ЧАС ВОГНЮ ТА КАМІННЯ

- XIX - Зрозуміло, що між терито- ріями, заселеними мисливцями на мамутів з одного боку, і мис- ливцями на биків чи північних оленів з іншого, не було залізної завіси. Навпаки, тісні контакти відбувались і, навіть, мало місце існування змішаних колективів, що належали до різних культур. І в деяких випадках можна на- віть простежити, з яких саме. Є, наприклад, ознаки того, люди з Полісся регулярно приходили на Сіверський Донець, обмінюючи там бурштин на місцеві вироби із кременю. Себто, вже у ті дале- кі часи існувала мінова торгівля. А де торгівля – там обов’язково відбуватиметься обмін інформа- цією, знаннями та навичками. Кочовий спосіб життя не за- охочував до виконання санітар- но-гігієнічних норм, тому дов- кола жител було повно різних непридатних речей, на кшталт Мисливець пізнього палеоліту. зламаних знарядь чи кухонних Реконструкція відходів. Не бракувало і речей загублених – тоді це трапля- лось так само часто, як і тепер. Палеолітичні селища з есте- тичної точки зору, мабуть, очей не милували, а, підозрюємо, що й носів також, але нехлюйство та забудькуватість наших предків по-справжньому тішать серця сучасних археологів. Однією із перших розкопаних в Україні є Гінцівська сто- янка поблизу Лубень. Вік її десь із п’ятнадцять тисяч років. Дуже цікавою та показовою є історія її дослідження, особли- во, якщо врахувати скільки років ці дослідження тривають- На самому початку сімдесятих років позаминулого століття місцевий поміщик і, заодно, археолог-любитель, що було тоді дуже популярним заняттям, Григорій Кир’яков101 дізнався, що, під час виконання господарських робіт у його ж таки маєтку, робітники відкопали кістки мамута та якісь, нібито оброблені людською рукою, шматки кременю. 101 Григорій Степанович Кир’яков (⋆1805 - †1883 роки) - краєзнавець, колекці- онер, громадський діяч. Народився у селі Гінці. Систематично проводив археоло- гічні обстеження на території Лубенського повіту. - 199 -

- XIX - Звичайно ж, така знахід- ка не могла його не зацікави- ти. У ті часи в археологічному та геологічному світах, які ча- сто перетинаються між собою, йшла дискусія на тему того, як первісні люди заселили Євро- пу. На думку данського архе- олога Йєнса Ворсо102, знаного авторитета та ще й члена-ко- респондента Академії наук в Петербурзі, заселення Європи відбувалось з заходу на схід і перші люди на теренах Украї- ни аж ніяк не могли з’явитись раніше початку мідної, а то й бронзової доби. Це, звісно, дратувало російських вчених і тому повідомлення Кир’яко- Палеолітичний майстер. ва було для них даром небес. Реконструкція В Гінці одразу ж виїхала наукова делегація в складі Федора Камінського103 та Костянтина Феофілактова104, які очолили розкопки. Серед багатьох результатів пошуків варто відзначити дуже цікавий археологічний об’єкт – перше в Україні житло з кісток мамута. На превеликий жаль, згодом цю знахідку засипали землею, а внаслідок варварських і непродуманих розкопок саму стоянку було майже знищено. Втім, на щастя, не до кінця, бо розкопки в Гінцях ведуться ще й зараз. Одна із найцікавіших гінцівських знахідок – це фрагмент кіст- ки мамонта, із нанесеними гострим знаряддям насічками. В центрі фрагмента тонка вигнута лінія, від якої відходять тридцять дві довгі та сімдесят вісім коротких ліній. Найбільш вірогідним поясненням призначення цього предмета є те, що насічки використовували в якості, свого роду, кістяної табли- ці спостережень за фазами Місяця. От скажи, і навіщо їм це було потрібне? 102 Йєнс Якоб Асмуссен Ворсо (Jens Jacob Asmussen Worsaae, ⋆14.03.1821 - †15.08.1885 роки) - датський археолог; займався первісною історією Європи. 103 Федір Іванович Камінський (⋆1845 - †01.04.1891 роки) - український архе- олог та музеєзнавець. Дійсний член Історичного товариства Нестора літописця, член-кореспондент Одеського товариства історії та старожитностей. 104 Константін Матвєєвіч Феофілактов (⋆20.10.1818 – †21.01.1901 роки) – російський геолог. З 1845 працював у Київському університеті. Вважається за- сновником київської школи геологів та петрографів. - 200 -

- XIX - Дуже відомим, як в Україні так, зрештою, і в цілому світі, місцем проживання першолюдей, є поселення поблизу села Межиріч Канівського району на Черкащині. Назва населено- го пункту дуже влучно передає його локалізацію, бо знахо- диться Межиріч в місці де ріка Росава впадає у Рось. Очевид- но, наші предки також оцінили переваги цього місця і жили там досить довго. Житлами їм служили досить дивні, як на наш погляд споруди, а саме будинки, будівельним матеріа- лом для яких послужили мамутові кістки. Житло з мамутових кісток. Реконструкція Десь біля сімнадцяти тисяч років перед Різдвом Христо- вим невелика група мисливців звела тут комплекс будівель, використавши для цього декілька сотень мамутових кісток. Важко повірити, що вся ця гора костомах належала за жит- тя мамутам, яких вполювали межиріцькі мисливці, бо одних тільки мамутячих черепів тут мало не півсотні, не рахуючи ще сотні нижніх щелеп. Ймовірно, десь поблизу від поселен- ня існувало кладовище мамутів, куди ріка, за довгі роки, на- несла сотні кістяків цих гігантських звірів. При цьому, варто зазначити, що використання костей для житлового будівниц- тва не є ноу-хау людей з Межиріч. Ця технологія відома вже давно. Поблизу села Молодове у Сокирнянському районі Чер- нівецької області схожі житла зводили ще неандертальці со- рок тисяч років тому. Себто, традиція кістяного будівництва існувала впродовж, щонайменше, двох десятків тисяч років. Це дуже багато. Чому ж вона була такою стійкою, ця тради- ція? - 201 -

- XIX - Мабуть тому, що коли вона починалась, ще за неан- дертальських часів, то клімат був набагато холоднішим і де- рево в тундрі було дефіцитним матеріалом та й зручних печер в степовій Україні не так уже й багато. Пориста внутріш- ня будова костей і наявність порожнин (черепів мамутів, наприклад) давала змогу зво- дити житла, стіни яких дія- ли як термоси. Зсередини та ззовні ці житла були покриті шкірами тварин, а між ними, завдяки конструкції з кісток, знаходилась верства повітря, яка не пропускала холоду. При цьому, такі житла були легки- ми і їх просто було переносити з місця на місце, бо навряд чи, Жінка пізнього палеоліту. древні мисливці, переїжджаю- чи на нові квартири, турбувались тим, щоб на новому міс- ці наполювати одразу сотню мамутів. Далеко простіше було перетягнути на нове місце старі кості. Коли ж клімат став іншим, коли потепліло і навіть з’явились дерева, ніхто й не подумав про те, що можна якось поновити конструкцію чи взяти інші матеріали. Бо навіщо вигадувати велосипед, чи то пак нове житло, якщо костей довкола хоч греблю гати? Від добра - добра не шукають. Чи не так? Вивчення поселення в Межирічі почались схоже, як і в Гінцях. Місцевий селянин, копаючи льох у своїй садибі, на- трапив на велику кістку і не полінувався повідомити про це компетентних людей. Станом на сьогодні досліджено чотири обійстя, в центрі кожного з яких знаходилось кругле в плані каркасне житло діаметром близько п’яти метрів, з усіх бо- ків акуратно і вміло обкладене великими кістками мамутів. Неподалік розташовувались окремі майданчики, виділені та пристосовані для обробки кременю, кісток та шкір. Там було знайдено цілу гору всілякого господарського реманенту часів кам’яної доби. Рештки примітивної швальні допомогли зрозу- міти, що вдягалися мешканці селища в одяг, зшитий із шкір вовків та зайців. - 202 -

- XIX - Довкола жител викопувались ями, які виконували функ- ції холодильників і захищали провізію від чотириногих зло- діїв, на кшталт, вовків, песців чи лисиць. Одне із жител поселення експонується у Києві в Національному науко- во-природничому музеї НАН України, одне було подароване легендарному Американському Музею природничої історії105, ще одне виставляється на різних наукових форумах. А от чет- верте житло поки що зберігається у Межиріччі чекає не доче- кається, коли нарешті стане місцевим музеєм. І це насправ- ді варто зробити, бо Межиріцька стоянка таки насправді є унікальною пам’яткою.Окрім знарядь праці тут знайдено статуетки людей, зокрема українських доісторичних венер, а також найстаршу в Україні, і одну із найстарших у світі, мапу місцевості. Мапа місцевості з Межиріч Варто зазначити, що мапа ця читається і зараз. У центрі мапи зображено чотири будівлі, а нижче - дві групи зигзаго- подібних відрізків. Це знак води. У даному випадку він, без- сумнівно, позначає річку. Мапу цю було знайдено при розко- пках першого із жител Межиріцької стоянки. Про наявність другого житла археологи уже знали, а от третє і четверте були знайдені саме завдяки цій мапі, чи, можливо, першому зраз- ку пейзажної графіки. Невідомий доісторичний художник досить точно зобразив своє рідне селище. 105 Американський музей природознавства (American Museum of Natural History) - один з найбільших природознавчих музеїв у світі, відкритий у 1869 році на острові Мангеттен в місті Нью-Йорк. - 203 -

- XIX - І, знову ж запитання, на яке, поки що, немає однознач- ної відповіді: а для чого він це зробив? З якоюсь практичною метою чи просто для приємності? Схоже, що якась практич- на мета все-таки була, бо межиріцька мапа не є унікальною. Подібну мапу, щоправда досі не розшифровану, було знай- дено і на знаменитій Кирилівській стоянці у місті Києві при розкопках, які провадив ще легендарний Вікентій Хвойка106. Щоденне життя на Кирилівській стоянці. Реконструкція Тут також будували кістяні житла, хоча й дещо відмін- ні від межиріцьких. Люди з Кирилівської стоянки навчились сплітати разом лозини та обмазувати їх глиною. Себто, перші прототипи традиційних українських мазанок з’явились на те- ренах де через багато-багато віків виросте столиця України. І якщо вважати закарпатське Королево, найдавнішим насе- леним місцем України, то Київ не дуже від нього молодший. Кирилівська стоянка у Києві датується приблизно двадцять п’ятим тисячоліттям перед Різдвом, але висловлюються дум- ки про ще більшу давність поселення. З тих пір на Київських горах постійно живуть люди. Та й, взагалі, центральний регіон України був досить добре осво- єний нашими предками. У Яготинському районі Київщини поблизу села Добраничівка також знаходиться досліджене селище, майже аналогічне межиріцькому. 106 Вікентій В’ячеславович Хвойка (Čeněk Chvojka,⋆09.02.1850 - †20.10.1914 роки) - російський археолог чеського походження. 1896 року відкрив пам’ятки трипільської, зарубинецької та черняхівської культур. Відіграв велику роль у за- снуванні в 1899 році Київського музею старожитностей та мистецтв. - 204 -

- XIX - Воно знаходиться на високо- му мисі ріки і також має чотири розташовані по колу обійстя. Чо- мусь любили древні число чотири, чи може це було найбільш зручна кількість будівель для проживан- ня невеликої спільноти? Житла обкладені мамутовими костями і тут знайдено багато господар- ських виробів, а також венеру з поліського бурштину та численні підвіски з морських мушель, що свідчить про контакти та обмін з іншими регіонами. Наявність окремих родинних будиночків є свідченням того, що родина, на- віть в ті далекі часи, уже стала фундаментальною одиниці гро- мади. А це, в свою чергу, вказує Розмальований череп мамута. на існування певного рівня інди- Межиріч відуалізму, принаймні в деяких аспектах життя, бо від колек- тивізму, наприклад при полюванні на звірів, ще неможливо було відмовитись. Мисливські угіддя і табір первісних людей віднайдено в східному Донбасі, біля Амвросіївки. Тільки тут люди спе- ціалізувались в полюванні уже не на мамутів, а на бізонів. Такі полювання, судячи з археологічних даних, були дуже успішними. Археологи знайшли ціле поле розчленованих ске- летів бізонів, серед яких трапляються кістяні гостряки спи- сів, крем’яні вкладні до них та ножі, виготовлені з крем’яних пластин. Туші, загнаних до балки й упольованих тут бізонів мисливці розбирали за допомогою крем’яних ножів, а м’ясо переносили на кілька сотень метрів далі до своїх жител. Там, очевидно, відбувалась його обробка – м’ясо солили, сушили, коптили і, можливо, топили з нього лій та перетирали його з ягодами і сушеним м’ясом так, як робили це зовсім недав- но американські індіанці. У індіанців ця страва називалась пемміканом, її брали з собою в дорогу або просто споживали, щоб пережити безболісно голодні зимові часи, коли полювати на бізонів було важко. Паралель з Північною Америкою під- силюється ще й тим, що, подібні до Амвросіївського кісткови- ша в місцях колективного полювання на бізонів, добре відомі саме в північноамериканських преріях. - 205 -

- XIX - Це, звичайно ж, не означає, що Україна є батьківщиною американських індіанців, просто методи, якими користува- лись люди, щоб запевнити собі виживання у схожих при- родних умовах, також бувають схожими. А південне Подні- пров’я, із своїми незчисленними стадами бізонів, у ті далекі часи якраз і було найбільш схоже на американські прерії. Між іншим, існує достатньо аргументована гіпотеза про те, що американський континент заселявся одночасно з двох сторін – з заходу і зі сходу. З заходу в Америку через Берін- гову протоку просочились монголоїдні племена, близькі роди- чі сучасних малих народів півночі Євразії, а зі сходу – люди солютрейської культури. Гіпотеза ця ґрунтується на разючій схожості артефактів, виготовлених руками солютрейців у Єв- ропі і аутентичною американської культури кловіс. Доведено, що серед індіанців східного узбережжя Північної Америки, хоч і рідко, але зустрічається гаплгрупа X, яку могли прине- сти сюди перші поселенці, сини й доньки Ксенії. Як можна було добратись з Європи до Америки у кам’яному віці? Авто- ри гіпотези вказують нам на сучасних іннуїтів (чи, як їх ко- лись називали, ескімосів), які ще донедавна жили, фактично, в кам’яному віці, але вміли будувати човни і, пересуваючись вздовж крайки льоду, долали величезні відстані. Схоже, що якась група солютрейців, полюючи на морських тварин пе- ребралась з Європи до Америки навіть не зауваживши цього. Та повернемось до України. Америк, звісно, наші древні земляки не відкривали, але на звірів полювали доволі успіш- но і з життя свого, мабуть, були задоволені. Сезонні табори мисливців на бізонів віднайдено на березі ріки Велика Акар- жа в Овідіопольському районі Одещини та на берегах Пів- денного Бугу поблизу села Анетівка Доманівського району Миколаївської області. Втім, найбільш цікавими і, одночасно, дуже загадковими є знахідки з села Мізин (це в Коропському районі на Чернігівщині). Саме тут, весною 1906 року, козак Сисой Кошель заходився зводити хату й під час земляних ро- біт знайшов цілу купу кісток викопних тварин. На додачу в той же час злива розмила поруч схил яру, оголивши великі кістки мамута. Місцевий священик відправив їх до Черніго- ва, де на знахідки звернув увагу секретар Чернігівської гу- бернської вченої архівної комісії, відомий краєзнавець Петро Добровольський107. За його ініціативою в жовтні 1907 року на місці знахідки провели невеличкі розкопки, які дозволили отримати унікальні артефакти. 107 Добровольський Петро Михайлович (⋆1871 - †1910 роки) - український ар- хівіст, краєзнавець, управитель Чернігівської губернської архівної комісії. - 206 -

- XIX - Звіти про розкопки та знайдені артефакти були продемонстровані на традиційній виставці старожит- ностей, що відбулась у серпні 1908 року з нагоди проведення в Черніго- ві XIV Всеросійського археологічного з’їзду, який зібрав, фактично, весь цвіт археологічної думки Російської імперії. Нічого кращого для популя- ризації відкриття не можна було й вигадати, а тому новина швидко за- цікавила археологів. Через рік укра- їнський вчений Федір (або, як він сам себе іменував Хведір) Кіндрато- вич Вовк108 виявив тут велику сто- янку первісних людей епохи пізнього палеоліту. За сто років досліджень археологи відкопали п’ять круглих жител діаметром близько семи ме- трів і площею до двадцяти п’яти ква- дратних метрів. Ці житла були зведе- ні за технологією дуже схожою на ту, яку повсюдно застосовували тоді в Україні – каркас з жердин, обкладе- Венера, вирізьблена з мамутової кості. Мізин ний великими кістками і накритий шкірою. Підвалину становили кілька черепів мамутів, при- сипані землею. Другий ярус складався переважно з лопаток мамутів. На стрісі ж знаходився череп вовка – вірогідно то- темної тварини жителів Мізинської стоянки. А нагадаємо, що першим дослідником стоянки, її науковим першовідкрива- чем був саме Федір Вовк. Мізинська громада складалась десь із п’ятдесяти осіб, які жили тут не менше двадцяти років. Вони займалися полюван- ням на мамутів, вміли обробляти кремінь та кістку, зокрема, в незрозумілий спосіб скручували в браслети ікла мамутів (а ми чомусь впевнені, що знаємо більше ніж предки). Були тут і скульптурки-ідоли, і стилізовані жіночі статуетки, і фігурки тварин та пташок, і браслети, прикрашені орнаментами. 108 Федір (Хведір) Кіндратович Вовк (⋆05.03.1847 – †29.06.1918 роки) - укра- їнський антрополог, етнограф, археолог, археограф, музеєзнавець, видавець та літературознавець. Автор першої загальної науково обґрунтованої концепції антропологічного складу українців. Спадщина Федора Вовка нараховує шістсот двадцять вісім праць, зокрема Антропологічні особливості українського народу, Етнографічні особливості українського народу. - 207 -

- XIX - Цікавою і важливою зна- хідкою з Мізинської стоянки є кістяні музичні інструменти, що застосовувалися, ймовір- но, для супроводу танців. Це лопатка, стегно, таз, дві ще- лепи і уламок черепа мамута – тобто все те, по чому били для утримання звуку, а також те, чим саме це робилось – ко- лотівка, молоток і щось, що нагадувало кастаньєти, – так званий шумовий браслет. На думку фахівців, стегно маму- та використовувалося в гори- зонтальному положенні подіб- но до сучасного ксилофона, а череп – як барабан. На під- ставі висновків трасологічної експертизи було встановлено, Музичні інструменти що по кістках били молоточ- з мамутових костей. Мізин ком із рогу північного оленя, який теж було знайдено в роз- копках. Сліди ударів дали змогу встановити їх силу, частоту та ритм, що, в свою чергу, дало можливість відновити пер- вісну мелодію, що було непросто зробити, оскільки на цих інструментах грали, одночасно, шість-сім музикантів, себто, справжній оркестр ударних інструментів. Інструменти зберігались окремо - в найбільшому у посе- ленні будинку. При цьому цей будинок був не житлом окрмої сім’ї, а чимсь, на кшталт доісторичного дому культури чи клу- бу або, може, навіть прообразом храму. Звідсіля інструменти виносили на час концерту і туди ж складали після його за- вершення. Можливо також, що дім цей виконував роль теа- тральної гримерної – на долівці, разом із музичними кістка- ми, лежала голка для одягу та вісім шил, підвіски із морських мушель та кісток птахів, залишки червоної та жовтої вохри. Чи ж мізинці були єдиними в давньому світі любителями музики? Та ні. Не єдиними. І не першими. У 1953 році на по- селенні Молодово знайдено флейту, виготовлену з відростка рогу північного оленя. Учені стверджують, що це найбільш досконалий з усіх відомих досі палеолітичних музичних ін- струментів. Цю флейту зробили ще неандертальці. І їм, наві- щось, була потрібна музика. - 208 -

- XIX - Нам, людям сучасним, не видається незвичним, що всі ми, час до часу, не відмовляємо собі у задоволенні потанцю- вати, поспівати і послухати добру музику. Але більшість із нас навіть не задумується над тим, як і для чого з’явилась музика. А в світі немає жодного народу, жодної культури, які б обходились без музики. Чому? Невже музика якимсь чином допомагає людям виживати? Основні місця знахідок первісних людей в Україні: 1 – Нобель; 2 – Крас- носілля; 3 – Жорнів; 4 – Куличків; 5 – Буглів; 6 – Прийма; 7 – Радванка; 8 – Королево; 9 – Галич; 10 – Єзупіль; 11 – Лука-Врублевецька; 12 –Великий Глибочок; 13 – Меджибіж; 14 – Молодово; 15 – Баламутівка; 16 – Житомир; 17 – Рихта; 18 – Кирилівська; 19 – Смячка; 20 – Пушкарі: 21 – Мізин; 22 – Добраничівка; 23 – Гінці; 24 – Ізюм; 25 – Деркул; 26 – Червоний Яр; 27 – Амвросіївка; 28 – Ненаситець; 29 – Старі Кодаки; 30 – Осокорівка; 31 – Кам’яна Могила; 32 – Василівка; 33 – Буран-Кая; 34 – Старосілля; 35 – Сюрень; 36 – Кіїк-Коба; 37 – Ак-Кая; 38 – Велика Акаржа; 39 – Ілінка; 40 – Анетівка; 41 – Троянове; 42 – Межиріч Звісно, життя тоді було важким. Зрештою те, що поселен- ня перших людей, про які ми тут говоримо, дійшли до ваших днів в майже непорушному стані, свідчить, що люди звідти пішли … і не повернулися. Костей тварин, кухонних відходів, зіпсованих та загублених речей там багато, а от останків лю- дей немає. Навряд чи мізинські музиканти так просто поки- нули б свої інструменти напризволяще. - 209 -

- XIX - І що з цими людьми сталось, ніхто не знає, хоча причин для раптової смерті в ті часи було більш ніж достатньо. Хо- лод і голод, стихійні лиха, напади хижаків, хвороби – все це, буквально, викошували цілі громади перших людей. Тим не менш, вони знаходили час для музики. Бо чомусь не могли без цього обійтись! Чому? Американські вчені Кріс Лерш109 з університету Колорадо та Натан Арбакл110 з університету Огайо гадають, що музика з’явилась, як соціальний інструмент, що допомагав гуртувати наших предків в одну дружну групу. І щось в цьому є, бо ко- жен із нас хоча б раз у житті відчував дивне почуття єдності із співучою компанією. Спільні співи й танці є характерною рисою багатьох народів і українці не є винятком. Скоріш на- впаки. Навіть при повній відсутності музичного слуху поспі- вати ми любимо. Наша основна мотивація в житті - бути добрими членами тієї чи іншої групи, – кажуть Лерш та Ар- бакл. - Люди почувають себе прекрасно, скидаючи індивіду- альність і перетворюючись у частину великого цілого. Щоб вижити, на відміну від неандертальців, предкам лю- дей вдалось виробити психологічні механізми гуртування та єднання зусиль, і це дало їм можливість здолати всі труднощі. Як у Мізині, наприклад. То звернемо увагу, що нашій мові свято і святість - слова із спільним коренем. Свято, а саме - спільні ритуали, спільне споживання їжі, спільні співи, спіль- ні танці були так само важливими, як і спільна праця. І не тільки. Мистецтво мізинських чи схожих на них музикантів, мало не меті зовсім не розвагу первісної публіки створюючи музичне тло для танців чи співів. Музика повинна була до- помогти танцюристам та співакам ввійти в особливий стан свідомості. Між іншим, бубен - правнук барабанів з Мізина - майже до кінця пізнього середньовіччя, вважався в Європі, сата- нинською річчю. Тільки військові музиканти та кати мали дозвіл використовувати бубен. Всім іншим брати його до рук заборонялось, бо вважалось, що гра на бубні - це відьомські чари. Дивно, але в цьому була певна рація, оскільки, бубен, в умілих і талановитих руках, створює певний ритм – від ста вісімдесяти до двохсот ударів в хвилину, що відповідає час- тоті биття серця плоду в утробі матері. 109 Кріс Лерш (Chris Loersch, ⋆13.05.1982 рік) – старший науковий співробітник кафедри психології та нейронауки університету Колорадо. 110 Натан Арбакл (Nathan Arbuckle, ⋆22.08.1976 рік) - соціальний психолог, дослі- джує основи просоціальної поведінки. Доцент кафедри психології в університеті Огайо. - 210 -

- XIX - Цей ритм запускає древні контури нашого мозку і ми стаємо винятково чутливими до сприйняття будь-якої інфор- мації. Інша справа, яку саме інформацію на такий ритм буде накладено. При допомозі свого оркестру ударних інструмен- тів мізинці, вірогідно, входили в змінений стан свідомості – медитативний транс. А от що вони в цьому стані робили – це вже таємниця, яку ніхто, напевне, і ніколи не розгадає. Загальноприйнятою вважається істина про те, що пер- вісні люди тільки те й робили, що боролись за своє вижи- вання і тільки час до часу влаштовували ритуальні танці для того, щоб умилостивити духів чи привабити дичину. Тобто, все заради хліба насущного (себто мамутового м’яса) і нічо- го заради власної душі? Хоча вже сама наявність первісного живопису суперечить цій тезі. Бо скільки часу повинен був первісний маляр посвятити своїй творчості, і хто його у той час годував? Сучасні етнографічні дослідження тих наро- дів, які ще живуть у схожих умовах (а таких людей у світі стає щораз менше), вказують на дивний і доволі неприєм- ний для, так званих, цивілізованих людей, факт: люди, що живуть мисливством та збиранням плодів, щоб прогодувати себе і свою родину, працюють щодня щонайбільше чотири години. Подумай, скільки годин доводиться для цього працю- вати Тобі? Доісторичним мисливцям не треба було щоденно ходити на роботу. А тому виникає запитання, а що ж вони таки робили зі своїм вільним часом? Малювали, співали, тан- цювали, лежали догори пузом, кохались, в кості грали? Це важливо знати, позаяк кількість вільного часу та якість його заповнення, – це один із показників добробуту суспільства. 1908 року в Мізині знайдено два браслети, вирізьблені з мамутової кості і прикрашені цікавим і доволі складним візерунком. На браслетах разом знаходиться п’ять полів: три виконано меандром, дві – зиґзаґами. Кожне з полів має трид- цять зон, кожна з зон - дванадцять ліній. А всього - триста шістдесят ліній. Що першим приходить в голову, коли ми чу- ємо ці цифри? Звісно ж, коло, що ділиться на триста шіст- десят градусів. А знавці додадуть, що давньоєгипетський календар складався з трьохсот шістдесяти днів, які ділились на дванадцять місяців по тридцять днів у кожному і в кінці року були додаткові п’ять святкових днів. При цьому, єгипет- ські жерці дуже добре знали, що рік, насправді, складається з трьохсот шістдесяти п’яти днів, а тому існували два кален- дарі – побутовий, схожий на сучасний, і священний, точно такий самий, як у Мізині. - 211 -

- XIX - Чи ж би Мізинський календар був прообразом календаря єгипетського? Згідно думки єгиптолога Джеймса Брестеда111, найбільш ранньою датою використання місячного єгипет- ського календаря є 4 236 рік перед Різдвом. В єгипетській традиції створення першого календаря приписують архітек- тору Імхотепу112, який вважається першим відомим в історії вченим. Але це зовсім не означає, що Імхотеп був родом із Мі- зина, чи не так? Не тільки у Мізині люди прагнули зрозуміти ті правила, якими керується світ, що їх оточував. Календарні браслети. Мізин Але що ж змушувало їх це робити? Подумай, скільки часу треба було змарнувати, щоб день за днем протягом кількох (або й кільканадцяти років) відмічати схід та захід сонця аби впевнитись, що через кожні триста шістдесят п’ять днів сонце вертається в ту саму точку виднокола? Що було моти- вацією для таких дослідів? Чим були корисними ці знання мисливцям кам’яної доби? А чомусь-таки були потрібні, бо що ще змушувало їх вперто здобувати? І якимсь чином вони зберігали свої спостереження. Бо, напевно, не тільки за допо- могою усних переказів та браслетів. І чому саме браслет? Чи не тому, що його носять на руці і він завжди при Тобі? Так само, як зараз ми носимо наручні годинники. Та навіщо це було древньому власнику цієї речі? 111 Джеймс Генрі Брестед (James Henry Breasted, ⋆27.08.1865 - †02.12.1935 роки) - американський археолог та єгиптолог. 112 Імхотеп (ii-m-htp - той, що входить із миром, ⋆2630 - †2611 роки перед Різд- вом) - давньоєгипетський архітектор, лікар, астроном, письменник, радник фа- раона третьої династії Джосера, верховний жрець бога Ра в Геліополі. Протягом багатьох сторіч вважався найбільшим мудрецем старожитності. - 212 -

- XIX - Що він з нею робив щодня? Чи не служив цей браслет допоміжним ін- струментом для ще якихось досліджень? Яких саме? Що ще знали наші предки про світ? Досить глянути на наші українські вишиванки, щоб дійти до висновку, що тра- диції мізинських майстрів та мудреців живуть досі. Дані археології, а пізніше свідчен- ня мандрівників та літопис- ців стверджують нас в пе- реконанні, що безперервна традиція вишивання в Укра- їні існує з часів пізньої кам’я- ної доби. При цьому, в ті часи, а подеколи ще й тепер, вишивання зовсім не було мистецтвом заради одного тільки мистецтва. Вбрання Рід мисливців на мамутів розшивали візерунками зовсім не для того, щоб він виглядав гарно. Естетика вишиванок є, якщо можна так сказати, по- бічним продуктом магії, оскільки перше призначення виши- ванки - бути енергетичною бронею, захисним панциром від небажаних психічних впливів. Вишиванки також були свого роду паспортами своїх носіїв, в яких зазначались стать, вік, статус, приналежність до роду й клану та, навіть, життєві цілі. Знаючі майстрині спочатку нашивали на матерію ма- гічні символи, а потім обшивали все це візерунком, маскую- чи магічні символи. Немає сумнівів, що чарівниці палеоліту чинили так само. І чудовий сунгирський обшитий бісером, костюм, про який ми трохи вище згадували, теж був магіч- ним одягом. А тепер знову згадаємо собі мізинський браслет. Якби таку річ, Ти знайшов десь у бабусиній скрині чи на горищі дідової хати, то хто б мав сумнів, що різьбив її якийсь дядь- ко, десь у Диканьці чи в Козятині? Зигзаги браслета з Мізина так само, як спіралі, косі хрести, сварги і всі інші символи, були мовою, за допомогою якою наші предки оповідали своїм нащадкам про свій світ. - 213 -

- XIX - Цю мову ми ще можемо відтворити, але вже не розуміє- мо, хоч і усвідомлюємо, що це таки наша мова. Тобто мова, яку ми колись знали, оскільки ті люди, що нею користувались були майбутніми нами, а ми - це колишні вони. І тоді постає хвилююча думка, а чи не було оте плем’я із тотемом вовка таки насправді першим племенем українців? Це видається неймовірним, але хто може заборонити нам так вважати, якщо генетичні дослідження вказують нам, що в усіх антропологічних типів українців, в тій чи іншій мірі є присутніми гени, принесені сюди, на цю землю, першими по- селенцями. Адже більшість сучасних громадян України є ав- тохтонами, а це означає, в свою чергу, що наша спільна гене- тична пам’ять зберігає спогади про всі події, що діялись тут, починаючи від часу коли на цю землю вперше ступила нога людини розумної. По суті, це архіви інформації, записані на біологічних носіях. Інформація з цих архівів пам’яті витерла б усі білі плями в вашій історії і розставило б усі крапки над і. Чомусь же Зиґмунд Фройд казав, що не ту науку назвали археологією, чи не так? Бо скільки подій, що так чи інакше вплинули на творення колективної свідомості людства, ста- лись за час існування нас, як розумних істот? Від часу появи генетичної Єви, праматері усього людства, і до моменту за- кладення перших міст на Землі, минуло десь із сто шістде- сят-сто сімдесят тисяч років. І весь цей час люди потратили не тільки на боротьбу за вогонь та гонитву за мамутами та північними оленями. Скільки думок за цей час було проду- мано, скільки емоцій пережито, скільки відкриттів зроблено? Це десь біля чотирьох тисяч поколінь людей! А за цивілі- зації в світі прожило десь із двісті п’ятдесят поколінь. Є різ- ниця? І що, серед отих чотирьох тисяч поколінь не знайшлось людей з інтелектуальним потенціалом рівним потенціалу Ей- нштейна чи Фройда? Та були такі люди. І було їх чимало. Це тепер нам, ко- ристувачам комп’ютерів та смартфонів може видатись при- мітивним простий глиняний горщик. А Ти спробуй його ви- ліпити, навіть знаючи, як це робиться! Навіть прочитавши в Інтернеті з десяток інструкцій на тему того, як правильно ліпити глиняні горщики. Вони ж, оті наші предки, цього не знали. Все, що вони робили – робили вперше. І кошики плели, і сітки рибальські, і горщики ліпили, і музику компонували, і календарі укладали і ще багато чого. Власне тіло та його вміст, душа тобто, були особливим об’єктом зацікавлення. - 214 -

- XX - РОЗДІЛ XX Нейрохірургія кам’яної доби: навіщо вони це робили? Знахарі чи лікарі? Альпійська акупунктура. Шаманізм: історичне коріння. Шаманська психотерапія: навіщо вона потрібна? Глобальне отупіння людства і як йому протистояти? Нейрологічна революція і перезавантаження колективного несвідомого. Пізнай себе і пізнаєш світ. В середині минулого сто- ліття у Франції в долині ріки Лозер (Lozère), були знайдені черепи палеолітичних людей із слідами трепанацій, себ- то, оперативного доступу до головного мозку. У це ніхто з вчених не хотів вірити, бо навіть зараз така операція є вельми складною. Тому по- яснювали ці знахідки тим, що отвори, мовляв, зроблено після смерті з якоюсь незна- ною метою. Але факти вка- зували на інше: дірки, про- роблені в черепах кремінним знаряддям тридцять тисяч років тому, були зроблені в черепах живих людей і, що найважливіше, ці рани за- живали. А отже, пацієнти Череп з слідами потрійної прижиттєвої трепанації. Лозер після операції жили, причо- му досить довго. І, слід вважати, були активними – інші в ті суворі часи на землі не затримувалися. Рахунок подібних че- репів ведеться вже на сотні. Статистика показує, що вдалими в кам’яному віці були дев’ять з десяти трепанацій. Ба, навіть більше! Знайдено череп з сімома отворами, що зажили. При цьому, очевидно, що трепанацію виконували дуже болісним методом: не пробиваючи кістку, а повільно вишкрібаючи її шари. Це давало можливість не зачіпати оболонки мозку, хоча операція могла тривати до півтори годин. Біль при такій операції повинен був бути пекельним, тому виникає запитан- ня: як можна було таке витерпіти, не збожеволівши? Знахарі так званих примітивних племен досі застосову- ють при лікуванні гіпнотичний транс, в який можуть вводити декількох людей одночасно. Транс цей глибокий і може три- вати декілька діб. - 215 -

- XX - Перебуваючи в такому стані, людина не почуває болю. Правдоподібно, такі ж методи знали і за часів кам’яної доби. Втім, були й інші способи знеболення, більш звичні нам. В декількох розкопаних могилах кам’яного віку в чималій кіль- кості знайдено пилок конопель, залишки макових голівок і спори галюциногенних грибів. Отже, із знеболенням особли- вих проблем у наших предків не було. Припиняти біль вони уміли. Тільки от для чого їм здались оті трепанації? Ймовірно, підказка знаходиться досить далеко від долини Лозер. У Ти- беті вважали, що талан ясновидіння люди отримують після мозкової травми, а тому деякі тибетські ченці провокували його штучно, відкриваючи третє око власне через трепана- цію черепа. Схожі операції практикували і на протилежному боці планети, а саме у доколумбовій Америці. Але, найцікаві- ше, що навіть зараз, у нас час, є адепти трепанацій черепів, які вважають, наче таким чином покращується внутрішньо- черепний кровообіг і покращуються розумові здібності. Та навіть, якщо в цьому щось є, чи варто калічити себе, щоб до- битись такого результату? Адже існують багато інших, більш безпечних, практичних і ефективніших способів інтенсифі- кації власного мислення. Череп та зуб із слідами лікування каріозного ураження. Інструменти з допомогою яких ця операція виконувалась. Ріпарі Віллабруна Проте, доісторичні фахівці, займались не тільки вдоско- наленням людського розуму. У Передній Азії й на Іранському нагір’ї знайдені черепи людей з ознаками операцій в ротовій порожнині. Це неймовірно, але первісні стоматологи вміли лі- кувати і, навіть, протезувати зуби. - 216 -

- XX - Мости на три, чотири й навіть п’ять зубів, зроблені зі ма- мутової чи слонової кістки або навіть природного асфальту, підігнані навдивовижу точно. І все це зроблено за допомогою кам’яних знарядь та умілих рук. В приальпійській місцевості Ріпарі Віллабруна (Ripari Villabruna, провінція Беллуно, Італія) знайдено навіть щось, на кшталт стоматологічного кабінету кам’яної доби. Мініатюрними крем’яними та обсидіановими ножами тут робились операції всередині ротової порожнини і знайдено навіть череп людини, що пережила таку операцію. Дивитись на ці інструменти страшнувато, але той, кого хоч раз боліли зуби, погодиться, що навіть таке лікування краще, аніж безконечний біль. Тому не рідкістю були люди, що пережили ампутацію руки й навіть ноги. Можна було б вважати, що подібних калік виганяли зі стійбища на голодну смерть. Але факти, здобуті руками археологів, вказують на інше досить часто вони жили якщо не щасливо, те вже у вся- кому разі довго. Всі знають, чи, принаймні, чули про такий лікувальний метод, як акупунктура, що полягає у подразненні периферич- них нервових розгалужень за допомогою уколів у певні точки тіла. Вибір точок зумовлюється характером захворювання; у вибрані точки на встановлену глибину вводять спеціальні голки, які залишають в тілі протягом п’яти-п’ятнадцяти хви- лин. Наразі жодна з наявних теорій не пояснює в достатній мірі механізми дії акупунктури, хоча застосовувати цей ме- тод лікування люди уміли давно. В 1991 році німецькі туристи в тірольських Альпах, в до- лині ріки Ецталь (Ötztal) знайшли мумію замерзлої людини, яку, завдяки журналістам, охрестили Етці. Вік цієї мумії ста- новить приблизно п’ять тисяч років. Етці, на момент смерті, було десь біля сорока п’яти років. Він носив довге волосся, акуратно підстригав борідку, був тепло та вишукано вбра- ний, озброєний луком та мідною сокирою. Етці спочатку було поранено в сутичці, а потім він помер від переохолодження і його тіло вмерзло в лід. Деякі вчені вважають, що Етці міг бути чаклуном або знахарем. На підтримку цієї версії вказує знайдений при ньому амулет, а також присутність в цьому районі древнього святилища. Але татуювання на тілі Етці – це не магічні символи, а терапія болю. Його тату збігаються з більшість акупунктурних точок, які фахівці застосовують для лікування артриту. Суглоби ж у нашого героя таки були хворими і, мабуть, це дошкуляло йому, особливо восени та зимою. - 217 -

- XX - Татуювання Етці і мапа акупунктурних точок людської спини А тепер давай поміркуємо разом. Знавці акупунктури твердять, що на шкірі людини є три тисячі чотириста шіст- десят вісім точок для уколів голок, причому, площа поверх- ні тіла дорослої людини - це, майже, два квадратні метри. Щоб отримати лікувальний ефект замало активізувати одну чи, навіть, декілька точок. Голки вколюють комбінаціями, на різну глибину і в різних місцях. Щоб взнати всі можливі ком- бінації точок відомим методом тику знадобилось би кілька мільярдів років (і то, якщо бавитись тільки цим, а на мамутів уваги не звертати). Для цього треба бути більш ніж генієм, чи не так? Колись цих геніальних людей називали шаманами, хоча зараз слово шаман незаслужено набуло виразного нега- тивного забарвлення. Одна з версій походження цього слова вважає, що слово це походить від санскритського śramana, що означає - аскет. За іншою з версій, можливо переконли- вішою, це слово походить з мови евенків, де saman – це лю- дина знаюча. Отже, з цього легко зробити висновок, що слово шаман наділене однаковим сенсом з нашим рідним словом - відаючий. Шамани і є відаючими, знаючими людьми. І тут вельми цікаво порівняти це слово з терміном, який ми вико- ристовуємо для позначення людей, що займаються виключно наукові методи пізнання істини - учений. Бо між тим, хто щось знає і тим, кого чомусь навчили є різниця, правда? Весь негативізм, скерований в бік шаманських способів пізнання світу, є проявом боротьби, яка в усі, цивілізовані часи велась за розуми та серця людей між навченими та знаючими. - 218 -

- XX - Будь-яка релігія і будь- який політичний режим, тво- рили свої власні різновиди офіційної науки, руками якої чинились спроби нищити чи, хоча б, ізолювати від решти суспільства людей, наділених розумом, хоч трохи більшим, аніж пересічний. Особливо ж, коли цей розум намагався дійти до внутрішньої сутності людини. Це, будемо говорити відверто, поки що не вдалося нікому. Прекогніція, телепа- тія, позачуттєве сприйняття інформації та інші, малови- вчені з точки зору офіційної науки, здатності нашої психі- ки нікуди не поділись і прояв- ляють себе, час до часу, навіть у найбільш пересічних людей. Шаман з Дольні Вестоніце. І зовсім не тому, що живлять- Реконструкція ся вони, як нам колись вбивали в голову, людськими забобо- нами. Шаманізм виник задовго до християнства, до ісламу, до буддизму і, навіть, до язичницького многобожжя чи будь- якої іншої релігії. Зрештою, шаманізм не є і не може бути релігією. Шама- нізм ні від кого не вимагає поклоніння метафізичній силі, а є методами використання цієї сили для вирішення людських проблем чи отримання додаткової інформації. Це вже пізні- ше, із первісного шаманізму виросли релігія, наука і магія. І психологія, додамо, також. Щоразу, коли перед нами поста- ють нові виклики та нові життєві завдання і ми не відсту- паємо перед ними, в нас прокидається древній шаман і дає необхідні нам сили й знання. Один з дослідників шаманіз- му психолог Роджер Волш113, навіть ввів спеціальне поняття: шаманський стан свідомості, і з ним важко не погодитись. Власне кажучи, всі психотерапевти є, в тій чи іншій мірі, шаманами. Так само, як шаманами є всі неординарні творчі люди. 113 Роджер Волш (Roger Walsh, ⋆15.11.1946) - австрало-американський учений, журналіст, автор книг з транс персональної психології, східних духовних практик та шаманізму. Доктор медицини і філософії. - 219 -

- XX - Як визначив шаманство Арнольд Мінделл114 сам великий шаман і новатор в психотерапії, шаманізм є архетипом зустрі- чі людини з невідомим. Шамани мають змогу керувати особли- вими станами свідомості, ви- кликати ці стани, діяти в цих станах на таких швидкостях і рівнях, які пересічній людині недоступні. Шаманські спосо- би зцілення іноді бувають більш витонченими та дієвими, аніж сучасна психотерапія. Вреш- ті-решт, оригінал завжди є кра- щим від будь-яких копій. Нам варто пам’ятати про це, бо, схоже, що ці знання ско- ро знадобляться нам знову. Палеолітична цілителька Дані статистики вказують на те, що в суспільстві діє негативний відбір за генами, котрі сприяють розвитку інтелекту та фізичного здоров’я. Швид- кість деградації, щоправда, не є блискавичною, але цілком достатньою для того, щоб IQ пересічної людини знизилось на тридцять пунктів за останню тисячу років. Якщо так про- довжуватиметься далі, то це означатиме загибель цивілізації. Тобто, ще через тисячу років (а що таке тисяча років після мільйонів років еволюції?) людство одурніє дощенту. То може має таки рацію Майкл Кремо, кажучи про дево- люцію людства? Втім, ця, по-справжньому трагічна для лю- дей статистика, чомусь ніяк не заважає нам вважати, що за- пасу розуму та знань нам вистачить надовго і це дасть змогу нашим нащадкам викрутитись з будь-якої ситуації. Та тільки чи так воно є насправді? Парадоксально, але пересічна лю- дина сучасності, знаючи набагато більше за своїх первісних предків, майже не володіє навичками виживання. Там, де пращури гарантовано б вижили, ми, так само гарантовано, - загинемо. Та це ще не найгірше. Ілюзія володіння своїм влас- ним розумом, змушує нас вірити, що історія – це постійний поступ від поганого до доброго, а від доброго - до ще кращо- го. Але чи ж так є насправді? 114 Арнольд Мінделл (Arnold Mіndell, ⋆01.01.1940) - американський психотера- певт, представник трансперсональної психології, тілесної психотерапії, письмен- ник і засновник процесуально орієнтованої психології. - 220 -

- XX - Нас вперто переконують, що в світі стало більше багат- ства, але далеко не всі можуть ним однаково користуватись. Нас переконують, що зменши- лась кількість голодних людей, але мовчать про те, що були часи, коло людство взагалі не знало, що таке голод. Набага- то більше людей споживають здорову їжу? Проте, колись всі люди так харчувались. В світі стало менше кривавих воєн? Та про що говорити, якщо ко- лись їх взагалі не було? Струмінь мемів, що зали- вається в наші мізки, дуже ба- гатьом людям вже вимив їхнє власне мислення. Але ж меми не виникають спонтанно. Це в темні середні віки хтось пе- реконував людей, що риби на- роджуються з намулу, а миші Навчання в палеоліті з брудної білизни. І з мемами точно так само – нас старанно переконують в тому, що інформація, яку нам постійно зго- довують мас-медіа є спонтанною, випадково згенерованою і абсолютно, повністю, цілковито ні від кого й ніколи неза- лежною. А що є вона суцільно негативною та отупляючою, то просто так виходить… Ні, не просто. Природного добору ніхто не скасував. Тіль- ки тепер він відбирає для майбутнього не геніїв, а посередно- сті. А від посередності недовго й до глупоти зійти. То чи не є це метою тих, хто генерує та контролює потоки мемів? Ево- люція людини не тільки не закінчилась, вона ще й прискори- лась у багато разів уже за час розумного існування людства. Порівняно з людьми кам’яної доби змінилось наше тіло, змі- нилось сприйняття кольорів, змінились вербальні здатності і, що найголовніше, змінилось наше мислення. Воно прин- ципово відрізняється від мислення наших предків і, як не дивно, ним стає щораз легше керувати. Ми, люди, знаємо, як виводити нові породи тварин та види рослин. То чи не спаде комусь на думку вивести нову породу людей? Замінити Лю- дину розумну новим її видом – Людиною телевізійною? Про - 221 -

- XX - це варто подумати. Втім, може не все так уже й погано у нашому спільно- му домі. Бо всьому є межа. Є межа і людській глупоті, хоча сам великий Ейнштейн у цьо- му мав сумніви. Майже відра- зу після другої світової війни, коли людство нарешті почало усвідомлювати, що подальше існування цивілізації в тако- му вигляді, як вона є, може, з часом, стати загрозою для самого його існування, почав- ся процес, який з легкої руки американського психолога Ті- моті Лірі115 отримав назву ней- рологічною революції. Одразу, масово, в багатьох країнах світу з’явилось зацікавлення Картина шаманського польоту. людей вивченням своєї вну- Valle de Pop, Аліканте, Іспанія трішньої природи. Оті нейро- логічні революціонери захоплювались усім, що на їх думку могло дати ключик до розуміння того як, чому і для чого лю- дина мислить. Діапазон цієї небаченої раніше пристрасті є дуже широким – від класичної психології до езотеричних те- чій New Age. Люди хочуть знати чому і для чого вони живуть і, звичайно ж, як зробити це життя кращим. Часом цей про- цес набирав протестних форм, як, наприклад, рух хіпі, часом небезпечних – пропаганда наркотиків, часом гротескних – в очікуванні позаземних рятівників, але не припинявся з тих пір вже ніколи. Колективна підсвідомість людства, про яку писав ще Карл Юнг отой наш спільний загальнолюдський су- перкомп’ютер, розпочав своє перезавантаження. Протягом життя декількох поколінь діаметрально зміню- ються суспільні цінності, розуміння сенсу життя і міжлюд- ські стосунки. Ми все виразніше починаємо розуміти, що цивілізація – це не стосунки між людиною та машиною, чи людиною і цифрою. Цивілізація – це, насамперед, стосунки людини з людьми. 115 Тімоті Френсіс Лірі (Tіmothy Francіs Leary, ⋆22.10.1920 - †31.05.1996 роки) - американський письменник, психолог, учасник кампанії з дослідження психоде- лічних препаратів, розробник психологічних тестів та програмного забезпечення для ЕВМ. - 222 -

- XX - І в цих стосунках однаково важливими є толерантне ставлення до своїх сучасників, пошана до власних пращурів і відповідальність за долю власних нащадків. Матінка-приро- да, мабуть зрозумівши свої минулі помилки, ввімкнула свій захисний механізм, заздалегідь вмонтований в мізки людей – ми, як наразі єдина жива істота на Землі, яка вміє не тіль- ки швидко реагувати на зовнішні стимули, але й сама здат- на створювати стимули внутрішні. Не тільки голод, потяг до розмноження та страх, управляють людиною. Все набагато складніше. Дитяча допитливість, жага знань, бажання учи- тись та змінюватись, а заодно і змінювати світ – ось справж- ній двигун розвитку людської цивілізації. І не приведи Боже, щоб ця іскра Божого вогню, яка ко- лись засвітилась у розумах перших людей, погасла. Тоді, і тільки тоді, настане кінець людської цивілізації. Збережімо цю іскру в собі. А те, що у світі довкола нас відбуваються зараз не дуже приємні речі, - це також не є злом. Всі великі цивілізації, культури та народи поставали під тиском дуже жорстоких стимулів. Давно ж бо сказано, що той, кого пора- нили, але убили, приречений стати сильнішим. Це, насампе- ред, стосується нас, українців. Ми живемо. Ми розмовляємо рідною мовою. Ми маємо достатньо розуму й волі, щоб усві- домити невідворотність змін. Залишається тільки відчути у собі бажання стати сильними й повірити у те, що ми можемо це зробити. Кажуть, що над входом до знаменитого храму Аполлона у Дельфах було написано: NOSCE TE IPSUM – ПІЗНАЙ СЕБЕ. Пізнай себе і Ти пізнаєш всесвіт та богів, - так звучить пов- ністю ця фраза. В ній вказано найголовніше завдання для кожної людини і для кожного народу, бо все, що ми знаємо – ми можемо змінити, а все, що нам невідоме буде змушувати змінюватись нас. - 223 -

- НАВІЩО НАМ ПАМ’ЯТЬ - НАВІЩО НАМ ПАМ’ЯТЬ? Немає мабуть людини на всьому білому світі, яка, принаймні хоча б раз у житті, не задала собі двох запитань, які, власне кажучи, є двома іпостасями одного запитання: Хто я такий? Перше із цих запитань звучить так: Чим я відрізняюсь від інших людей? Друге запитання: Чим я схожий на інших людей? Відповідь на перше запитання дає нам досконале знання свого власного характеру, відповідь на друге – так само досконале знання характеру тих спільнот людей, до яких я нале- жу – роду, стану, народу. Але як формується характер? Одним із механізмів формування індивідуального характеру є негенетичний механізм пам’яті та навчання. Його, цей механізм, на- зивають ще вихованням і мабуть Ти не раз чув тезу про те, що дитяча душа – це, мовляв, чиста картка паперу на якій можна написати все, що заманеться. Багато батьків у це вірять і намагаються вписувати в душі своїх діток свої ж власні нереалізовані мрії чи вичитані з книг напучування. Та тільки все не так просто, бо всі оті мудрі поради та моралізаторські настанови, які батьки так люблять давати своїм дітям – це якраз вихованням не є. Поклавши руку на серце, чи хто з нас в дитинстві ті настанови виконував та й чи взагалі до пуття чув? Природа сама подбала про наше виховання, вмонтувавши в чис- ло наших вроджених інстинктів здатність до самонавчання. В певному віці (як правило від року до початку статевого дозрівання) цей меха- нізм змушує всіх людей мимоволі й неусвідомлено відтворювати дії, моделі поведінки, спосіб мовлення, переконання та цінності тих до- рослих людей, які нас оточують і які мають для нас хоч якесь емоційне значення. Бо як інакше навчитись жити, якщо не відтворювати моделі поведінки тих людей, які уже вміють це робити? Деякі із цих моделей ми закріплюємо в собі через постійне повторення. Якщо довго-довго, ну, дуже довго, ведмедя змушувати крутити педалі та ще й заохочува- ти його за кожним разом грудкою цукру, то він таки навчиться керува- ти самокатом. Саме тому повторення називають матір’ю для навчання, хоча може було б вірніше називати мачухою, адже людина все-таки інтелектуально знаходиться вище за ведмедя і має здатність засвоюва- ти знання й виробляти навички набагато швидше. Ми влаштовані так, що в певних ситуаціях звички та навички можуть створюватись майже одразу, а ключем, який відкриває можливість блискавичного запам’я- товування є емоції. Все, що Ти пам’ятаєш про себе з свого дитинства обов’язково вплинуло якимсь чином на формування Твого характеру і залишило в ньому свої сліди. А тепер давай подумаємо разом, які риси характеру переважати- муть у людей, які з покоління в покоління бачать довкола себе одні й ті самі краєвиди, чують одні й ті самі пісні й займаються одними й тими самими справами? Тим більше, що в кожній родині жила своя власна історична пам’ять і пам’ять ця мала дуже мало спільного з історіями, які ми знаємо із шкільних підручників. - 224 -

- НАВІЩО НАМ ПАМ’ЯТЬ - Вона, ця домашня пам’ять, містила в собі вкрай мало дат історич- них подій чи висловів лідерів держав чи релігій – все це було надзви- чайно далеким від життя так званих простих людей, які й складають основну масу нації. Зате в такій пам’яті було докладно зафіксовано, коли сіяти жито, а коли просо, коли мають телитись корови і коли тре- ба стригти овець, які страви готувати на Різдво, а які на Великдень, як борщ варити, а як кутю, і як хліб свій щоденний здобувати, у що вірити, в чому сумніватись, кого любити, а кого боятись, що таке добро і чим воно від зла відрізняється. І ще тисячі, а може й десятки тисяч (бо хто ж їх злічити може?) різних навичок, звичаїв, переконань, слів, думок, - отієї пряжі, з якої зіткано характер людини. Знищити таку пам’ять можна було тільки разом із її носіями, і будь-яке перепису- вання історії не досягало своєї мети доти, доки залишались люди, що пам’ятали, як воно було насправді. Власне це маленьке приватне минуле наших батьків та дідів і було тим минулим, що керувало їхнім життям, створюючи його сьогодення і закладаючи підвалини майбуттю. Воно було тим джерелом, з якого, одночасно, поставали і характери окремих людей і цілісний колектив- ний характер народу. Донедавна, це було єдиним способом характеро- творення, а тому яблука зазвичай далеко від яблунь не падали і люди, покоління за поколінням, відтворювали свій сукупний національний характер в майже незмінному вигляді. Та тільки часи змінюються і коли настає критичний момент, коли зміни стають швидкими та невідворотними, вироблених віками та тисячоліттями звичок може забракнути для того, щоб народ міг про- довжити свою путь у майбутнє. Тоді вирішальними чинниками вижи- вання стають воля до життя та інтелект. А інтелект – це, як сказав колись відомий Тобі Жан Піаже – те, що ми робимо, коли не знаємо, що робити. Якраз такий момент, коли треба щось робити але ніхто не знає, що саме робити, переживає зараз людство. Розвиток технологій змі- нив головні засади дотеперішнього існування людства в тому числі й найголовніші – механізми формування людської особистості. До джерел формування характеру додались ще книги, а потім фільми та мультики, комп’ютерні ігри та телевізійні шоу, дописи соціальних ме- реж. За останні сто років світ змінився більше, ніж за всі попередні тисячоліття. Те, що було доконечно потрібне поколінням дідів, стає зайвим для синів, цілковито незрозумілим онукам і забутим поколін- ням правнуків. Тепер уже яблуко, відірвавшись від гілки матері-яблуні вже й само не знає в якості кого впаде на землю і як далеко покотиться. Потоки нової інформації без жалю вимивають всі сліди отого власного, приватного, родинного минулого, яке, ще донедавна, було канвою людських особистостей, замінюючи його минулим казенним, стандартним, зручним для всіх, запакованим в кольорові обгортки псевдоісторичних фільмів та пригодницьких романів і, при цьому, дуже далеким від реальності. І тоді постає запитання: а що далі? - 225 -

- НАВІЩО НАМ ПАМ’ЯТЬ - А давай уявимо собі людину, яка пам’ять втратила. Ну, зовсім втратила. От вийшла собі людина з дому до крамниці, наприклад, по цигарки чи на роботу зранку зібралась, і раптом забула геть усе, що було з нею раніше. Що станеться з такою людиною? Не треба бути великим провидцем, щоб уявити собі, яка біда із нею приключиться. Такого не побажаєш і найгіршому з ворогів. Бо на- віть спитатись, про те, хто я і де я, така людина не зможе. Мова – це ж також пам’ять! Людина, що втратила пам’ять, негайно, у ту ж таки хвилину, перестане бути кимось, і стане ніким. Навіть не твариною, бо й тварини щось про себе та пам’ятають, а, просто грудкою кісток і м’я- зів, біологічним роботом готовим до сприйняття нових поведінкових програм, але цілковито неспроможним відтворювати ті програми, які існували раніше. І добре, якщо у такої людини (питання чи людини на цей мо- мент?) знайдуться близькі, які її впізнають, приймуть і почнуть про неї піклуватись. Вони навчать цю людину розмовляти, пояснять їй хто вона і звідкіля, хто її батьки, родичі та друзі, кого у цьому житті слід любити, а кого ненавидіти. Вони дадуть їй якісь знання, навчать яко- мусь фахові, що дасть їй можливість заробляти свій хліб щоденний. Інакше кажучи, вони, ці добрі люди, створять бідоласі нову пам’ять. Проте, як би вони не старались (якщо це справді добрі люди), ота нова пам’ять, вже не буде рідною пам’яттю людини, власним її життєвим досвідом, який, як відомо, творить особистість. Це будуть погляди на життя, думки, досвід, переконання інших людей. І саме керуючись тими новими, вкладеними в її голову програмами, людина, що отри- мала нову пам’ять, житиме все своє подальше життя. Чи своє? Чорношкірі раби, яких у вісімнадцятому столітті завезли на Гаїті, вірили, що людину, - будь-яку пересічну людину, - можна перетворити у так званого зомбі. Зомбі – це істота, з якої злі чаклуни висмоктали душу, залишивши при цьому всю її життєву силу. Тіло без душі, одним словом. І додамо, що тіло це абсолютно покірне своєму господареві – отому страшному чаклунові. Адже тіло без душі самостійно рішень приймати не може. Себто зомбі – це людина, що забула, ким вона була раніше, перестала бути кимсь і стала, спочатку, ніким, а потім була пе- ретворена в істоту, що виконує волю того, хто дав їй нову пам’ять. Оце і є зомбування. Алгоритм його простий і дуже ефективний. Спочатку треба витерти пам’ять людей, а потім внести у їхні голови нову інфор- мацію. Ту, яка потрібна. Потрібна комусь. А кому потрібно, щоб люди мали нову пам’ять? Кажуть, що в прадавні часи японська богиня Сонця подарувала своєму внукові, пращурові імператорського роду, три коштовні пред- мети, які, так насправді, є символами влади і, одночасно, підказками, як саме цю владу справувати. Ці три коштовні предмети – це меч, дорогоцінний камінь та дзеркало. Символіка перших двох прозора й зрозуміла: меч – це сила влади, а коштовність – це багатство влади. Однак, найважливішим у цій тріаді є дзеркало. - 226 -

- НАВІЩО НАМ ПАМ’ЯТЬ - Бо що Ти можеш побачити, вдивляючись у нього? Тільки самого себе. Таким, яким Ти є. А кого Ти побачиш у кривому дзеркалі? Себе. Тільки таким, яким хтось інший хоче Тебе показати. Найчастіше - не- долугим, нерозумним та безвольним. Зомбі, одним словом. Сучасні чаклуни мають у своєму розпорядженні достатньо коштовностей, щоб купувати собі криві дзеркала в довільної конфігурації і в довільній кількості. І достатньо мечів, щоб змушувати нас в ці дзеркала диви- тись. Пам’ятаєш, як у Шевченка: Німець скаже: ви моголи. Моголи! моголи! Золотого Тамерлана онучата голі. Німець скаже: ви слав’я- ни. Слав’яни! Слав’яни! Славних прадідів великих правнуки погані! І подумай добре, чи не бачив Шевченко, мало не двісті років тому назад, дня сьогоднішнього? Мабуть таки бачив, мабуть таки знав! І мертвим, і живим, і ненарожденним... Ненародженим! Це до нас з То- бою. До нас... Історія і є дзеркалом в яке вдивляються народи. Бо життя ділить- ся на дві частини: на те, що вже було і на те, що ще буде. Те, що було – ми знаємо. Або гадаємо, що знаємо. Те, що буде – ще треба створити. Але, якщо в минулому ми були ніким, то які наші шанси на те, щоб в майбутньому стати кимось? Тому зверни увагу, дорогий друже, як шпарко кожна влада дбає про вміст шкільних підручників історії. Це може іменуватись відновленням історичної правди чи, навпаки, захи- стом її від фальсифікацій, однак, сенс таких дій завжди один: створен- ня стійкої, наперед запрограмованої та зручної колективної пам’яті у підвладного народу. Кожна ж влада вважає, що владарюватиме до кінця часів, а тому готує собі слухняних зомбі, які виконають і викону- ватимуть її волю. Той, хто не пам’ятає ким він був, буде тим, ким йому накажуть бути! Час життя трьох-чотирьох поколінь – це час необхід- ний для повної зміни усвідомленої пам’яті народу. А якщо додати до цього ще загибель покоління дідів і цілковиту деморалізацію батьків, то покоління внуків виросте слухняними рабами, а правнуки стануть вже ідеальними зомбі. І, що найголовніше, старанно і з любов’ю пле- катимуть покоління наступних зомбенят. І так у безконечність… В останні роки дуже багато говориться про можливості генної інженерії. Нас лякають генетично модифікованими продуктами і на- віть натякають, що людські гени нічим особливим не відрізняються від генів лабораторних мишей, а отже і виводити нові породи людей уже зараз в принципі можливо і навіть не надто важко - клонувати, наприклад, Гітлеа чи якогось іншого ворога людства. Втім, при цьому, нас одразу ж заспокоюють, що все під контролем і світова спільнота до такого блюзнірства ніколи не допустить, а всі набуті знання вико- ристовуватимуться тільки для блага людства. Завдяки цим та іншим дискусіям (про наслідки глобального потепління, наприклад, чи про загрози вірусної пандемії), котрі відволікають нашу увагу, ми якось не помічаємо, що найголовнішою нашою проблемою є щось цілком інакше. - 227 -

- НАВІЩО НАМ ПАМ’ЯТЬ - В 1959 році генетик Дмитро Бєляєв116 та зоопсихолог Людмила Трут117 започаткували експеримент з одомашнення лисиць. Протягом декількох поколінь з популяції лисиць вибирали тих тварин, які ви- казували найбільшу толерантність в стосунку до людей. У результаті було виведено групу лисиць, схожих за поведінкою на собак – грай- ливих, дружелюбних, здатних легко навчатись та слухатись людини. Як виявилось потім, подібна поведінка лисиць закріпилась через гене- тичні мутації і стала спадковою – тепер уже одомашнені лисиці народ- жують одомашнених лисенят. То чи потрібна генна інженерія, якщо все так просто? А з людиною ще простіше. Бо, на відміну від лисиць, ми вміємо читати, слухати радіо, дивитись телевізор і користуватись Інтернетом і, завдяки всьому цьому, споконвічні механізми формування особисто- сті втрачають свою ефективність, заміщаючись механізмами штучни- ми, трансляторами яких є засоби масової інформації. А кому належать засоби масової інформації? Тим, хто має гроші і владу в цьому світі і зрозуміло, що так звані прості громадяни до цієї категорії не відно- сяться. Все, сказане вище, – сказано про нас, про українців. Тобто, не тільки про нас, бо зазомбованих народів на планеті більш ніж достат- ньо, але про нас у першу чергу. Та й, зрештою, своя сорочка до тіла ближче, чи не так? Технології та глобалізація ефективно чинять те, на що не спромоглись ні революції, ні війни, ні голодомори. А, врахову- ючи демографічну ситуацію, коли на трьох померлих українців при- падає менше двох народжених, можемо бути певними, що впродовж трьох-чотирьох поколінь українська нація перестане існувати, розчи- нившись у глобальному людському морі. То який сенс матимуть тоді визвольні змагання та боротьба за українську державність? Може наші правнуки ще знатимуть кілька десятків слів мови їхніх прадідів і пам’ятатимуть про своє українське походження, але зв’язок між минулим та майбутнім буде перервано. Неофіційне приватне ми- нуле зникне і залишиться тільки минуле підручників. А, скажімо собі чесно, чи ж не в одомашненні, себто в творенні особистості із заздалегідь заданими параметрами (це називається со- ціалізацією) полягає головна мета шкільної освіти? Тому, якщо нічого не робити, майбутнє наше залежатиме тільки від потреб замовника. Потреби ж ці є прозорими й зрозумілими. Рабство, себто експлуатація людей людьми, з’явилось на плане- ті лиш трохи пізніше від цивілізації і давно вже стало її неодмінним атрибутом. 116 Дмітрій Константіновіч Бєляєв (⋆04.07.1917 – †14.11.1985 роки) - радян- ський генетик. Найбільш відомий своїм експериментом з виведення одомашне- них лисиць. The New York Tіmes оцінила його, як можливо найвидатніший експе- римент з виведення тварин які коли-небудь проводились. 117 Людміла Ніколаєвна Трут (⋆06.11. 1933 рік) - російський зоопсихолог, ето- лог та еволюціоніст, відома експериментами з одомашнення диких лисиць. - 228 -

- НАВІЩО НАМ ПАМ’ЯТЬ - Разом з цивілізацією, рабство еволюціонувало і розвивалось – від примітивного древнього рабства, коли мало не за кожним рабом повинен був стояти наглядач з батогом (а їх же годувати треба було і наглядати за ними також), до рабства сучасного – коли раб сам себе пильнує, бо вважає своє рабство єдино можливим для себе і будь-які зміни свого становища бачить тільки в пошуках кращого пана. Ми тільки тепер потроху починаємо розуміти це. Наш народ за- раз гарячково шукає своє місце серед людей землі. І дуже гостро перед нами стоїть запитання – в якості кого ми потрібні тут? Що ми можемо дати світу такого, щоб світ цей полюбив нас і погодився з нашим у ньо- му існуванням? Бо світ, в якому нам випало жити, ще, далебі, не скоро станеться місцем для душевної гармонії та всесвітнього братерства. Наразі це прагматичний, а отже й жорстокий світ. В цьому світі треба бути неймовірно мудрим, щоб вибрати вірну путь. І будь-яка помилка у виборі може стати останньою. Справжня незалежність – це незалеж- ність у виборі свого власного шляху. А це неможливо без глибокої істо- ричної пам’яті. Чим більше такої пам’яті у людини, тим менше шансів у, навіть найбільш талановитих, маніпуляторів перетворити її у зомбі. Чи маємо ми таку пам’ять? Маємо. Тільки часом не відаємо, що маємо, бо задивились у свій час в чаклунське дзеркало. І в тому дзеркалі нам показали, що жили собі, мовляв, на цій землі якісь-там трипільці, а потому прийшли кімери, а потім скіфи, а скіфів отих змінили сармати, слов’яни, русичі. І десь у кінці цього ланцюжка різнойменних народів, з’являєтесь і ви, українці. І вам, українцям, випадково чи може навіть через недогляд когось, наділеного високою владою, дісталась ота зем- ля, на якій вам дозволено існувати. Поки що, існувати. Чаклунське дзеркало переконує нас, що всі ті люди, що жили тут до нас - це зовсім чужі один одному народи, які просто заселяли один за одним порож- ню землю. Ну от жив собі квартирант, а потім пропав собі безвісти не заплативши за помешкання і на його місце вселився інший пожилець. І ви, українці, є одними із черги таких квартирантів. Тому яка вам різ- ниця, що до вас підселять іще когось? Квартира ж і так не ваша, чи не правда? Ні, неправда. І хоча геноцид вигадали не вчора, насправді ж народи зникають з лиця землі вкрай рідко. Вони або асимілюються з іншими людьми, стаючи частиною інших народів, або ж, щоб вижити, змінюють самоназву, мову, релігію, спосіб господарювання, соціальні інститути та власні еліти, адаптуючись до змін, що діються у світі – ста- ють іншими, щоб зберегти себе. Ми, українці, не винаймаємо у когось помешкання. Ми живемо у своєму домі. У тому домі, який, цеглина по цеглині, ставили наші предки. Позаяк ті люди, яких ми звикли на- зивати різними, часом нерідними їм іменами, всі оті трипільці, кіме- рійці, таври, скити, анти, уличі, русичі – все це і є майбутні українці, бо їхня пам’ять є і нашою пам’яттю. Не злічити всіх імен наших. Нас, українців... Ми були, ми є, і ми будемо тими, ким хочемо стати, за умо- ви, звичайно ж, що не дамо себе перетворити в зомбі, котрі себе не пам’ятають. А для цього нам конче треба зберегти свою пам’ять. - 229 -

- ЩО ДАЛІ - ПСИХОЛОГІЧНА АРХЕОЛОГІЯ УКРАЇНИ серія книг ЧАС ВОГНЮ ТА КАМІННЯ. Книга перша. Тільки Всесвіт є безкінечним, все інше має свій початок і кінець. Ця книга – про початок людства. Про те, як довго, складно й заплутано відбувалось наше становлення, про всі загадки, таємниці й пара- докси, пов’язані з цим процесом. Чому й навіщо ми стали людьми? Що ми здобули на цьому шляху, а що втратили? Ким були ті люди, котрі вперше ступили на землю України і що вони залишили нам у спадок? Про це, та про багато інших цікавих та корисних речей, Ти дізнаєшся, прочитавши цю книгу. ЧАС МІДІ І ЗБІЖЖЯ. Книга друга. Цивілізація прийшла в Європу здалека, але землі України були однією з перших зупинок на її шляху. Та чому цивілізація, взагалі, з’явилась? Ми перекона- ні, що її поява є наслідком закономірностей еволюції роду людського, але чи було так насправді? Чи не було це, тим лезом бритви, за яку може вхопитись потопаючий? Та, навіть, якщо вже людство вибра- ло собі шлях цивілізації, то чи не було на ньому роздоріж? Як цивілізувались предки українців та що, завдяки цьому, отримали їхні нащадки: два полюси української ментальності. Багато з того, про що Ти не знаєш, але хочеш дізнатись є у цій книзі. ЧАС ЗАЛІЗНИХ МЕЧІВ. Книга третя. Добрий меч складається з двох типів заліза – міцного але крихкого і слабкого але гнучкого. Щоб викува- ти такого меча потрібна не тільки майстерність та досвід, але й час. В цій книзі ми говоримо власне про той час, коли готувався й гартувався сплав україн- ської національної вдачі. Ми розповімо про те, якою була Україна на зламі ер, які компоненти рука історія помістила в український етногенетичний котел, як і про те, що котел цей був скіфським. Ким були скіфи: звідки вони з’явились і куди поділись? Чи може й не поділись нікуди, а вимушені були стати нами? Про скіфську Араяну та її подальшу долю йдеться на цих сторінках. Це перші часові зрізи під нашим психологічним мікроскопом, але не останні. З кожною книгою про психологічну археологію України ми підніматимемось у часі сходинами історії, зупиняючись біля кожного значимого експонату, щоб при- скіпливо розглянути його. Ми заглянемо у часи, що минули між останніми днями Римської імперії і першими роками імперії Руської, побачимо, як Русь прийма- тиме християнство, як наставлятиме собі князів і королів і захищатиме себе від ворогів, щоб, згодом, стати частиною спільної справи, інтелектуальним донором сусідів, поступово перетворюючись з Русі в Україну. Ми спробуємо зрозуміти, як події тих часів ліпили наш національний характер та відслідкувати, як минуле перетікає в сьогодення. В цих книгах буде багато цікавих фактів та несподіваних інтерпретацій, безліч запитань і відповідей, що породжують нові запитання. - 230 -

- ДЖЕРЕЛА - ДЖЕРЕЛА Aiello Leslie, Dean Christopher. An Introduction to Human Evolutionary Anatomy. 1990. London - San Diego, Elsevier Academic Press Allen R. Gardner, Beatrice T. Gardner. Teaching Sign Language to a Chimpanzee, 1969, Science, Vol. 165, no. 3894 André Leroі-Gourhan. Treasures of Prehistoric Art. 1967, New York, Harry N. Abrams Angyal A. Neurosis and treatment: a holistic theory. 1965, New York, Wiley Benjamin K. Bergen. What Swearing Reveals About Our Language, Our Brains, and Ourselves. 2016, Basic Books Bocquet-Appel J. Degioanni A. Neanderthal Demographic Estimates. 2013, Current Anthropology, 54, pp. 202–214. Calhoun John B. Environment and Population: Problems and Adaptation: An Experimental Book Integrating Statements by 162 Contributors. 1983, Praeger Callaway Ewen. Did humans drive hobbit species to extinction? 2016, Nature Chomsky Noam. Syntactiс Structures. 1957, Hague, Mouton Conroy G.C. Reconstructing Human Origins: a modern synthesis. 2005, New York: W. W. Norton Dart Raymond Arthur. Australopithecus africanus: The Man-Ape of South Africa. Nature, Vol.115, Dawkins Richard. River Out of Eden. 1995, New York, Basic Books Dawkins Richard. The Ancestor’s Tale: A Pilgrimage to the Dawn of Evolution. 2004, Boston, MA: Houghton Mifflin Dawkins Richard. The Magic of Reality: How We Know What’s Really True. 2011, London, Bantam Press Dean Snow. Sexual Dimorphism in European Upper Paleolithic Cave Art, American Antiquity 78/4, 2013 Dennett C. Daniel. Elbow Room: The Varieties of Free Will Worth Wanting, 1984, Cambridge, MA: Bradford Books/MIT Press Dennett C. Daniel. Science and Religion. Are they Compatible? (with Alvin Plantinga). 2010, Oxford University Press Dunbar Robin I. M. How many friends does one person need? Dunbar’s number and other evolutionary quirks. 2010, London: Faber and Faber Erich von Däniken. Signs of the Gods, 1980. Corgi books Gibbons Ann. The first human. 2006. New York, Doubleday Harpending Henry. The 10,000 Year Explosion: How Civilization Accelerated Human Evolution, 2009, Basic Books Howells William W. Evolution of the Genus Homo, 1973 Reading, MA: Addison-Wesley Humphrey Nicholas Keynes. Cave art, autism and the evolution of the human mind. 1998, Cambridge Archaeological Journal, 8, 165–191 James Shreeve. Zagadka neandertalczyka. W poszukiwaniu rodowodu współczesnego człowieka. 1998, Warszawa, Prószyński i S-ka Jean Piaget. The Principles of Genetic Epistemology. 1972, New York, Basic Books Johanson Donald, Edey Maitland. Lucy, the Beginnings of Humankind. 1981, St Albans, Granada Johanson Donald. Lucy’s Legacy: The Quest for Human Origins. 2009, New York, Harmony Books Johanson Donald. Lucy: The Beginnings of Humankind. 1981, New York, Simon and Schuster Karolina Prewęcka. Mag Stefan Ossowiecki. 2018, Warszawa, Fabuła Fraza Kate Wong. Zagadkowi neandertalczycy. Świat Nauki Wydanie Specjalne, 3/2003 Konrad Lorenz. Motivation of Human and Animal Behavior: An Ethological View. With Paul Leyhausen. 1973, New York: D. Van Nostrand Co Latimer, B. & Lovejoy, C.O. The Calcaneus of Australopithecus afarensis and its implications for the Evolution of Bipedality. 1989, American Journal of Physical Anthropology. Т. 78/3 Lovejoy C. Owen, Evolution of Human walking. 1988, Scientific American Т. 259/5, pp. 82–89 Leakey Louis. Adam’s Ancestors: The Evolution of Man and His Culture, 1934, Harper & Row Leakey Mary Douglas, Olduvai Gorge: My Search for Early Man, 1979 - 231 -

- ДЖЕРЕЛА - Leakey Richard E. The Origin of Humankind. Science Masters Series. 1994, New York: Basic Books Maslow Abraham. A Theory of Human Motivation, Psychological Review, 1943, Vol. 50, pp. 370–396 Mijares Sharon G. Modern psychology and ancient wisdom: psychological healing practices from the world’s religious traditions. 1942, New York Mindell A. The shaman’s body: A new shamanism for transforming health, relationships, and the community. 1993, Harper, SanFrancisco Mithen Steven. After the Ice: A Global Human History, 20,000 - 5000 BC. 2011, Orion Oppenheimer Stephen. Out of Eden: The Peopling of the World. 2003, london: Constable & Robinson Pat Shipman. The Man who Found the Missing Link. Eugène Dubois and His Lifelong Quest to Prove Darwin Right, Harvard University Press (April 30, 2002), 528 pages Paul Alfred Weiss. The Science of Life. The Living System – A System for Living, 1973 Paul J. Zak. The Moral Molecule: The Source of Love and Prosperity. 2012, Dutton Pierre Teilhard de Chardin.The Future of Man, 2004, Image Pierre Teilhard de Chardin. The Human Phenomenon, 2003, Brighton: Sussex Academic Reader John. Missing links: in search of human origins. 2011, New York, Oxford University Press Rizzolatti Giacomo, Sinigaglia Corrado. Mirrors In The Brain: How Our Minds Share Actions and Emotions. 2008, New York, Oxford University Press Romeo Luigi. Ecce Homo!: a lexicon of man. 1979, Amsterdam: John Benjamins Publishing Company Rozmowa z João Zilhão. Czy neandertalczycy myśleli tak jak my? Świat Nauki, 7/2010 Sarich, V. M.; Wilson, A. C. Immunological time scale for hominid evolution. 1967, Science Sheldrake Alfred Rupert. A New Science of Life: the hypothesis of formative causation, 1981, Los Angeles, CA: J.P. Tarcher Sheldrake Alfred Rupert. Seven Experiments That Could Change the World: a do-it-yourself guide to revolutionary science. 1995, New York, NY: Riverhead Books Stringer C. Human evolution and biological adaptation in the Pleistocene. 1984, In Foley, Hominid evolution and community ecology. Academic Press Suzana Herculano-Houzel. Human Advantage: A New Understanding of How Our Brain Became Remarkable. 2016, The Mit Press Sykes Bryan, The Seven Daughters of Eve. 2002, Corgi Tattersall Ian. Masters of the Planet, the search for our human origins. 2012, Palgrave- Macmillan Wallace David Rains. Beasts of Eden: Walking Whales, Dawn Horses, and Other Enigmas of Mammal Evolution. 2004, Berkeley: University of California Press Walsh Roger N. The World of Shamanism: New Views of an Ancient Tradition. 2007, Llewellyn Whitley David S. Cave Paintings and the Human Spirit: The Origin of Creativity and Belief, 2009, Prometheus Wiley-Blackwell Encyclopedia of Human Evolution. Bernard Wood (red.), 2011, John Wiley & Sons, ISBN 978-1-4443-4247-5 Археологія Української РСР у 3-х т.. Т.1: Первісна археологія. 1971, Київ, Наукова думка Богораз В. Г. Распространение культуры на земле. Основы этногеографии. 1928, Мо- сква-Ленинград, Государственное издательство Бехтерева Н. Магия мозга и лабиринты жизни. 2-е изд. переработанное и дополненное. 2007, Москва – Санкт-Петербург, Act Сова Вернадский В. И. Биосфера и ноосфера. 2012, Москва, Айрис-пресс Головацький А. С. Черкасов В. Г. Сапін М. Р. Парахін А. І. Анатомія людини у трьох томах, 2007, Нова Книга Головина Е. Граб Д. Денисовские люди. Научная Россия (6 мая 2013) Гурвич А. Г. Теория биологического поля. 1944, Москва, Советская наука Джохансон Д. К. М. Іде, Люси: Истоки рода человеческого. 1984, Москва, Мир Докінз Р. Наука для душі. Нотатки раціоналіста, 2019, Київ, Наш формат - 232 -

- ДЖЕРЕЛА - Дробышевский С. В. Предшественники. Предки? Архантропы. Гоминиды, переходные от архантропов к палеоантропам. 2014, ЛКИ Жан Пиаже: теория, эксперименты, дискуссия / Под ред. Л. Ф. Обуховой и Г. В. Бурмен- ской. 2001, Москва, Академика Залізняк Л.Л. Археологія України. 2005, Київ, Либідь Зубов А. Б. Лекции по истории религии. 2016, Москва, Альпина нон-фикшн Енгельс Ф. Походження родини, приватної власності й держави. 1925, Харків, Держав- не видавництво України Еліаде М. Священне і мирське. Міфи, сновидіння і містерії. Мефістофель і андрогін. Окультизм, ворожбитство та культурні уподобання. 2001, Київ, Основи Еліаде М. Трактат з історії релігій. 2016, Київ, Дух і Літера Кремо М. Деволюция человека: ведическая альтернатива теории Дарвина. 2006, Мо- сква, Философская книга Кремо.М. Томпсон Р. Неизвестная история человечества. 1999, Москва, Философская книга Рыбаков Б. А. Язычество древних славян. 1981, Москва, Наука Робертс Э. Происхождение человека. Эволюция. 2014, Москва, ООО АСТ, ОГИЗ Роні-старший Ж. Боротьба за вогонь. 2006, Київ, Школа Ситчин З. Двенадцатая Планета. 2005, Москва, Эксмо Сосюр де Ф. Курс загальної лінгвістики. 1998,Київ, Основи Степанчук В. Н. Нижний и средний палеолит Украины. 2006, Черновцы Шелл Э. Р. Голодный ген. 2004, Издательство: Амфора Шухевич Володимир. Гуцульщина: в 5 частинах, 2018, Харків, (Репринтне видання 1899- 1908 рр.) Федір Вовк. Студії з української етнографії та антропології. 1995, Київ, Мистецтво Фройд Зиґмунд. Поет і фантазування. 1996,Львів, Літопис Фройд Зиґмунд. Тлумачення снів. 2019, Харків, Фоліо Фройд Зиґмунд. Тотем і табу. 2019, Харків, Фоліо Юнг Карл Густав, Архетипи і колективне несвідоме. 2012, Львів: Астролябія Юнг Карл Густав, Воспоминания, сновидения, размышления, 1994, Київ, AirLand Юнг Карл Густав, Нариси щодо символіки самості, 2016, Львів: Астролябія Юнг Карл Густав, Психологічні типи, 2010, Львів: Астролябія http://antropogenez.ru https://www.imperial.ac.uk/news/191408/could-extra-finger-birth-defect-provide https://www.dailymail.co.uk/news/article-1375203/The-memo-proves-aliens-landed-Roswell- -released-online-FBI.html https://www.neanderthal.de/en http://www.bbc.co.uk/sn/prehistoric_life/human/human_evolution/index.shtml https://web.archive.org/web/20150424155530/http://www.hhmi.org/biointeractive/bones-s http://humanorigins.si.edu http://archaeologyinfo.com/human-evolution-timeline http://humanorigins.si.edu/evidence/human-evolution-timeline-interactive https://www.edge.org/about-edgeorg https://h.ua/story/134762 - 233 -

- ЗМІСТ- ЗМІСТ Від автора ..................................................................................................... .....03 Розділ I Як люди навчились лічити до десяти, а дехто й до дванадцяти? Коли не ......07 святі ліплять горщики. Як ми мислимо: про нейрони, нейронні мережі, і не тільки… Чому повторення є матір’ю навчання? Як відбувається и пам’ятаємо, не пам’ятаючи. Коли і де почався ланцюжок трансляції пам’яті або від кого ведеться людський рід? Про денисівців, флоресців та інші різновиди розумних нелюдей. Розділ II Мітохондріальна Єва: хто вона така? Що можна знайти серед гене- .....20 тичного сміття? Як працює генетичний календар? Праматері й пра- батьки людства: скільки їх було? Як вони виглядали або пралюди, що живуть серед нас. Яка мета у еволюції? Навіщо люди стали розумни- ми і скільки коштує розум? Шкільна теорія походження людини або чому предки людей не повинні були людьми стати? Розділ III Якщо не Дарвін, то хто? Звідки взялись двісті двадцять три гени, що .....30 чинять нас людьми? Нібірійські колонізатори та шахтарі-австралопі- теки: чи можливо це? Деволюція проти еволюції. Заборонена археоло- гія: незручні артефакти. Куди ми рухаємось: від тварини до людини чи навпаки? Розділ IV Східна Африка тепер і колись. Велика Африканська Рифтова Долина – ......36 колиска чи лабораторія людинотворення? Земноводнодеревне життя: що для нього потрібне, а що є зайвим? Чому, щоб стати розумним тре- ба залишатись дитиною? Незбагненне чудо неотенії. Інформаційний голод: чинник чи наслідок олюднення? Розділ V Наш потрійний мозок. Внутрішня рептилія: що вона любить? Емоцій- ......42 ний мозок та його внутрішня мова. Несвідоме та неусвідомлене: в чому різниця? Раціональний мозок: де він знаходиться? Хімія щастя. Гормо- нальний квартет задоволення. Механізм внутрішнього підкріплення. Розділ VI Вікові особливості механізму внутрішнього підкріплення. Дофамінове ......48 Розділ VII підкріплення: що воно дає людям? Кому належить механізм підкрі- плення? Загибель мишачого раю. Самостимуляція і самомотивація або чому нам весь час чогось хочеться? Вигнання з раю. Чим людські лінощі відрізняються від тваринних? Осо- ......54 бливості двоногого кохання і дворукого харчування. Від спритності рук до розвитку мови. Чи уміли пралюди думати? Думання і мислення: в чому різниця? Як мова замінила чухання? Число Данбар або скільком людям потрібна мова? Про що говорили первісні люди? Чому жінки лю- блять вухами? Генетично обумовлена граматика. Про що снять діти в утробі матері? Чи уміли брехати перші люди? Розділ VIII Перехідна ланка, яка виявилась тупиковою. Перша південна мавпа ......66 з Таунг. Австралопітечка Люсі і австралопітек Кадануумуу. Ефект пляшкового горла. Астралопітеки-вегани і австралопітеки-м’ясоїди: хто з них пробрався крізь пляшкове горло? Скільки калорій споживає мозок і звідки ці калорії взяти? Первісне людоїдство і його сучасні на- слідки. Розділ IX Вдосконалені продукти людинотворення – люди вмілі, працюючі та ......75 інші. Перші знаряддя праці: як та навіщо їх виготовляли? Люди вмі- лі: що вони уміли? Чи варто кидати камінням в голодного лева? Мен- тальна зброя первісних людей або як захистити себе страхом? Радіо Калахарі. Винайдення вогню: вирішальний крок до цивілізації. Загадка всеїдства. Дзеркальні нейрони і колективні емоції. Чому ми не стали суперлюдьми? Розділ X Майже ми - люди роботящі і люди випрямлені. Що могли вимовити .....86 випрямлені люди? Нові технології каменообробної індустрії. Чи торгу- вали перші люди? Як наші предки оголосили війну природі. Голодний ген: звички первісних людей, котрі шкодять сучасному людству. Еволю- ційні пріоритети пересічності. Саморганізація людських груп. Соціаль- но-психологічні причини розселення людства. Еволюційні механізми роз- повсюдження інформації. Ефект сотої мавпи. Архетипи та архетипне мислення. Морфогенетичні поля та поля свідомості. - 234 -

- ЗМІСТ- Розділ XI Перші європейці і перші українці. Нові версії носіїв розуму – Homo ....100 sapiens та Homo neanderthalensis. Пляшкове горло чи вушко голки? Катастрофа світового масштабу і довгі роки без літа. Перед фіналь- ним забігом. Перші міграції перших людей. Стороннім вхід заборонено. Розділ XII Російський козак з долини Неандерталь. Розумні нелюди: як вони ....106 виглядали? Винахідники одягу та житла. Комуналки кам’яної доби. Неандертальський похорон. Найстарший населений пункт України. Загадки драконячої ями. Екндертальсткий культ ведмедя і його про- довження в нашому світі. Люди і неандертальці: не вороги, але й не друзі. Розділ XIII Генетично обумовлений альтруїзм. Історичне коріння звичаїв гос- ....119 тинності. І знову про дзеркальні нейрони. Неандертальський інди- відуалізм проти людського колективізму. Соціальна адаптованість: здобуток чи міна сповільненої дії? Шлях виживання: від стада до ро- дини, від родини до роду, від роду до народу. Секс в обмін на їжу. Ок- ситоцинова стимуляція і еволюція соціальної поведінки. Коли люди навчились кохати? Як краса врятувала людство? Чи є українські чугайстри живою пам’яттю про неандертальців? Коли голод стає дороговказом. За що люди повинні бути вдячними неандертальцям? Розділ XIV Три хвилі першоєвропейців. Чиїми нащадками ми є? Сім матерів Єв- ....134 ропи. Хранительниці вогню. Як люди шанували вогонь. Прообраз Чу- да-Юда. Ходяча комора з м’ясом. Прості кулінарні рецепти давнини: квашена акула. Неоантропи – хто вони? Розділ XV Люди з Кро-Маньон: як вони виглядали та як жили. Одяг кам’яної ....144 Розділ XVI доби. Шість тисяч намистин Сунгиру. Безликі втілення жіночності: навіщо вони були потрібні? Три грації з Англе-сюр-д’Англі. Доісторич- на фабрика вуду. Чому, йдучи в гості, ми беремо з собою гостинець? Каліки чи чарівники? Ну, зовсім, як діти! Особливості дитячого мислення. Дологічне мис- ....159 лення. Чи бувають боги дітьми? Твори мистецтва виконані нелюд- ськими руками. Чудо Альтаміри. Доісторичні картинні галереї Євро- пи: живопис в темряві. Чи може мавпа навчитись малювати? Стан недоєної корови. Що і як вони малювали? Печерна астрономія. 3D кінотеатр кам’яної доби: психоделічний живопис. Кольори кам’яної доби: як наші предки бачили свій світ? І навіщо це їм було? Розділ XVII В чому мета дитинства? Мапа дорослішання. Райський сад. Театр ....174 перевдягання в дорослі шати. Початок великої гри. Чотири дороги в доросле життя. Скільки коштують цукерки? Аутизм первісних людей. Невербальне мислення або як мислять діти, коли не вміють говорити? Де народжуються ідеї? Розділ XVIII Малюнки, що творять світ. Паради бізонів і зимово-літній носоріг. ....187 Відбитки жіночих долонь і людино-олень з печери Трьох Братів. Час, коли народилась казка. Кров культури або навіщо нам уява? Матри- ця життя або світ, яким керує уява. Штадельський лев і маріонетка з Брно: навіщо вони були потрібні? Чому ми не є телепатами: мані- пуляція – як одна із функцій мови. Розділ XIX Доісторичні українці: скільки їх було? Економічні зони України часів ...196 кам’яної доби. Історія дослідження Гінцівської стоянки. Кістяні жит- ла. Межиріцька мапа: доісторичні картографи. Амвросіївські мислив- ці на бізонів. Хто відкрив Америку? Мізинські дива. Музичні інстру- менти кам’яної доби. Чому люди слухають музику? Доісторичний наручний календар. Магія вишиванки. Зигмунд Фройд: не ту науку назвали археологією. Творці цивілізації. Розділ XX Нейрохірургія кам’яної доби: навіщо вони це робили? Знахарі чи лі- ....215 карі? Альпійська акупунктура. Шаманізм: історичне коріння. Ша- манська психотерапія: навіщо вона потрібна? Глобальне отупіння людства і як йому протистояти? Нейрологічна революція і переза- вантаження колективного несвідомого. Пізнай себе і пізнаєш світ. Навіщо нам пам’ять? ............................................................................. ...224 - 235 -

Літературно-художнє видання серія – Психологічна археологія України – БОРСУК РОМАН МИХАЙЛОВИЧ ЧАС ВОГНЮ ТА КАМІННЯ Ми українці! Чому ми такі? Дизайн обкладинки Марія Ткаченко Видання подається в авторській редакції Технічний редактор Misheal_D Комп’ютерна верстка Роман Борсук Формат 60х84/16 Гарнітура Minion Pro. Ум. друк. арк. 15,5. Замовлення N°44/20. Видавництво «Герда», 49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 60, Свідоцтво суб’єкта видав- ничої справи ДК N°397 від 03.04.2001 р. www.book-shop.in.ua ISBN 978-617-7639-44-1 (серія) ISBN 978-617-7639-45-8 - 236 -