modern aspects of Eastern refl exology]. Moscow: Nauka. Kabardin, O.F. (1988). Fizika. Spravochnyye materialy [Physics. Reference materials]. Moscow: Prosveshcheniye. Narkolohiia: Natsionalnyi pidruchnyk z hryfom MON ta MOZ, (2014) [Narcology: Na onal Manual under Ministry of Educa on and Science and Ministry of Health approval]. I.K. Sosin, Yu.F. Chuev (Eds.). Kharkiv: Colegium. Portnov, F.G. (1987). Elektropunkturnaya refl eksoterapiya [Electro-puncture refl exotherapy]. Riga: Znanie. Ponomarenko, G.N., Turkovskiy, I.I. (2003). Biofi zicheskiye osnovy fi zioterapii [Biophysical basis of physiothera- py]. SPb.: VmsdA. Problema alkogolya i drugikh narko kov v period sotsial’no-ekonomicheskikh preobrazovaniy. [The problem of alcohol and other drugs in the period of socio-economic transforma on]. Tezisy, MNAT, YOGT, Yevropeyskoye regional’noye byuro Vsemirnoy organizatsii okhrany zdorov’ya. Ukraina, Kiyev, 11-15 oktyabrya 1993. Sosin, I.K., Burmaka, N.P., Pysanko, O.I. (2006). Prylad dlya pidvyshchennya efektu vyroblennya stiykoyi aversiyi pid chas psykhofi ziolohichnoyi korektsiyi patolohichnoyi zalezhnos orhanizmu lyudyny vid psyhoaktyvnyh rechovyn abo inshykh form zalezhnos . Deklaratsiynyy patent na korysnu model [A device for increasing the eff ect of producing a stable averifi ca on during psychophysiological correc on of pathological addic on of the human body from psychoac ve substances or other forms of addic on. De- clara ve patent for u lity model]. (11) №14047 (19) (UA); (51) MPK (2006) A61M 21/00; (21) u 2006 01747; (22) 20.02.2006. (24) 17.04.2006; (46) 17.04.2006. Published in bulle n № 4. Tereshchuk, P.M., Dombrugov, P.M., Bosyy, N.D. et al. (1965). Spravochnik radiolyubitelya [Radio Amateur’s Guide]. Kyiv: Tekhníka. 81

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) УДК 615.036.8:615.814.1-159.9.072.43 АКУПУНКТУРНІ МОДУЛІ В СУЧАСНІЙ ІНТЕГРОВАНІЙ АНТИКРЕВІНГОВІЙ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІЙ КОРЕКЦІЇ СТАНІВ АДДИКЦІЇ ВІД ПСИХОАКТИВНИХ РЕЧОВИН Сосін І.К. Бурмака Н.П. д.м.н., професор к.псих.н., професор Заслужений винахідник України, Дійсний член Європейської Академії Природничих Академік УАН Наук (Шотландія, Великобританія) Харківська медична академія [email protected] післядипломної освіти, Україна Писанко О.І. [email protected] кандидат фізико-математичних наук, Україна Обґрунтовано диференційоване застосування інтегрованого антикревінгового підходу до аверзивної терапії при адикції до психоактивних речовин. Застосовані відомі класичні та інноваційні підходи, критерії і модулі акупунк- тури та електропунктури в аспекті парадигми етапності психофізіологічної корекції. Пропонована корисна модель належить до конструкції приладу для лікування патологічної залежності організму людини від психоактивних речовин, шляхом створення умов для виконання разової диференційно-опосередкованої процедури білатеральної трансдермаль- ної фізіологічної інтенсивності електроміостимуляції рефлексогенних зон пацієнта. Ключові слова: адикція, психоактивні речовини, інтеграційна антикревінгова терапія, критерії етапності, акупунктурні і електропунктурні модулі, психофізіологічна корекція, прилад. Diff eren al use of integrated an -craving approach to aversion therapy in addic on to psychoac ve substances was grounded. The known classical and innova on approaches, criteria and modules of acupuncture and electropuncture were used in aspect of stage paradigm of psychophysiological correc on. The proposed u lity model is referred to the construc on of device for treatment of pathological dependence of human body on psychoac ve substances, by means of the developed condi ons which allow to realize single diff eren ally mediated procedure of bilateral transdermal electromyos mula on of physiological intensity over refl exogenic area of the pa ent. Key words: addic on, psychoac ve substances, integrated an -craving therapy, staging criteria, acupuncture and elec- tropuncture modules, psychophysiological correc on, device. В Україні, як і у багатьох інших країнах, хімічні залежності віднесені до числа найбільш драматичних соціальних і медичних проблем. Особливу тривогу викликає зростання числа залежних від психоактивних речовин осіб, у тому числі жінок та неповнолітніх, урізноманітнення форм залежностей, атиповий харак- тер перебігу та поліморфність їх формування [6, 4]. Сьогодні наука має в своєму арсеналі чисельні методи надання допомоги пацієнтам наркологіч- ного профілю, в основному пов’язаних із застосуванням фармакологічних препаратів. Проте при лікуванні станів адикції часто спостерігається побічна дія препаратів: це перш за все астенічні та алергічні реакції, ураження печінки тощо. Непоодинокі випадки, коли після курсової фармакотерапії наявна залежність трансформується в іншу: наркотична – в алкогольну, алкогольна – в медикаментозну залежність або в кофеїнову тощо. У зв’язку з цим, пошук нових підходів у вирішенні проблем ефективного лікування залежностей у наркологічних хворих є актуальним. Найбільш перспективним сьогодні терапевтичним підходом є засто- сування комплексних методів, які передбачають синергетичне застосування медикаментозних та неме- дикаментозних патогенетичних терапевтичних інтервенцій. Серед останніх особливе значення віддається психотерапевтичному впливу, де використовуються гіпнотерапія, емоційно-стресова терапія, методики опосередкованої, когнітивної та поведінкової психотерапії [1]. Авторами під час проведення патентних досліджень для підготовки пропонованої заявки не вияв- лені прилади, які використовують для підвищення ефекту вироблення стійкої аверсії під час психофізіо- логічної корекції патологічної залежності організму людини від психоактивних речовин або інших форм залежності. 82

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) ISSN 2474-9397 В основу пропонованої корисної моделі поставлено задачу створення приладу для підвищення ефекту вироблення стійкої аверсії під час психофі-зіологічної корекції патологічної залежності організму людини від психоактивних речовин або інших форм залежності шляхом створення умов для черезшкірної патогенетично опосередкованої диференційованої рефлекторної трансцеребральної електроміостимуля- ції певних ділянок шкіри пацієнта коротким однополярним імпульсом електричного струму фізіологічної інтенсивності. Пропонований прилад для підвищення ефекту вироблення стійкої аверсії під час психофізіологіч- ної корекції патологічної залежності організму людини від психоактивних речовин або інших форм за- лежності містить накопичувальний конденсатор, забезпечений вхідними електродами, призначеними для заряджування конденсатора від джерела живлення постійного струму, вихідними електродами, при- значеними для черезшкірної електроміостимуляції, а також комутуючим пристроєм, призначеним для підключення накопичувального конденсатора до джерела живлення постійного струму, встановленим між одним з вхідних електродів та накопичувальним конденсатором, та кнопкою, призначеною для здійс- нення одноразової лікувальної процедури черезшкірної електроміостимуляції коротким одиночним ім- пульсом електричного струму у заданий момент часу та встановленою між одним з вихідних електродів та накопичувальним конденсатором. Особливістю пропонованого приладу є і те, що він забезпечений схемою регульованого перетво- рювача напруги постійного безпечного струму, яка встановлена між вхідними електродами, а її виходи підключені до накопичувального конденсатора. Електроміостимуляція – це застосування електричного струму, в основному з метою виникнення або посилення діяльності рушійних нервів та м’язів (рідше відносно внутрішніх органів). Форма та па- раметри струму, а також позиція електродів під час виконання процедури електроміостимуляції визна- чаються індивідуально, в залежності від тяжкості стану залежності від психоактивної речовини. Краща переносимість та адекватність зафіксована при застосуванні імпульсів струму експоненціальної форми. У теперишній час виконують комплексну процедуру, під час якої людині (пацієнту) надається інформація про стан того чи іншого фізіологічного процесу з метою навчання «свідомого» керування цим процесом. У якості управляючого інформаційного сигналу у цій процедурі виступає одиночний короткий імпульс елек- тричного струму експоненціальної форми. Параметри такого лікуючого імпульсу повинні бути такими, що не викликають порушення структури тканин, органів та систем людини [5]. Для реалізації приладу та можливості його легкого відтворювання та широкого впровадження як в стаціонарній, так і в амбулаторній наркологіч-ній практиці, використаний оригінальний фізіотерапевтич- ний прилад для рефлекторної черезшкірної електроміостимуляції (ЧЕМС). Згаданий прилад у спрощено- му варіанті являє собою послідовний електричний ланцюг, що складається з напівпровідникового діоду та ємності, яка у вихідному стані заряджається від джерела живлення електричного струму, а в робочому призначена для розрядження на точки акупунктури або рефлексогенні зони пацієнта. Прилад містить джерело живленн, яке через комутуючий пристрій підключене до входу схеми регульованого перетворювача напруги постійного струму (PC). Вихід схеми підключений до накопичу- вального конденсатора. Вихід накопичувального конденсатора забезпечений вихідними електродами, призначеними для черезшкірної електроміостимуляції, а також кнопкою, призначеною для здійснення черезшкірної електроміостимуляції у заданий момент часу. У якості джерела живлення можуть бути ви- користані два послідовно включені алкалинові елементи живлення постійного струму типу LR6 (АА) 1,5V. У якості схеми регульованого перетворювача напруги постійного струму використаний високочастотний перетворювач напруги, яку треба перетворити, побудований на основі транзисторного генератора з тран- сформаторним зв’язком. У якості регулюючої схеми може бути використана схема, описана у літературі [8]. У якості накопи- чувального конденсатора може бути використаний конденсатор ємністю 1 мкФ, розрахований на елек- тричну напругу 350 В. Прилад працює так. Включають комутуючий пристрій 2, при цьому струм від джерела живлення по- стійного струму 1 (Е=3В) надходить до схеми 3 регульованого перетворювача напруги постійного струму (PC). На виході схеми 3 утворюється напруга з амплітудою 300В, до якої заряджається накопичувальний конденсатор, підключений до виходу схеми. Час заряду Тзар накопичувального конденсатора визначають за формулою Тзар=RвнC, де Rвн – внутрішній опір схеми, С – ємність накопичувального конденсатора. У опи- саному приладі Тзар складає менше 2 секунди. Після зарядки накопичувального конденсатору 4 до зада- ної напруги прилад є підготовленим до роботи. Для проведення лікарської процедури вихідні електроди 5 83

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) встановлюють на визначені рефлексогенні зони і натискають кнопку 6 («пуск»). При цьому ємність накопи- чувального конденсатора розряджається через вихідні електроди і шкіряний опір між ними. Час розряджу- вання не перевищує 0,2 секунди. Таким чином здійснюють черезшкірну електроміостимуляцію одиночним коротким однополярним експоненціальним за формою імпульсом електричного струму. Використання пропонованого приладу здійснюють під час лікування патологічної залежності орга- нізму людини від психоактивних речовин та інших клінічних форм залежності, створення стійкої, пролон- гованої аверсії до об’єкту залежності. Процес лікування включає п’ять етапів, що відрізняються способами впливу, тривалістю та направленістю дії: 1) Патент РФ на изобретение №2047300, МПК 7 А61М21/00, дата публикации 10.11.1995. 2) Патент РФ на изобретение №2056117, МПК 7 А61М21/00, дата публикации 20.11.1995. 3) Деклараційний патент України на винахід 45926А, МПК 7 А61М21/00. Опубл. 15.04.2002р. Бю- летень №4. 4) Деклараційний патент України на винахід 46685А, МПК 7 А61М21/00. Опубл. 15.05.2002, Бюле- тень №5. Етап 1. Долікарський скринінг пацієнта та/або його мікросоціального оточення в процесі індивіду- альної роботи. Обстеження, діагностика та визначення стадії залежності здійснюється лікарем. Він також визна- чає дату безпосередньо стрижньової процедури лікування. Ця процедура може бути віддалена у часі не більше місяця. У разі порушення хворим умов тверезості або якщо первинне звернення перевищує цей проміжок, долікарняний скринінг необхідно повторити. Етап 2. На другому етапі передбачена групова раціональна психотерапія з пацієнтом та його ото- ченням. Мета цього етапу – формування і зміцнення мотивації відмови від психоактивних речовин і необ- хідності лікування. При цьому на конкретних прикладах пацієнту допомагають переконатися у можливо- сті досягнення позитивних результатів у процесі терапії. Етап 3. Третій етап передбачає тільки індивідуальний терапевтичний вплив на пацієнта і є безпосе- редньо процедурою кодування. Спочатку лікар повинен сконцентрувати увагу хворого на існуючій проблемі та досягненні мети в лікуванні, для чого пацієнту допомагають створити формулу самоусвідомлення, яка віддзеркалює пси- хологічне поєднання особистісних характеристик із прийнятим рішенням. Це досягається за допомогою запитань, які ставляться цілеспрямовано, у певному темпі, відносяться до питань, які визначають орієн- тацію особистості у собі, часі та просторі і стосуються дати, імені, віку, місця перебування, причини пере- бування у лікувальному закладі тощо, назви патології та її наслідків, від якої пацієнт хоче позбутися, та терміну кодування. Відповіді на ці алгоритмічні запитання створюють додатковий фон щодо ініціювання мотивації лікування. Після досягнення цього стану визначають схильність хворого до гіпнабельності за допомогою типо- вих тестів (спеціально викликаний у пацієнта гіпноїдний фазовий стан полегшує проведення подальшого навіювання). Потім, попередньо обполоснувши порожнину рота хворого 1,0%-ним розчином апоморфі- ну гідрохлориду протягом 3-5 секунд (1 мл на 30 мл води), вибірково впливають на одну або декілька біологічно активних точок (точки меридіана трьох обігрівачів TR-18, 22, 23, точки заднього серединного меридіана VG-18, 22, точки меридіана жовчного міхура VB-7, 14, 21, 24, точки меридіана шлунку Е-2, 7, 11, 12, точку меридіана тонкої кишки IG-17 і точки меридіана печінки F-13, 14) за допомогою прийомів рефлексотерапії, безконтактного та контактного масажу, КВЧ- та МРТ-терапії. Після цього здійснюють че- резшкірну електроміостимуляцію ділянок, шкіри пацієнта в області надбрівних дуг одиночним коротким однополярним імпульсом електричного струму, параметри якого не приводять до порушення структури тканин. Авторами експериментально на лабораторних тваринах визначено, що параметри одиночного короткого однополярного імпульса електричного струму не повинні мати амплітудного значення напруги більшого за 300В і тривалістю більше 0,2 с. Також експериментально виявлено, що форма імпульсу елек- тричного струму, який проходить через провідник під час розряду конденсатора є найбільш прийнятною для електроміостимуляції заданих ділянок шкіри пацієнта. Конденсатори використовують для накопичен- ня електричної енергії та її наступного застосування, наприклад, для живлення електричних пристроїв [3]. Зважаючи на сказане, під час використання пропонованого способу застосовують пристрій, ос- новним елементом якого є конденсатор, який заряджають до заданого амплітудного значення напруги – не більшого за 300В – і наступного його розрядження у вигляді імпульсу електричного струму через певну точку пунктури (ТП) на тілі пацієнта. 84

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) ISSN 2474-9397 Одночасно формулюють у пацієнта в переконливому емоційно-насиченому імперативному подан- ні вербальні установки на байдужість, чи нестерпність або відразу до психоактивної речовини, зняття по- тягу до психоактивної речовини та позитивне світосприйняття за умови тверезого способу життя, чим під- силюють ефект швидкої гіпнотизації і поліпшують реалізацію постгіпнотичного навіювання. Для пацієнтів, які не виявили в тестах схильність до легкого входження в гіпнотичний стан, рекомендується закінчувати цей етап процедури подразненням нюхових або смакових рецепторів шляхом застосування (вдихання або полоскання) розчинів ряду препаратів (раніше здебільшого користувалися хлоретилом, тепер – ме- тронідазолом, протарголом, відваром гірких, в’яжучих трав тощо). Якщо у хворого спостерігаються вегетативні прояви, їх знімають за допомогою заспокійливої мік- стури або в інший передбачений відповідними інструкціями спосіб (наприклад, за допомогою відвару трав у співвідношенні; м’ята перцева (листя) – 3 частини, собача кропива п’ятилопатева (трава) – 2 части- ни, валеріана лікарська (корінь) – 2 частини, полин гіркий (трава) – 3 частини). Наприклад, гіркий присмак полину дозволяє додатково підкріпити негативний умовний рефлекс на алкоголь, пов’язати його з вини- клим смаком гіркоти, а заспокійливі трави – стабілізувати вегетативні функції. Слиновиділення викликає спазм, що підсилює емоційну напруженість. Потім здійснюють механіч- не подразнення (натискування) в області середньої верхньої частини надбрівних дуг до проявленої бо- льової реакції. Одночасно за допомогою акупунктури чи акупресури вибірково збуджують одну чи кілька точок меридіана трьох обігрівачів TR-16, 18, 22, 23, що може викликати напругу м’язів потилиці, шум у вухах, легкий головний біль, легке запаморочення; точки заднього середнього меридіана VG-18, 22, що може підсилювати сонливість і запаморочення, точки меридіана жовчного міхура VB-7, 14, 21, 24; точки меридіана шлунку Е-2, 7, 11, 12; точку меридіана тонкої кишки IG-17 і точки меридіана печінки F-13, 14; подразнення яких дозволяє викликати додатково деякі неприємні антикревінгові відчуття. Перш ніж описати конкретні приклади лікування з застосуванням пропонованого приладу, необ- хідно вказати точне місцезнаходження «окципіталіса» (n. occipitalis). Окципіталіс – це великий потилич- ний нерв, точки виходу якого знаходяться під потиличною кістою, вище задньої межі росту волосся на 3см, у ямці біля зовнішнього краю трапецієподібного м’яза, де пальпується поглиблення між місцем при- кріплення трапецієподібного м’яза і місцем прикріплення грудинно-ключично-сосцевидного м’яза [2]. Доцільно, щоб лікар, який виконує процедуру кодування, що включає вплив на точки Балі й окципі- таліс, заздалегідь точно визначив шляхом пальпації положення останнього для того, щоб після впливу на точки Балі він практично миттєво впливав на окципіталіс. В залежності від ступеня проявленості захворювання, наявності чи відсутності абстинентного синдрому, а також типу особистості пацієнта весь курс лікування може вміщати від одного до чотирьох сеансів терапії. Етап 4. Після завершення процедури кодування в кабінет запрошуються родичі пацієнта, і в їхній присутності та за їхньою участю розробляються рекомендації індивідуального характеру і узгоджується графік профілактичних оглядів. Цей етап є закріплюючим. Етап 5. Програма передбачає періодичні зустрічі лікаря та психолога з пацієнтом та його оточенням з метою вторинної протирецидивної профілактики. Протягом 0,5-2,5 годин проводять сеанс групової пси- хотерапії, яка включає в себе як раціональні психотерапевтичні прийоми, так і прийоми активної психоте- рапії (навчання аутогенному тренуванню з переходом в аутогіпноз-відпочинок) на тлі мелотерапії. Пацієнту та його оточенню пропонується програма реабілітації, яка дозволяє підвищити ефектив- ність профілактики рецидивів у залежних хворих. Для цього за певним графіком проводять сеанси психо- та фізіотерапії, у рамках яких здійснюють дезактуалізацію патологічного потягу до психоактивної речови- ни, що міг загострюватися в ремісії, коректують формування нових стереотипів поведінки та адаптацію пацієнта за допомогою соціально-психологічного тренінгу. Також установлено, що у залежних від психоактивних речовин хворих потяг до речовини, що ваби- ла, загострюється при відчутті голоду та спраги, тому для попередження ситуації ризику надають додатко- ві рекомендації. Наприклад, у випадку алкогольної залежності переконують пацієнта в разі необхідності мати при собі безалкогольний напій, бутерброд, а чи хоч би щось на зразок яблука. Це особливо важливо в перші 3-4 місяці. Рекомендується цілком виключити із вживання продукти, що містять мікродози алко- голю – це квас, кондитерські вироби з включенням спиртових розчинів (заспиртовані цукерки, бісквіти), лимонад, кефір, оцет, «чайний гриб», ліки на спиртовій основі тощо. Приклад 1 Використання пропонованого приладу для підвищення ефекту вироблення стійкої аверсії у хво- рого Г. 35 років під час психофізіологічної корекції його організму від алкогольної залежності включав всі 85

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) перераховані вище п’ять етапів, але на третьому етапі виконували черезшкірну електроміостимуляцію рефлексогенної зони у надбрівній ділянці одиночним коротким однополярним імпульсом електричного струму з амплітудою на-пруги 250В і тривалістю 0,15с. Приклад 2 Використання пропонованого приладу для підвищення ефекту вироблення стійкої аверсії у хво- рого Ж. 42 років під час психофізіологічної корекції його організму від рецидивів алкогольної залежно- сті включав всі перераховані вище п’ять етапів, але на третьому етапі виконували черезшкірну електро- міостимуляцію рефлексогенної зони у надбрівній ділянці одиночним коротким однополярним імпульсом електричного струму з амплітудою напруги 200В і тривалістю 0,20 с. Таким чином, в УкраЇні запропонований [7] на рівні Деклараційного патенту на корисну модель (№14047) прилад для підвищення ефекту вироблення стійкої антикревінгової аверсії під час психофізіо- логічної корекції патологічної залежності організму людини від психоактивних речовин або інших форм залежності, який відрізняється тим, що включає накопичувальний конденсатор, який містить вхідні елек- троди, призначені для заряджування конденсатора від джерела живлення постійного струму, вихідні електроди, призначені для черезшкірної електроміостимуляції, а також комутаційний пристрій, призна- чений для підключення накопичувального конденсатора до джерела живлення постійного струму та вста- новлений між одним з вхідних електродів та накопичувальним конденсатором, та кнопку, призначену для здійснення одноразової лікувальної процедури черезшкірної електроміостимуляції коротким одиночним імпульсом електричного струму у заданий момент часу та встановлену між одним з вихідних електродів та накопичувальним конденсатором. Інноваційна суть приладу в тому, що він відрізняється від аналогів і прототипу тим, що містить схе- му регульованого перетворювача напруги постійного струму, яка встановлена між вхідними електрода- ми, а її виходи підключені до накопичувального конденсатора. Пропонована корисна модель відноситься до медицини, зокрема, до конструкції приладу для лі- кування патологічної залежності організму людини від психоактивних речовин та інших клінічних форм залежності, створення стійкої, пролонгованої аверсії до об’єкту залежності, який підвищує ефективність та скорочує терміни лікування, шляхом створення «умов для виконання після попередньої психотерапе- втичної дії разової диференційно-опосередкованої процедури білатеральної черезшкірної електроміости- муляції одиночним коротким імпульсом електричного струму на рефлексогенну зону на тілі пацієнта». Прилад розширює можливості електропунктурної терапії в наркології та підвищує ефективність лікування. Список використаної літератури: 1. Бурмака Н.П. Статеворольові чинники формування алкогольної адик тивної поведінки // Вісник Харків- ського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Психологія. Вип. 10 – Харків: ХДПУ, 2003. – С. 10-14. 2. Гаваа Лувсан. Традиционные и современные аспекты восточной рефлексотерапии. – Москва: Наука, 1988. 3. Кабардин О.Ф. Физика. Справочные материалы. – M.: Просвещение, 1988. 4. Наркологія: Нац. підручник / За ред. І.К. Сосіна, Ю.Ф. Чуєва. – Харків: Колегіум, 2014. – 1500 с. 5. Портнов Ф.Г. Электропунктурная рефлексотерапия. – Рига: Знание, 1987. – 352с. та Пономаренко Г.Н., Турковский И.И. Биофизические основы физиотерапии. – СПб.: ВмсдА, 2003. – 152 с. 6. Проблема алкоголя и других наркотиков в период социально-экономических преобразований // Те- зисы, МНАТ, IOGT, Европейское региональное бюро Всемирной организации охраны здоровья. Украи- на, Киев, 11-15 октября 1993 г. 7. Сосін І.К., Бурмака Н.П., Писанко О.І. Прилад для підвищення ефекту вироблення стійкої аверсії під час психофізіологічної корекції патологічної залежності організму людини від психоактивних речовин або інших форм залежності. Деклараційний патент на корисну модель. (11) №14047 (19) (UA); (51) МПК (2006) А61М 21/00; (21) u 2006 01747; (22) 20.02.2006. (24) 17.04.2006; (46) 17.04.2006. Опубл. Бюл.№ 4. 8. Терещук P.M., Домбругов P.M., Босый Н.Д. и др. Справочник радиолюбителя. – К.: Техніка, 1965. – 1160 с. 86

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) ISSN 2474-9397 UDC 615.281+578.828.6 IN VITRO STUDY OF ANTI-HIV ACTIVITY OF PROTEFLAZID HERBAL COMPOSITION Zavelevich M. Liulchuk M. Trokhymchuk T. R.E. Kavetsky Ins tute L.V. Gromashevsky JSC of Experimental Ins tute of “Diaproph-Med” Pathology, Oncology Epidemiology and Kyiv, and Radiobiology, Infec ous Diseases, Ukraine Na onal Academy Na onal Academy of Sciences, of Medical Sciences, Kyiv, Ukraine Kyiv, Ukraine [email protected] [email protected] [email protected] Starosyla D. Rybalko S. Rudenko A. L.V. Gromashevsky L.V. Gromashevsky Ins tute of Ins tute of Ins tute of Urology, Epidemiology and Epidemiology and Na onal Infec ous Diseases, Infec ous Diseases, Academy of Na onal Academy Na onal Academy Medical Sciences, of Medical Sciences, of Medical Sciences, Kyiv, Kyiv, Ukraine Kyiv, Ukraine Ukraine [email protected] [email protected] [email protected] Flavonoids of various groups have been demonstrated to possess an viral ac vi es, in par cular in vitro an -HIV ac vity. In present study, we assessed specifi c an -HIV ac vity of the extract from wild gramineous plants Deschampsia caespitosa L. and Calamagros s epigeios L. (reed grass) growing in Ukraine (Protefl azid herbal composi on). An -HIV ac vity of the extract was es- mated by the reduc on of the HIV infec vity in MT-4 cells. Protefl azid composi on possessed signifi cant an -HIV ac vity in vitro displaying about 1.5 lgID50 reduc on in viral infec ous ter at a concentra on of 0.15 μg/ml. The an viral eff ects were achieved with low general toxicity providing for high values of selec vity index exceeding 40. Key words: Human immunodefi ciency virus (HIV), fl avonoid-containing extract from gramineous plants, infec ous ter, selec vity index. Відомо, що флавоноїди різних класів виявляють противірусну активність, зокрема активність проти ВІЛ in vitro. В оботі визначено специфічну активність проти ВІЛ екстракту дикоростучих злаків Deschampsia caespitosa L. (щучки дернистої) and Calamagros s epigeios L. (війника наземного), що є доступними на території України (рослинна композиція «Протефлазид»). Активність проти ВІЛ визначали за зниженням інфекційного титру вірусу в клітинах МТ-4. Протефлазид характеризується суттєвою активністю проти ВІЛ, знижуючи титр вірусу в досліджуваній системі приблизно на 1,5 lgID50 в концентрації 0,15 μg/ml. Цей противірусний ефект досягається при низькій токсичності для клітин, що дозволяє одержати індекс селективності в даній системі на рівні, щонайменше, 40. Ключові слова: Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), флавоноїд-вмісний екстракт із злакових рослин, інфекційний титр, індекс селективності. Introduc on HIV infec on is a worldwide problem of immediate concern. The growing incidence of HIV infec on calls for the eff ec ve an retroviral drugs. The serious problem is the therapy of HIV-infected persons without AIDS symptoms who are at the con nuous risk of the development of the disease. Currently, the drugs of the following three classes are used for the treatment of HIV-infected pa ents: nucleoside inhibitors of reverse transcriptase, non-nucleoside inhibitors of reverse transcriptase, and HIV protease inhibitors (de Clercq, 2009). Nevertheless, up to the present, the an -HIV chemotherapeu cs are rather toxic and do not possess the an - cipated effi cacy and specifi city. Recently, a lot of research on the use of herbal compounds as the an viral substances has been at- tempted (Newman, Cragg, 2012; Kurapa , Atluri, Samikkannu, Garcia, Nair, 2015). Among the classes of such substances, fl avonoids seem to be the most promising ones (Nijveldt, van Nood, van Hoorn, Boelens, van 87

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) Norren, van Leeuwen, 2001). Flavonoids are the natural substances presen ng in most plants being the usual components of human food. All fl avonoids have the same basic chemical structure, a three-ringed molecule with hydroxyl (OH) groups a ached with a mul tude of substitutions giving rise to many types of fl avonoids. This class of substances has been known as those possessing an bacterial and an oxidant proper es (Orhan, Ozcelik, Ozgen, Ergun, 2010). Recently, several fl avonoid substances have been demonstrated to possess an - viral ac vi es associated with inhibi on of the specifi c proteins involved in viral replica on (Yazawa, Kurokawa, Obuchi, Li, Yamada, Sadanari, Matsubara, Watanabe, Koketsu, Tuchida, Murayama, 2011; Yamada, Suda, Sada- nari, Matsubara, Tuchida, Murayama, 2016). One may expect the fl avonoids being a basis for the novel an viral drugs, in par cularly those with an -HIV ac vity (Saravanan, Thirumalai, Asharani, 2016). A broad spectrum of diff erent classes of fl avonoids has been assayed for an -HIV ac vity (Mahmood, Pizza, Aquino, De Tommasi, Piacente, Colman, Burke, Hay, 1993). Ukrainian research-and-produc on company Ecopharm has developed the composi on named as Protefl azid containing a sum of fl avonoid glycosides and fl avonoids as aglycons extracted from wild gramineous plants Deschampsia caespitosa L. (tussock grass) and Calamagros s epigeios L. (reed grass) grown in Ukraine. Based on the data of an -HIV ac vity of fl avonoids pre- sented by several research teams, we have also a empted to analyze whether Protefl azid composi on is also eff ec ve as poten al HIV-inhibi ng substance. The eff ects of Protefl azid on HIV replica on has been assessed using the model of produc ve infec on in transplantable cell line of T-cell acute human leukemia MT-4. The aim of the study was to assess specifi c an -HIV ac vity of Protefl azid and to evaluate the effi ciency of the novel domes c 4th genera on test system DIA-HIV-Ag/Ab designed by Diaproph Med Company (Ukraine) for the detec on of p24 HIV an gen. Materials and methods The stock of the reference strain HIV-1 was obtained from the Depository of Viruses of D.I. Ivanovskii RF Ins tute of Virology (Moscow, Russia). The virus was maintained in chronically infected virus-producing МТ4/ВІІІ culture of lymphoblastoid cells. The virus produced by МТ4/ВІІІ cells was iden fi ed as HIV-1 in reac on of neu- traliza on. Indirect immunofl uorescence with an -p24 monoclonal an body confi rmed that prac cally all cells in culture were infected. The virus-containing culture fl uid was stored at the temperature of –70 °C. The number of HIV RNA copies as the ini al characteris cs of HIV in our experimental se ng was deter- mined with the aid of RealTimeHIV-1 system (Abbo Laboratories, USA) by RT-PCR. MT-4 cell line originated from human T-cell acute leukemia was obtained from the Cell Depository of the Ins tute of Experimental Pathology, Oncology and Radiobiology of the NAS of Ukraine. The cells were cultured in suspension by conven onal techniques in RPMI 1640 medium with 10 % of fetal calf serum (Sigma, USA) supplemented with gentamicin (40 μg/ml). The culture was passaged once in 3-4 days by dilu on with fresh 5 medium at an ini al cell density of 2.5x10 cells/ml. Protefl azid samples provided by Ecopharm Co. represent the ethanol extract of Deschampsia caespito- sa L. (tussock grass) and Calamagros s epigeios L. (reed grass). The extract contained 0.64 mg/ml of fl avonoids and fl avonoid glycosides (calculated as ru n equivalent) and 0.3 mg/ml of the mixture of carboxylic acids (cal- culated as malic acid). Azidothymidine (AZT) used as a comparator was retrieved from Retrovir capsules (Glaxo- Wellcome, Great Britain) with DMSO and diluted in culture medium. The cytotoxicity of the substances for MT-4 cells was assessed in MTT test in 96-well plates. The cells were incubated for 5 days at 37 °C in a 5% CO -humidifi ed incubator with serial dilu ons of the extract added 2 in triplicate. Then MTT (5 mg/mL in PBS) was added to each well. A er incuba ng for 4 hours, the plates were centrifuged at 1,500 rpm, the supernatant was removed and the solvent (12.5% of sodium dodecyl sulfate and 45% of dimethyl formamide) was added. The plate was incubated overnight at 37 °C and read on a Bio-Tek Elx 800 ELISA reader at 570 nm. 50% cytotoxic concentra on (CC ) was then calculated. 50 For the analysis of infec vity of HIV-1 produced by МТ4/ВІІІ cells, the serial 10-fold dilu ons of virus- containing medium collected from МТ4/ВІІІ cells were prepared and fresh MT4 cells were infected with each dilu on in triplicate. p24 content in MT4 cells infected with each dilu on was measured by ELISA technique using the novel domes c 4th genera on test system DIA-HIV-Ag/Ab developed by DiaProf-Med Co (Kyiv, Ukraine) TM (Trohimchuk, Serdyuk, Ganova, Gorlov, Mihalap, Spivak, 2014). As a reference test system, Gene c Systems HIV-1 Ag EIA (BioRad, USA) was used. The results were measured spectrophotometrically as the absorbance TM density at 450 nm. р24 in the samples was verifi ed in neutraliza on reac on (Gene c Systems HIV-1 Confi r- matory Assay). An -HIV ac vity was es mated by the reduc on of the HIV infec vity in MT-4 cells. The cells in 96-well plates were treated with serial dilu ons of the composi ons under assay in triplicate and infected with HIV (100 88

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) ISSN 2474-9397 ID per well). The plates were incubated for 5 days at 37 °C in a 5% CO -humidifi ed incubator. Then the super- 50 2 natants were harvested and trated for infec ous virus in MT-4 cells. The inhibitory eff ects on HIV-1 replica on in acute infec on were assessed by quan fi ca on of p24 by ELISA as previously described. The arithme c means and standard devia on obtained for the replicate values of the op cal densi es in ELISA tests were calculated. The diff erence was considered signifi cant at P ≤ 0.05. The ter of virus was calcula- ted by Reed-Muench method. CC and IC were calculated by the regression analysis applying “Microso Excel 50 50 2000” and “GraphPadPrism 6” so ware. Results and Discussion The results of MTT assay (Fig. 1) show that the treatment with Protefl zazid for 120 h results is dose- dependent decrease in cell viability. The CC of Protefl zazid in MT-4 cells was calculated as 6.2 μg/ml. 50 Fig. 1. Cytotoxicity of flavonoid extract (Proteflazid) assayed in MT-4 cells. Cells were incubated with serial dilutions of the extract for 5 days. Percent of viable cells was assayed in MTT test The infec ous ter of HIV-1 was determined upon infec on of MT-4 cells with serial 10-fold dilu ons of virus produced by МТ4/ВІІІ cells. In fact, the virus produced by МТ4/ВІІІ cells was infec ous for MT-4 cells. 50% end-point dilu on was measured by p24 assay in supernatants of MT-4 cells infected with each HIV serial dilution. The results for each HIV dilu on were given as the ra o of the op cal density measured at 450 nm to cut-off value. “DIA-HIV Ag/Ab” test system was shown to be as eff ec ve in HIV p24 detec on as “Gene c Sys- TM tems HIV-1 Ag EIA» (Table). Both test-systems detect virus in culture medium of МТ4/ВІІІ cells upon dilu on –5 down to 10 . The exact value of infec ous HIV ter in MT4 cells calculated by Reed-Muench equaled 4.6 lgID . 50 The iden ty of HIV produced by МТ4/ВІІІ cells with HIV-1 was confi rmed by neutraliza on with human -5 -5 an -p24 HIV-1 an serum. The viral RNA load was measured within 4.81·10 – 5.24·10 copies/ml. Table EIA analysis of HIV expression in MT-4 cells Dilu on of viral- МТ-4 containing medium of TM DIA-HIV-Ag/Ab Genetic Systems HIV-1 Ag EIA МТ4/ВІІІ cells OD OD/cut-off OD OD/cut-off Non-diluted >4 >4 10 –1 3.82±0.14 22.5±0.68 3.55±0.11 31.70±0.95 10 –2 1.52±0.05 8.93±0.27 1.66±0.05 14.0±0.42 10 –3 0.99±0.03 5.80±0.17 1.02±0.03 9.12±0.27 10 –4 0.21±0.01 1.24±0.04 0.26±0.01 2.33±0.07 10 –5 0.18±0.01 1.10±0.03 0.12±0.01 1.03±0.03 10 –6 0.04±0.01 0.23±0.01 0.06±0.02 0.36±0.01 89

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) An -HIV ac vity of Protefl azid was es mated by the reduc on of HIV infec vity in MT-4 cells treated with this composi on. The various concentra ons of the extract were applied to the wells of MT-4 cells simul- taneously with 100 ІD of HIV (each dilu on of the extract in triplicate). Upon the 120-h incuba on in presence 50 of Protefl azid, HIV ter in each well was assayed by tra on of the culture medium in fresh MT4 cells. As seen in Fig. 2, A, Protefl azid decreased the infec ous ter of virus in MT-4 cells by approximately 1.5 lgID even at 50 concentra on as low as 0.15 μg/ml sugges ng high an viral effi cacy of the substance under study. Taking into account CC of Protefl zazid, the selec vity index of at least 40 for an -HIV ac vity in MT-4 cells was es mated. 50 Azidothymidine as a reference substance was also assayed in this system. At a concentra on of 6.5 pg/ml, the drug reduced HIV infec ous ter by about 2 lgID (Fig. 2, B). Again, the specifi c sensi vity of both test-systems 50 for assaying p24 HIV in studying an -HIV ac vity of Protefl azid and Azidothymidine was similar. Next, we have studied the eff ects of Protefl azid on HIV infec ous ter in MT-4 cells in se ngs where the cells were infected with HIV either before or a er the addi on of fl avonoid extract. In this experiment, the extract was applied at the same dose of 0.32 μg/ml in 24 hours before HIV infec on, simultaneously with virus or in 24 h following HIV infec on (100 ID50 per well). As seen in Fig. 2, C, the extract was eff ec ve in decreasing the HIV infec ous ter regardless of the applica on mode (before, simultaneously with or a er virus infec on). Therefore, Protefl azid is eff ec ve in inhibi ng HIV ter in MT-4 cells both in therapeu c and prophylac c modes of applica on sugges ng the poten al of this fl avonoid extract in preven ng HIV infec on. Fig. 2. Inhibition of HIV infectivity in MT-4 cells: A – Cells were infected with HIV and Proteflazid was added in two-fold serial dilutions. The cells with virus and dilutions of the extract as well as the controls were incubated for 5 days at 37 °C. Then HIV titer in each well was assayed by titration of the culture medium in MT4 cells. B – Cells were infected with HIV and Azidothymidine was added in ten-fold serial dilutions. HIV titer was assessed as in A. C – Inhibition of HIV infectivity upon different sequences of HIV and extract application. The extract was applied at a dose of 0.32 μg/ml 24 hours before HIV infection, simultaneously with virus or 24 hours following HIV infection (100 ID per 50 well). The cells were incubated for 5 days at 37 °C. HIV infectious titer was then assessed. 90

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) ISSN 2474-9397 Therefore, Protefl azid is eff ec ve in inhibi ng HIV ter in MT-4 cells both in therapeu c and prophylac c modes of applica on sugges ng the poten al of this fl avonoid extract in preven ng HIV infec on. Our data have demonstrated that composi on under study represen ng the fl avonoid-containing ex- tract possesses an -HIV ac vity in vitro displaying signifi cant reduc ons in HIV infec ous ter in MT-4 cells. It is important that not only the reproduc on of the virus but the infec vity of the viral par cles assessed by the effi ciency of the subsequent infec on of fresh cells decreased substan ally. Conclusion The extract from gramineous plants Deschampsia caespitosa L. and Calamagros s epigeios L. possess signifi cant an -HIV ac vity in vitro. The an viral eff ect is achieved with low toxicity providing for high values of selec vity index both in prophylac c and therapeu c se ngs. “DIA-HIV Ag/Ab” test system is as eff ec ve in TM HIV p24 detec on in culture medium as “Gene c Systems HIV-1 Ag EIA”. The further analysis of the possible interac ons between the components of Protefl azid would be benefi cial for designing the novel an -HIV drugs. References De Clercq, E. (2009). An -HIV drugs: 25 compounds approved within 25 years a er the discovery of hiv. Int. J. An - microb. Agents, 33, 307-320. Kurapa , K.R., Atluri, V.S., Samikkannu, T., Garcia, G., Nair, M.P. (2015). Natural products as an -HIV agents and role in HIV-associated neurocogni ve disorders (HAND): A brief overview. Front. Microbiol., 6: 1444. Mahmood, N., Pizza, C., Aquino, R., De Tommasi, N., Piacente, S., Colman, S., Burke, A., Hay, A.J. (1993). Inhibi on of HIV infec on by fl avanoids. An viral Res., 22, 189-199. Newman, DJ, Cragg, GM. (2012). Natural products as sources of new drugs over the 30 years from 1981 to 2010. J. Nat. Prod., 75, 311-335. Nijveldt, R.J., van Nood, E., van Hoorn, D.E., Boelens, P.G., van Norren, K., van Leeuwen, P.A. (2001). Flavonoids: a review of probable mechanisms of ac on and poten al applica ons. Am. J. Clin. Nutr., 74(4), 418-25. Orhan, D.D., Ozcelik, B., Ozgen, S., Ergun, F. (2010). An bacterial, an fungal, and an viral ac vi es of some fl avonoids. Microbiol. Res., 165, 496-504. Saravanan, D., Thirumalai, D., Asharani, I.V. (2016). An -HIV fl avonoids from natural products: A systema c review. Int. J. Res. Pharm. Sci., 6, 248-255. Trohimchuk, T.Yu., Serdyuk, V.G., Ganova, L.O., Gorlov, Y.I., Mihalap, S.V., Spivak, N.Ya. (2014). Diagnos c characte- ris cs of hypersensi ve immunoenzyme assay kit to HIV-infec on. Biotechnologia Acta, 7, N3, 88-94. Yamada, R., Suda, H., Sadanari, H., Matsubara, K., Tuchida, Y., Murayama, T. (2016). Synergis c eff ects by combina on of ganciclovir and tricin on human cytomegalovirus replica on in vitro. An viral Res., 125, 79-83. Yazawa, K., Kurokawa, M., Obuchi, M., Li, Y., Yamada, R., Sadanari, H., et al. (2011). An -infl uenza virus ac vity of tricin, 4’,5,7-trihydroxy-3’,5’-dimethoxyfl avone. An vir. Chem. Chemother., 22, 1-11. 91

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) УДК 811 COMMUNICATIVE-DISCOURSIVE PARADIGM OF STUDYING THE LANGUAGE NATURE Voronovska L. Ivashchenko O. Ph.D. in Philosophy, Ph.D. in Pedagogy, Associate Professor Associate Professor Cherkasy Ins tute of Fire Safety Cherkasy Ins tute of Fire Safety named a er Chornobyl Heroes named a er Chornobyl Heroes Ukraine Ukraine [email protected] ca [email protected] Theore cal approaches to researches of language in linguis cs evolve from the study of its formal structures to ascer- taining the role of anthropological factor. The idea of combining the study of the mechanisms of living natural language with the cogni ve aspects of a person-speaker, the carrier of specifi c language images of the world tends to establish connec ons between types of language and types of thinking, and even to the spiritual culture of peoples. Such a reorienta on of linguis cs, the emphasis on human-oriented language proper es has led to denial of its understanding as a certain sta c system of signs and has provided its study as an ac ve, purposeful, living organism, represented by numerous speech products in the relevant acts of communica on. The purpose of this ar cle is to study the language as a socio-cultural ins tu on, which acquires its cultural signifi cance only in the real context of specifi c events and, at the same me, is characterized by certain autonomy, crea ve-ac ve nature, the presence of its own specifi c pa erns of development and func oning. The communica ve-discursive paradigm of studying the essence of language lies precisely in analyzing its human orienta on, its associa on with the process of the emergence, develop- ment and func oning of the human world and the mastery of it by the human being. It is the consequence of this connec on and a guarantee of human ability to self-realiza on. Understanding the essence of language in further researches will enable the use of various mechanisms of cogni ve strategies aimed at obtaining an adequate response of the interlocutor and the ability to choose among the linguis c resources the most op mal ones. Key words: language, communica on, discourse, language images, linguis cs, cogni ve linguis cs, individualism, func- onalism, structuralism. Теоретичні уявлення про мову в лінгвістиці еволюціонують від вивчення її формальних структур до з’ясування ролі антропологічного виміру. Ідея поєднання дослідження механізмів живої природної мови із когнітивними аспектами людини-мовця, носія конкретних мовних картин світу прагне встановити зв’язки типів мови з типами мислення й аж до духовної культури народів. Така переорієнтація мовознавства, акцент на “людиновимірних” властивостях мови призвела до заперечення розуміння її як певної статичної системи знаків і забезпечила вивчення як діяльнісного, цілеспрямованого, живого організму, представленого численними мовленнєвими продуктами у відповідних актах комунікації. Метою даної статті є дослідження мови як соціокультурної інституції, що тільки в реальному контексті конк- ретних подій набуває своєї культуротворчої значущості і, в той же час, відрізняється певною самостійністю, творчо- активною природою, наявністю власних специфічних закономірностей розвитку й функціонування. Комунікативно- дискурсивна парадигма вивчення сутності мови полягає саме в аналізі її людиновимірності, її співпричетності до процесу виникнення, розвитку і функціонування людського світу та опанування його людиною, є наслідком цієї співпричетності й запорукою людської здатності до самореалізації. Розуміння сутності мови у подальших наукових розвідках дасть можливість застосування різних механізмів когнітивних стратегій, спрямованих на отримання адекватної реакції співрозмовника та змогу обирати серед мовних ресурсів найбільш оптимальні. Ключові слова: мова, комунікація, дискурс, образи мови, лінгвістика, когнітивна лінгвістика, індивідуалізм, функціоналізм, структуралізм. Introduc on. In the second half of the twen eth century – at the beginning of the 11th century along with two modes of speech, singled out by F. de Saussure – language and speech, the third one is dis nguished – com- munica on, which has its own units and categories: discourse, speech genre and speech act. The main features of linguis c studies of this me are focusing on the dynamiza on of language as an object of research and its anthropocentric percep on and defi ni on. In the 60’s and 70’s, scholars turned to pragma c (socio-psychological, contextual and situa onal) factors of language use. At the same me, in the anthropocentric approach in the 92

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) ISSN 2474-9397 early 80’s of the twen eth century the idea of combining the study of mechanisms of living natural language with the cogni ve aspects of the person-speaker, the carrier of specifi c language images of the world is born. In the mid 90’s of the twen eth centurythe communica ve (discursive) paradigm starts to dominate, represen ng a methodological turn from the classical paradigm of philosophy of consciousness to the postclassical paradigm of the philosophy of communica on. Since the mid 80’s there has been an intensifi ca on of the infl uence of the func onal and communica ve approach on the theore cal founda ons of linguis c cogni vism. With the emergence of the cogni ve theory of discourse (context models, situa onal models, macro proposals, senten- ces, etc.) in the world of linguis cs occurs the “second cogni ve revolu on”. Interpreta ve analysis of discourse considers social factors of communica on as an organized ac vity, interac on, takes into account the cogni ve factors of the a tudes, memory, emo ons, knowledge, beliefs, and evalua ons. So language is a rather complex phenomenon. Its diff erent aspects are studied by special sciences: lin- guis cs, philosophy, psychology, pedagogy, semio cs, literary theory, mass communica on theory, etc. We will focus on the fact that it is the anthropological factors of language development that occupy a prominent place in theore cal linguis cs. The interest of researchers is shi ed into the realm of studying those features of the lan- guage, which ensure the possibility of adap ng a person to constant changes in the condi ons of its existence. Such a reorienta on of linguis cs, the emphasis on human-oriented language proper es has led to a denial of the understanding of language as a certain sta c system of signs. Instead of this understanding comes the dynamic- ac vity view on the study of language. From this point of view, let’s look at some of the leading linguis c and philosophical no ons of language that emerged in the twen eth century and partly changed each other. The purpose of the ar cle is to study the language as a socio-cultural ins tu on, which acquires its cul- tural signifi cance only in the real context of specifi c events and, at the same me, is characterized by certain autonomy, crea ve-ac ve nature, the presence of its own specifi c pa erns of development and func oning. Relying on the achievements of modern linguis cs and without pretending to be complete, we will single out such images of the language: language as the language of an individual, language as a member of the family of languages, language as a structure, language as a system, language as a type and character, a psychological image of language, language as a genera ve linguis cs, interpre ve language, language as a theory of linguis c ac on, language as a categorical grammar, language as cogni ve linguis cs, language as a theory of prototypes, func onal image of language. Presen ng the main material. The word “language” in the speech of modern people (oral, wri en, printed) has a wide range of meanings. It covers the human language, the language of the Creator, the angelic language, the natural language, the ar fi cial language, the language of animals, the language of plants, the language of na- ture, the language of art (for example, dancing, pain ng, sculpture, etc.), sign language, the language of science, or metamorphosis (for example, philosophy, physics, chemistry, linguis cs, etc.). You can o en hear about the language of the eyes, the language of the hands, the language of the perfume, the language of the lovers, the language of the colors, the language of the images, the language of the characters, etc. In these cases, the word “language” is used in the fi gura ve (metaphorical) meaning. The original and main content of it is the natural human language – a means of daily communica on of people. The no on of “language” is universal and at the same me serves as a real background for the discovery of various “images of language” in science and the laws of their changes in the twen eth century. Language is: 1) human language in general, language as a certain class of sign systems; 2) ethnic, or “idio- ethnic”, language is a real-life sign system used in a par cular society at a certain me and on a certain territory. One of the most important signs of modern linguis cs and linguis c philosophy is the dynamic, functio- nal, communica ve and anthropogenic understanding of the essence and nature of language. The image of speech as a “home of the human spirit” was formed throughout the twen eth century, gaining diff erent shades. So let’s consider the most important images of language in science at the end of the nineteenth century – at the beginning of the twenty-fi rst century. Language is the language of an individual – according to this image, the only true reality of a language is the language of an individual, and the general language is an abstrac on or even a fi c on. There are as many separate languages as there are individualsin the world. This understanding of language was off ered by the German linguist G. Paul and was shared by many researchers of the late XIX-early XX century. Another image of language emerges directly from this one. Language as a member of the family of languages – this image of language was formed in the framework of compara ve-theore cal linguis cs. One of his founders was A. Meye, who showed the connec on between the development of civiliza on and changes in the vocabulary, between intellectual progress and rethinking 93

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) or the emergence of new gramma cal forms and categories. The families of languages are understood here as groups of languages that have evolved from a common language – the basic, or primal one. Each language is a member of the family of languages, which is connected with regular historical correla ons of sounds, which determines the system of language. This characteris c of language became the basis of structuralist language images – language as a structure and language as a system. Language as a structure – the rejec on of historical, psychological study of language, ignoring the im- portance of linguis c units, separa ng the study of language from the par cipants of communica on and the condi ons of its func oning. Such view on the language was off ered by one of the pioneers of structuralism F. de Saussure. Its further development is observed in the works by B. Brendal and I. A. Baudouin de Courtenay. In their opinion, the language is combining using an ideal set of possibili es, which has an abstract, universal character. This set is algebraic, probable, has a character connected with specifi c groups of people. Language as a system is a modifi ca on and refi nement of the previous image of the language. An example of such clarifi ca on can be the concept of Danish structuralist L. Yelmslov. He believed that the system was a single en ty that dominated the cons tuent elements and rela ons between them. The rela onship between the elements is a structure. System is a set of structure and elements. The center of the language system is the units of the language (phonemes, morphemes, words, etc.) and their rela onship. If the structure of the language tends to be universal, then the system of language, that is, the material realiza on of the structure, is always individual in every ethnic language. Consequently, the specifi ed modifi ca on of the image of language contained the possibility of the emergence of another image of language. Language as a type and character – V. Mateziuswas the fi rst who combined the concepts of “language type” and “character of language”. According to him, linguis c characterology should begin with the present, di- rectly given state of the language. It aims at studying synchronous connec ons in a par cular language; it should dis nguish the dominant, basic features of a certain language system. Psychological image of language – language as a phenomenon of psychological state and ac vity of a person or ethnic group of people. In this direc on, two concepts emerged immediately – individual psychology and collec ve psychology. Both concepts are based on the ideas of Humboldt, who, on the one hand, promoted an individual-psychological approach to the interpreta on of speech phenomena, taking into account the factor of the human personality, the individual psyche, and on the other hand, speaking of the universal human mind, thinking of the spirit, argued that the unifying func on of consciousness was produced collec vely in the pro- cess of joint vital ac vi es, in which language played a decisive role. Language like genera ve linguis cs – this image of language is connected with the computer revolution and is associated with the name of N. Khomsky. Scien fi c “revolu on”, which is associated with genera ve linguis cs, consists in the manifesta on of grammar of language as a formal object, which is inherent in the psychological reality of human life. Therefore, linguis cs is a component of theore cal cogni ve psychology. In genera ve linguis cs the posi on of the Port-Royal grammar is revived: sentences have an internal structure related to the thought, and an external structure in which the pronuncia on and spelling are displayed. All languages have the same internal structure, diff ering only in the appearance of their sentences. The language system is a defi nite autonomous module with its own principles. A modular approach should be used to explain complex linguis c phenomena. The la er brings together genera ve linguis cs with a computer approach. The interpre ve image of the language – according to such hermeneu c understanding, the history of lan- guage is the ideal object for its interpreta on. To understand certain linguis c structure means to interpret and explain the meaning of what is embodied in gramma cal facts. Moreover, the value of various structures of human experience, embodied in the language, is not contained in the linguis c form, but is introduced by the interpreter. The “principle of co-opera on” of P. Grays is also closely linked with this understanding of the language, and it is based on the understanding of the meaning of the statement only for the reason that it was addressed to us. Inter- preta ve analysis of discourse considers social factors of communica on as an organized ac vity and interac on, takes into account the cogni ve factors of a tudes, memory, emo ons, knowledge, beliefs, and evalua ons. Language as a theory of linguis c ac on – in the 70-80s of the XX century linguists gradually move away from the “formal” language learning and turn to its human orienta on. Human rights in linguis cs have been renewed due to“the theory of linguis c ac on”, “the theory of linguis c competence” within the framework of sociolinguis c theories – in par cular, such as conversion analysis and discourse-analysis, “naratology” (nar- ra ve study), “general theory of linguis c ac on”, etc. This image of language was ini ated by J. Aus n. He proceeds from the fact that the minimum unit of human communica on is not a sentence, but ac on – the implementa on of certain acts such as statement, ques on, order, explana on, apology, gree ngs, etc. In other 94

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) ISSN 2474-9397 words, an a empt is made to look at the language through the prism of the ac ons of the na ve speaker and to interpret one or another meaning as the use of the sentence under certain circumstances. It is important to dis n- guish between the meaning of the u erance as a product of the language and the implementa on of the speech u erance. In the fi rst case, it belongs to the sphere of seman cs, in the second one – to the realm of pragma cs. Language as a categorical grammar. Modern grammar theory develops tradi onal fundamental ideas of thought and language categoriza on in the direc on of in-depth study of the content-func onal aspect of the mul- level structure of the language. In par cular, the categorical approach to the study of the gramma cal structure of the language led to the alloca on of func onal grammar as a variant of its categorical grammar, the main task of which is the func onal qualifi ca on of gramma cal units and categories. In categorical grammar, three subsystems are singled out: 1) categorical syntax devoted to the study of the func ons of the minimal syntac c unit (as a component of a sentence or phrase) and syntac c units-constructs – sentences and phrases in the communica ve, seman c and formal aspects; 2) categorical morphology, the object of study of which is the minimal morphological unit – morpheme, morphological word and parts of speech; 3) categorical word crea on, devoted to the considera on of word-building categories in the aspect of their condi onality by seman c-syntac c sentence categories. Language as cognitive linguistics is the dominance of the communica ve-discursive paradigm, the strengthening of the infl uence of the func onal and communica ve approach on the theore cal founda ons of linguis c cogni vism, in which the func oning of the language is regarded as a kind of cogni ve ac vity, and the cogni ve mechanisms and structures of human consciousness are inves gated through language phenomena. The meaning of language for the tasks posed by cogni ve science is extremely important, because it is through language that one can objec vize mentalac vity, that is to verbalize it. The main idea that dis nguishes cogni ve linguis cs as a new trend is that the person’s linguis c ability is a part of its cogni ve ability. Language as the theory of prototypes is the concept of categoriza on in cogni ve linguis cs, which defi - nes the prototype as the dominant component of the categories. The prototype is regarded as an abstract image of a phenomenon, object or person associated with the relevant category. Schema cally, the category consists of a core, the most typical concept, and less typical, peripheral elements. Consequently, a prototype is a category unit that shares the maximum of common proper es with other members of this category and the minimum of proper es with units of other categories; it is an abstract image that accurately embodies the idea of a category, focusing on the most typical proper es of the components of communica on in cogni ve linguis cs, which defi nes the prototype as the dominant component. Func onal image of language – the transi on from internal system analysis to the study of language in connec on with its na ve speakers and the func oning environment; the study of language as an ac ve, purpo- seful, living organism, represented by numerous speech products in the relevant acts of communica on. Func - onal linguis cs, or func onalism, is a variety of scien fi c schools and direc ons characterized by a predominant a en on to the study of the func oning of language as a means of communica on. The basic principle of func onal linguis cs is the understanding of language as a purposeful system of expressions (the purpose of the language). Func onal approach involves an analysis of the func onal nature of linguis c units and the language in general, which emphasizes the purpose of the linguis c unit. In the func onal grammar, the object of the study is the func ons of morphological and syntac cunits, and not so o en of lexical units. Such research can be carried out in two direc ons: from func ons to means of their realiza on and from means to their func ons. The fi rst approach is basic because in prac ceduring communica on a person is looking for ways to express a certain opinion, and in teaching a foreign language, the main ques on is how some contentcan be expressed. However, the second approach is also signifi cant, especially when applied in combina on with the fi rst one. The two-way approach in func onal linguis cs is jus- fi ed by the fact that a certain func on can be implemented by diff erent language means, and the same tool can perform various func ons.Recently, func onal linguis cs uses some ideas of cogni ve linguis cs. Conclusions and perspec ves of further researches. The presented images of the language show that the real form of the existence of individual and social consciousness, a way of consolida ng and transla ng the cogni ve experience of mankind is the language. Its diversity is not limited to considered essen al fea- tures of the language of, but studyof given images in further scien fi c research will enable the use of various mechanisms of cogni ve strategies aimed at obtaining an adequate response of the interlocutor and the ability to choose among the linguis c resources the most op mal ones. 95

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) References: Berezovich, E.L. (2007). Yazyk i traditsionnaya kultura [Language and Tradi onal Culture]. Мoscow: Indrik. P. 7. Bulakhovsky, L.A. (1975). Filosofi ya movy. Narysy z zahalnoho movoznavstva [Philosophy of language. Essays on general linguis cs]. (Vol. 1, p.96). Kyiv: Naukova dumka. Churilina, L.N. (2007). Aktualnyye problemy sovremennoy lingvis ki [Actual problems of modern linguis cs]. Moscow: Flinta: Nauka. P. 42. Ivanov, V.V. (2004). Lingvis ka tretyego tysyachele ya: voprosy k budushchemu [Linguis cs of the Third Millen- nium: Issues for the Future]. Мoscow: Yazyki Slavyanskoy Kultury. P. 84. Humboldt, V. (2000). Izbrannyye trudy po yazykoznaniyu [Selected Works on Linguis cs]. Мoscow: Progress. P. 80. Humboldt, V. (1985). Yazyk i fi losofi ya kultury [Language and philosophy of culture]. Moscow: Progress. P. 379. Kharitonova, T.A. (2004). O.O. Potebnya i rozvytok kohnityvnoyi paradyhmy v suchasnomu movoznavstvi [O.O. Po- tebnja and development of cogni ve paradigm in modern linguis cs]. Kyiv: Vyd. dim Dmytra Buraho. P. 94. Levchenko, O. (2005). Frazeolohichna symvolika: linhvokulturolohichnyy aspekt [Phraseological Symbol: Linguis- c and Culturological Aspect]. Lviv: LRIDU NADU. P. 5. Maslova, V.A. (2004). Lingvokulturologiia [Lingvokulturologiya]. Мoscow: Akademiya. P. 11. Potebnya, A.A. (1989). Mysl i yazyk [Thought and Language]. Slovo i mif. A. K. Bayburin (Ed.). Moscow: Pravda. P. 39. Prokhorov, V.F. (2005). Printsipy sinerge ki v yazykoznanii [Principles of Synerge cs in Linguis cs]. Colloquium. Belgorod: Bergamo. P. 109. Vereshchagin, E.M., Kostomarov, V.G. (1999). V poiskakh novykh putey razvi ya lingvostranovedeniya: kont- septsiya povedencheskikh tak k [In search of new ways of development of linguis c culture: the concept of behavioral tac cs]. Moscow: Progress. P. 3. 96

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) ISSN 2474-9397 PSYCHOLOGICAL CHARACTERISTICS OF PROFESSIONAL CAREER DEVELOPMENT OF AN INDIVIDUAL Zhyhaylo N.I. Karpinska R.I. Plevachuk O.Ju. Dr. Sc. in Psychology, Ph.D. in Psychology, Ph.D. in Medicine, Professor, Associated Professor, Assistant of Professor, Ivan Franko Na onal Danylo Halytsky Lviv Na onal Danylo Halytsky Lviv Na onal University of Lviv, Ukraine Medical University, Ukraine Medical University, Ukraine [email protected] [email protected] [email protected] The ar cle is devoted to studying of psychological features of the professional career of the individual, with its construc- on and development. Presents a number of approaches to the study of the ques on of career planning. Analyzed according to scien fi c direc ons of approaches to the study of careers in psychology. Characterized by the types of career and the evolu on of their development; stage career and a three-stage model of career development. The connec on professional career with the pro- fessionalism of the individual. Key words: personality, career, professional career, career planning, career development, professional personality. Стаття присвячена вивченню психологічних особливостей професійної кар'єри особистості з її побудовою та розвитком. Представлено низку підходів до вивчення питання планування кар'єри. Проаналізовано, відповідно до науко- вих напрямків, підходи до вивчення кар'єри в психології. Охарактеризовано типи кар'єри та еволюції їх розвитку; стадії кар'єрного зростання та триступеневу модель розвитку кар’єри. Представлено взаємозв’язок професійної кар'єри із професіоналізмом особистості. Ключові слова: особистість, кар'єра, професійна кар'єра, планування кар'єри, кар'єрне зростання, професіона- лізм особистості. The topicality of the research. At the present stage of society development, the issues relevant to the construc on and development of a career are topical to psychological studies, since this process enables an individual to realize one’s abili es, opportuni es and needs. This is especially important for students. Career orienta on appears as the most concre zed strategy of self-actua ng of a young person. One of the important aspects of professional development is the conscious career planning. In the scien fi c psychological literature, the term “career” is interpreted as a type of professional ac vity at certain stages of the labour path of a person; professional growth and accumula on of skill, professional oc- cupa on and ac ve life posi on during the working life of a person; ac vi es, combined with lifestyle realizing life goals; as a professional experience of a par cular person, which concerns not only the profession; labour, work, service; posi on; profession-voca on with both offi cial and nonoffi cial ac vi es, which deliberately obeys the achievement of a certain goal (Zhyhaylo, 2012; Karamushka, 2003; Pachkovsky, 2007; Polishchuk, 2012). The aim of the research is to study the psychological characteris cs of a professional career of an indivi- dual with its construc on and development. Analysis of recent research. The research of a professional career of an individual is paid much a en on to in the works of foreign and Ukrainian authors, in par cular, by the representa ves of the American School of Organiza onal Psychology E. Schein, D. Speror, D. Hall, modern Ukrainian scien sts S. Maksymenko, L. Kara- mushka, I. Pasichnyk, V. Ortynskyi, R. Kalamazh, M. Variy, V. Polishchuk, N. Khazratova, N. Zhyhailo, I. Sniadanko, 97

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 4 (7) O. Bodaliov, O. Derkach, N. Lukashevych, S. Makarenko. The research of this issue was conducted both theoretically and in prac ce. The issues of professional growth are examined in the publications of psychologists and sociologists R. Krychevskyi, A. Kravchenko, V. Maltseva, A. Makarova, A. Pryhozhyna, R. Ryvkina, M. Udaltseva and others. These papers analyze the stra fi ca on characteris cs of diff erent levels of specialists and the structure of society, their social interests in the fi eld of career and the forma on of the modern elite of diff erent levels of economic structures. The research material. A professional career of a specialist combines the success at work with the stages of personal development, including all spheres of life. The term “Career” (from Italian “carriera” – ac on, a way of living, fi eld, from La n “carrus” – a cart, trolley) means rapid and successful advancement in the offi cial, social, scien fi c and other ac vi es, achievement of popularity, benefi ts; occupa on. Career (from French “carriete”) is a professional way to success by career ladders, to a pres gious social status and posi on in the society. In social psychology and psychology of professional ac vity, the term “career” is considered as the social dynamics of development of an individual and the behavioural manifesta ons connected with the experience and ac vity in the workplace during human life (Karamushka, 2003). According to the scien fi c schools, there are three approaches to the study of a career in psychology: social-psychological, whose representa ves are B. Pochebut, L. Prokofyeva, V. Chyker; administra ve and mana- gerial (A. Zankovskyi, Ye. Komarov); socioeconomic (N. Lukashevych, O. Mol). The authors of the above-mentioned approaches express rather diverse views on the career research. However, if main tendencies are iden fi ed, the following general defi ni on can be formulated: career is a vital indicator of social and professional achievements of an individual in an organiza onal structure. The representa ves of social-psychological school defi ne a career as a person’s advancement in the orga- niza onal hierarchy, the sequence of occupa ons during life and as one of the indicators of individual professio- nal life, the achievement of the desired status and the appropriate standard of living, as well as the achievement of recogni on and fame. The representa ves of administra ve and managerial school consider a career as a set of posi ons cur- rently taken by an employee (actual career) or can take (planned career); consider a career as a link connec ng the individual’s ambi ons and social systems. The representa ves of socioeconomic school defi ne a career as the dynamics of educa on level and qualifi ca on of an employee during work life and promo ons, as well as the behaviour associated with the accumula on and use of human resources during work life. According to the direc on of advancement within the organiza on, a career can be classifi ed into three types: fi rstly, “horizontal career” (covers all social and professional advancements that are not related to raising the level of payment or obtaining a higher professional status); secondly, “a growing career” (advancement in the hierarchy of posi ons and qualifi ca on levels, but not very fast); thirdly, “a rapidly growing career” (obtaining a higher level of educa on or qualifi ca on, achievement of a posi on with a high responsibility for decision-making). Types of career by the nature of the changes that occur to the employee building a career are the follo- wing: “situa onal career” (depending on the situa on, case); “dependent career” (it depends on the rela on- ship of the person who decides on the career of the employee); “self-directed career” (high level of professio- nalism); “career on the development of an object” (depends on the ability of an employee to convert the labour object); “career by hook or by crook” (careerism in the nega ve sense, where the employee does not stop at anything in the quest to pave the shortest way to the desired posi on);“system career” (the interconnec on of various career components, the crea on of a founda on for career planning). Four types of career that depend on individual traits, a way of life, rela onships with others are the fol- lowing: − “Stable Career” – advancement, training, personal training in the process of the professional ac vity. − “Ordinary career” – the most widespread, as it is associated with the stages of the way of life of the individual and his/her crises. − “Unstable career” is characterized by two or more a empts to change the profession. − “Career with many a empts” – change of professional orienta ons takes place throughout life. An American specialist in management, Michael Driver dis nguishes the following career types: 1. Linear career. From the very beginning of work, a person chooses a par cular industry and insistently, step by step goes up the hierarchical ladder throughout life (for example, the teacher is the head of the methodological associa on – the director of the school – the local educa on authority, etc.). 98